Не знаю, чи це літня спека, чи щось інше, але враження від цих днів таке, що ми, як явище під назвою "людство", справді облажалися.
Спочатку було "чудово", що Україна напала на росію. Потім всі почали гадати, чому Україна напала на росію. Потім, оскільки ніхто не міг з'ясувати напевно, історія стала історією про те, що це неправильно, що Україна напала на росію. Потім, оскільки ніхто не міг з'ясувати, де саме знаходяться підрозділи ЗСУ, що наступають, а Київ виявився настільки нечесним і недобрим, що не розкрив цього і не сказав, чого він шукає всередині росії, український наступ на росію був оголошений провальним і зупинений росіянами. Тим часом остання версія полягає в тому, що рішення України про наступ на росію було помилковим, оскільки російські наступи на Донбас не тільки не припинилися, але й навіть прогресують...
...і, звісно, як і з того часу, як російський 6-й танковий полк був змушений відступити з-під Броварів 8 березня 2022 року, всі не знають, як довго ЗСУ зможуть підтримувати цю операцію, і коли вона зазнає краху...
Інакше кажучи: Україна дійсно "проклята, якщо це станеться, і проклята, якщо не станеться".
Це незаперечний факт. А причина дуже проста: маса балакучих голів, і особливо людей, які вранці розповідають про погоду, вдень про кулінарію і спорт, а ввечері про Україну – просто не можуть впоратися із ситуацією. Навіть не розібравшись, чому і як. А коли вже нічого не допомагає, то "новини" рясніють скаргами бійців ЗСУ, які досі перебувають під безперервними російськими обстрілами на Донбасі, про те, як вони страждають і як далеко просунулися росіяни... і, відповідно, наскільки ризикованим є український наступ на росію.
Давайте, люди: протверезіть. Якщо потрібно, знайдіть собі шматок стіни, вільний від фотографій чи годинника, і вдартеся об нього лобами. Допоможіть собі перезавантажити мізки. Ні, не один раз, і не м'яко. Будь ласка, бийте сильніше. І ще раз. Дякую.
Тому що, і це лише дружнє нагадування, ситуація в Україні є "ризикованою", а країна "на межі розпаду" відтоді, як вона проголосила незалежність. Насправді: тому що життя – це смертельна справа. На 100%.
...якщо, звичайно, ви не настільки наївні і недалекоглядні, щоб думати, що Єльцин і Ко були щасливі й святкували вечірки всі 1990-ті з приводу цієї незалежності, а Пуддінг розлютився на Україну тільки через Майдан у 2014 році... або 24 лютого 2022 року?
...а арабо-ізраїльський конфлікт почався 7 жовтня 2023 року, так?
Як мило. Хоча, в такому випадку: при всьому бажанні, дійсно, ніхто і ніщо не зможе вам допомогти.
І "для тих, хто по той бік кордону": тож, оскільки і західні, і ваші власні олігархи гнобили вас протягом усіх 1990-х і 2000-х років (це наскільки ви можете пригадати: насправді вони гноблять вас щонайменше з XVII століття), то тепер добре, що ваша власна олігархія гнобить вас ще більше? І ваше життя стане набагато кращим, якщо орди ваших божевільних шовіністичних масових убивць продовжуватимуть нищити, грабувати, мародерствувати і ґвалтувати по всій Україні? Тому що росіяни – інтернаціоналісти, які не можуть зробити нічого поганого, або тому що все, що росіяни роблять в Україні – це "натовсько-нацистська змова" і "велика гра" в стилі Договору Сайкса-Піко?
Що ж, якщо ви так думаєте, суперрозумні голуби миру і плюралізму, то майте на увазі, що росія була третьою стороною, а отже, теж по вуха втягнута в махінації Сайкса-Піко. Насправді цей договір став відомим лише тому, що один режим у москві був повалений і замінений іншим, у далекому 1917 році, тож новий режим прагнув продемонструвати, наскільки злим і безвідповідальним був старий...
І, оскільки це фейкова новина, ось ще одна, з цілою колоною з близько 30 осіб...
...Боже, не можу більше стримуватися... руки переходять в автоматичний режим і ось ще один (105+, включно з "ахматами"... які, за словами їхніх командирів, не є ними, якщо потрапляють у полон до українців...)
...Гаразд, гаразд... беру свої пальці та руки під контроль...
Повітряно-ракетна війна. У ніч з 13 на 14 серпня українці завдали ударів із БПЛА по чотирьох основниз російських авіабазах:
Курськ-Східний (також відомий як Халіно; місце дислокації 14-го винищувального авіаційного полку, оснащеного Су-30СМ); за повідомленнями, було підірвано місцеве сховище паливно-мастильних матеріалів;
Воронеж/Балтімор (також відомий як Мальшево; місце базування 47-го змішаного авіаційного полку, оснащеного Су-34); там щось підірвали і підпалили, але результати залишаються незрозумілими;
Борисоглєбськ (також у Воронезькій області; база 160-го навчально-тренувального авіаційного полку, на озброєнні якого перебувають Су-25 і Як-130); результати не відомі;
Саваслейка (Нижегородська область; місце базування 44-го спеціального авіаційного полку, оснащеного МіГ-31К). Насправді там базується лише штаб і 2-га ескадрилья 44-го полку (1-ша ескадрилья базується в Ахтубінську, 3-тя – в Білій). Компетентні місцеві органи влади повідомили, що атака була відбита без жертв, а на єдиному відео цієї атаки, яке я бачив (вибачте, забув "зберегти" посилання), видно, як БПЛА влучив у порожній перон. І навіть якщо так: ну, 44-та не завдавала жодних ударів "Кинджалами" більше місяця.
