Сьогодні я продовжу розповідати про те, що відбувається в Авдіївці. "У відкритому доступі" не так багато даних, тому є можливість додати кілька деталей і зробити інформацію більш зрозумілою.
Як вже згадувалося раніше, ЗСУ перекинули 3-тю штурмову бригаду в район Авдіївки. Вона є однією з найбільших бригад Збройних сил України, що включає шість маневрених батальйонів і велику кількість мінометів та артилерії. При цьому "лише" два батальйони були фактично передислоковані для цієї місії: решта перебуває... "десь в іншому місці".
Їхнім завданням було "тримати двері відчиненими" під час відходу гарнізону.
Причина полягає в тому, що відведення військ є одним із найскладніших маневрів, які можуть здійснювати військові сили. По суті, вони утримують позицію в тилу, забезпечуючи прикриття вогнем військ, які залишають передову позицію, і роблять це знову і знову, доки лінія фронту не стабілізується.
У випадку з Авдіївкою, для початку, вирішальним питанням було виведення військ з районів на схід від міста, особливо з фільтрувальної станції. Для цього укріпрайон "Зеніт" (включно з позицією "Чебурашка", як на південь від Авдіївки, так і на північ від Спартака) потрібно було утримувати якомога довше.
Першими почали відходити підрозділи 110-ї мехбригади, приблизно 7-8 днів тому, і цей маневр завершився без особливих проблем. Однак, як тільки росіяни зрозуміли, що відбувається, вони кинули в бій додаткові сили, прагнучи перетворити відхід українських військ на розгром. Це логічно у подібних випадках, і вони робили саме так, кілька разів 2014 року, а потім знову 2022-го. Не дивно, що вони розгорнули загалом близько семи бригад, і то не якихось погано навчених зеків, яких "Вагнер" зігнав на поле бою, як у Бахмуті рік тому, чи ненавчених мобілізованих минулого літа та осені, а справжнісінькі війська. Між ними – частини 90-ї танкової дивізії (тут один з її Т-72 в процесі знищення безпілотником), щонайменше дві бригади спецназу ГРУ, до трьох бригад ВДВ і те, що залишилося від переформованої 1-ї Слов'янської бригади (спочатку війська ДНР, а тепер замінені російськими мобілізованими). Вони були розгорнуті для масованого штурму дороги О0542, а також "Зеніту" і "Чебурашки". Спецназу вдалося просунутися вздовж двох лісосмуг на захід, що спричинило нову кризу.
Хоча дві російські бригади були розгромлені, росіяни продовжують наступати в тому ж напрямку. Тим не менш, український відхід з позицій на схід від міста був успішно завершений.
На той час, вечір 13 лютого, "Зеніт" і "Чебурашка" були майже повністю оточені. Отже, наступним завданням було забезпечити вихід звідти. Це завдання було виконано успішно в ніч з 14 на 15 лютого. Наскільки відомо, жоден солдат не залишився в оточенні.
Вчора рано-вранці військовослужбовці російського 1-го Слов'янського після цього поспішили підняти свій прапор над укріпленням "Зеніт":
Не сумнівайтеся: для маси залучених військ останні дві-три ночі були "чистим хаосом", коли підрозділи, що відходили, часто змушені були вести бої на всі 360 градусів навколо себе. Тим більше в холодній, глибокій багнюці й вночі. Це був не найприємніший досвід. Тому готуйтеся прочитати багато відповідних звітів: про хаос, про погану підготовку, відсутність підготовлених позицій тощо.
Насправді ж, неможливо провести таку операцію "добре підготовленою". І найголовніше: коли є стільки страху, стільки напруги, люди відчувають, що ніхто нічого не контролює, і тому перебувають майже на межі паніки.
Будьте певні: ця криза ще далека від завершення. Доля Авдіївки, по суті, вирішена. Тепер справа за тим, щоб війська, які все ще перебувають у місті (і всі цивільні, які залишилися), змогли вийти по 2-кілометровому коридору між Ласточкиним на півночі і Водяним-Опитним на півдні. Це можна зробити доти, доки утримується 9-й квартал (мікрорайон № 9). Тож слід очікувати, що наступним кроком буде відведення військ ЗСУ в цей район.
Захистити цей вихід – наступне завдання 3-ї штурмової, 47-ї ОМБр та інших підрозділів, яким наказано утримувати оборону стільки, скільки буде потрібно.
