Чекай мене: бійці в зоні АТО записали звернення до своїх близьких

Відомий вірш радянського поета Костянтина Симонова "Чекай мене" отримав нове життя, зазвучавши вустами тих, хто воює за Україні.

Військові, які перебувають в зоні АТО, присвятили цей вірш всім рідним та близьких українських бійців, яких живими чекають вдома.

Зворушливості віршу додає й те, що записували його безпосередно в зоні бойових дій, де серед соняшників та бронетехніки йдуть в бій українські військові.

ЧИТАЙТЕ: Якщо ти, падлюка, сюди прийдеш, ми тобі дамо копняка під зад: українські десантники написали листа Путіну

"Жди меня"

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.

Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...

Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: — Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, —
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.