Приблизно в той же час ПСУ заявили, що було збито 17 "Шахедів".
Сьогодні вранці ПСУ повідомили, що в повітряному просторі України було збито 29 "Шахедів".
ВКС завдали авіаударів по позиціях ЗСУ в районі Кореневого, Кіндратівки (Україна, на кордоні з росією) та Вугледара. Тим не менш, загальна кількість випущених планерних бомб в ці дні не перевищує 100 (безумовно, це менше, ніж "150+ на день").
Написи на російських УМПК на ФАБ-500М-62 говорять самі за себе: "За Курськ"...
Вчора російський "Іскандер-М" влучив у щось у центрі Одеси.
Південно-західна Курщина. З 12 серпня, коли Пудіннг поставив завдання зупинити українську "терористичну операцію" в Курській області генерал-лейтенанту ФСБ Алєксєю Дюміну (ще одному з колишніх охоронців Пуддінга і "переможцю" Криму в 2014 році), а ФСБ, таким чином, гімно-пропагандонам Пуддінга зупинити український наступ, вони саме це і зробили. Відтоді російські збройні сили в Курську досягли успіху в тому, що називається mobutu sesse seko kuku ngbendu wa za banga.
Як... ви не розумієте?
Ну що ж...
Гаразд: від імені тих небагатьох, хто не розуміється на фонетиці, скажу, що це означає "воїн, який іде від завоювання до завоювання, залишаючи за собою вогняний слід" – в одній із мов Нігер-Конго або Вольта-Конго. Принаймні теоретично, це третя найпоширеніша група мов на нашій планеті.
Це має означати: ФСБ і путінські гімно-пропагандони, за невеликої підтримки всрф, ВДВ, морської піхоти, прикордонників, австрійського ORF та кількох інших – здобули численні блискучі перемоги. Дійсно, українці не тільки зупинені, але й відступають. Вони відходять так сильно і так швидко, що, як було оголошено два дні тому (тим часом це було офіційно підтверджено) – компетентні російські органи (див.: ФСБ) видали наказ про (термінову) евакуацію всіх цивільних осіб у Глушковському та Бєловському районах. На захід і схід від Суджанського району, відповідно. І це тому, що, очевидно, і принаймні згідно з російськими повідомленнями, український наступ був зупинений і не увійшов до жодного з двох районів.
А після відходу українських військ із Суджі до міста привезли українські телевізійні команди, щоб показати, як війська ЗСУ роздають гуманітарну допомогу решткам місцевого населення (багато з яких, схоже, не можуть вирішити, чи розмовляють вони російською чи українською мовою, і тому говорять цікавою сумішшю обох... і, можливо, ще й вольтсько-нігерською...)
В іншому місці, за годинниковою стрілкою, із заходу, через північ, на схід, а потім на південь (і вибачте, на сьогодні немає оновленої карти; я просто дуже зайнятий):
залишивши Снагость, Борки і Спальне, українська 103-тя ОМБр продовжила рух в район на південь і південний захід від Кореневого – в загальних напрямках на Глушково і Троїцьке;
на північ і північний схід від Кореневого ЗСУ не змогли так успішно вийти з Вітряного, і тому вже близько 36 годин відходять у північну частину Кореневого, плюс Крем'яного, і від Каучука в північному напрямку. Плюс операція в тилу 11-ї бригади ВДВ, десь між Олександрівкою і Кромськими Биками, і аж до Іванівського, де рух по трасі Е38 все ще перерваний станом на сьогоднішній ранок. Українці відступають настільки, що росіяни радіють, коли виявляють ворожі БМП чи БТРи, а потім промахуються повз них своїми "Ланцетами";
тим часом ФСБ перекидає все більше новобранців всрф з 2-4 тижневою підготовкою на територію (номінально) підконтрольну розквартированій 11-й бригаді ВДВ: приблизно між Крем'яним через Погребки до Розгреблів. І коли українці відійшли в це місце, ВДВ висунулися з Малої Локни в напрямку... чи не москви? Кажуть, що це якесь велике село далі на північний схід... ні, вибачте, це була лише Бахтинка...
на схід від 11-ї ВДВ ЗСУ відійшли не тільки до Козачої Локні та Черкаського Порічного, але й до Руського Порічного, а потім відійшли на північ, між цим місцем та Великим Солдатським...
Два українських бронеавтомобілі підбиті або десь на північ від Малої Локни, або на захід від Великого Солдатського.
На східному боці Суджі, після відходу з Мартинівки, ЗСУ відійшли до Руської Конопельки, Уланок і Білиці. Передусім тому, що 810-та морська піхота здобула "перемогу" в Мартинівці. Тому найсвіжіша версія зараз – це 810-та морська піхота розбила українців у Білиці і захопила два БТР-4, чотири дні тому теж...
Насправді це був не БТР-4, а інший американський бронетранспортер MRAP. Але ж його захопила 810-та бригада морської піхоти, що стало великою перемогою, а отже, український наступ завершився...
...якщо ви, звісно, не з окупованого росією Донбасу, тоді є версія, що цю українську атаку відбила 15-та мотострілецька...
До речі, "наступаючи" з Суджі, героїчна ФСБ забула знищити документи у своєму місцевому штабі...
Дійсно, через цю українську поразку та загальний український відхід (насправді: через те, що український наступ був зупинений... вже кілька днів тому), ФСБ, а отже, і всі пуддінгівські гімно-пропагандони перебувають у маренні щастя. Тим більше, що 13 серпня з'ясувалося, що окрім побитих залишків 488-го мотострілецького полку та кількох танків 4-го танкового полку, а також після того, як Ка-52 та Су-25 славних ВКС знищили щонайменше два батальйони власних військ – у фантастичних російських збройних сил не залишилося жодного війська на найближчі 15-20 кілометрів. Тому захищати матінку росію залишився "Ахмат". Зокрема й Глушковський район.
Блін, як же має пишатися кожен росіянин, коли кадировські чеченці йдуть захищати матінку росію!
Тому "тупоголові командири" з москви оприлюднили відео з 2023 року, де Су-25 ВКС атакують українські позиції в районі Соледара, або ще більше відео, де Ка-52 розбивають машини ЗСУ... Чиста, дистильована, беззаперечна перемога росії там. Дійсно, від перемоги до перемоги, залишаючи за собою вогняний слід: не можу дочекатися, коли ФСБ доведе свою правоту у своєму рішенні відправити 30 000-40 000 необізнаних і розгублених новобранців на цю битву, замість того, щоб перекинути ще більше резервів з України в Курську область...
На південь від Суджі 92-га мехбригада і ССО відійшли через Плехово, Борки і Спальне до Камишного, а через північні Гір’ї – до Піщаного, так що компетентні російські органи тепер повинні розтерти Камишне на порох своєю артилерією. Очевидно, намагаючись впоратися з українським просуванням на південь від них, переможні російські війська просунулися з Білиці і в східному напрямку.
...а потім було ще кілька інших українських відступів, про які я не можу зараз говорити: впевнений, що найближчими днями ми дізнаємося про них більше. Думаю, найголовніше, що зараз, мій дорогий читачу, ти маєш загальну картину.
А, ви хочете знати, чому я сьогодні такий "гірко саркастичний"?
Проблема в тому, пані та панове, що це битва маневрів. Битва руху. Битва (принаймні для українців) з обходу ворожих флангів у ворожий тил (те, чого росіяни бояться, але не можуть зробити з українцями). Це битва, в якій війська ЗСУ раптово з'являються глибоко за російськими позиціями, і росіяни радіють, якщо встигають відкрити вогонь, перш ніж потраплять під обстріл або зникнуть. І проблема в тому, що лінії фронту майже немає: отже, всі картографи війни з їхніми чітко промальованими лініями фронту, гарно позначеними сірими зонами та іншим... в реальності все це марно. Спроба внести певний порядок у загальний хаос – адже часто пояснення того, що робить чергова українська "ДРГ-група", забирає більше часу, аніж вони проводять на одному місці.
Проблема в тому, що, як і в травні 1940 року, "медіа" – мас-медіа (та/або, як зараз: суспільні) – просто не можуть впоратися з розвитком подій. І так само, як 17-20 травня 1940 року французькі газети повідомляли, що "все гаразд" і "місцеві німецькі атаки в районі Седана" були "швидко подолані", так і сьогодні український наступ є помилковим, зупиненим, а ЗСУ на межі розвалу...
Інша проблема полягає в тому, що більшість підрозділів з обох сторін не є повними або включають лише свої елементи. Як у Києві, так і в москві генштаби латають все, що є під рукою. Наприклад, 11-та бригада ВДВ: вона складається (не впевнений, що вона дійсно "контролює") з 8-9 різних батальйонів і полків з такої ж кількості різних полків і бригад. "Гарнізон" Кореневого складається зі стрілецького полку ГРУ, а також підрозділів 3-4 інших полків і бригад. Аналогічно, українські 80-та і 82-га повітряно-десантні фактично включають лише свої штаби, можливо, дві-три власні роти, а також підрозділи 4-5 інших бригад. Склад 92-ї мехбригади виглядає досить схожим за своєю природою...
Тому не дивуйтеся, якщо почуєте, що ті самі підрозділи воюють десь на півночі Харківщини, чи в Часовому Яру, чи на Авдіївсько-Покровському напрямку. Саме про це я маю намір розповісти у наступній частині...
