Львівський мандрівник та блогер Орест Зуб об’їздив 68 країн світу. За час свого мандрування йому вдалося підкорити країни Азії, Європи, та Близького Сходу, а нещодавно він повернуся з Південної Америки. За три місяці перебування на південному континенті хлопець встиг побачити колоритні містечка,познайомився з місцевими звичаями та залюбився в пейзажі красивої Болівії
Мандрівник вирішив здійснити подорож до Південної Америки круїзним лайнером, оскільки це виявилося найекономнішим та найцікавішим варіантом. І першою країною, яка зустріла його після тижневої подорожі на кораблі – була Бразилія.
У небезпечній та красивій Бразилії
Бразилія відома усьому світу своїм криміналом, тому зупинятися там було страшно. І навіть ззовні, коли ми приїхали туди, все виглядало обдертим та занедбаним. Перше місто, яке ми побачили після тижневого круїзу – це Сальвадор.
Місто вирізняється тим, що більша частина його населення – афроамериканці. Воно вважається одним з найбіднішим, тому тут найвищий рівень криміналу. Основне правило, яке нам потрібно було запам’ятати, перебуваючи у місті: "Якщо ти бачиш на вулицях поліцію, це означає, що все добре", оскільки поліція тут постійно контролює порядок. Найкращий варіант почувати себе у безпеці, не йти туди, де немає людей, бо якщо там немає людей, значить щось в цьому є підозріле. У місті є поділ на хороші і погані райони. Місцеві жителі про це знають, проте ми не мали жодних можливостей про них дізнатися. Загалом, місто живе активним життям: бразильці займаються спортом, оскільки дотримуються культу тіла, люди живуть біля моря і це вважається нормою.
Сальвадор. Люди живуть на березі. Фото: Орест Зуб
Відразу після знайомства із Сальвадором, ми полетіли у Ріо-де-Жанейро. Це місто унікальне, і не схоже на жодне із інших міст Бразилії. Лише тут можна було побачити найпрекрасніші і водночас найогидніші речі. В Ріо бурлить життя: тут хочеться бігати, займатися спортом, і бути частиною цього шаленого потоку, який кожного дня бачиш на вулиці. Попри те, слід бути дуже обережним. Серед місцевих жителів є правило "Не говорити на вулицях по телефону", адже у місті дуже багато злодіїв. Якщо людям потрібно зателефонувати, вони можуть це спокійно зробити зайшовши у магазин, банк чи аптеку. Особливо слід бути обережним на місцевому пляжі Копакабала – тут численна кількість крадіїв та наркоторговців, які підходять до людей і пропонують кокаїн чи траву.
Ріо-де-Жанейро. Фото: Орест Зуб
В період, коли Ріо почало занепадати, у місті почали формуватися фавели – нетрі, які зазвичай розміщені на околицях міста. Саме тут розпочався розквіт криміналу та наркоманії. Місцеві жителі дуже бояться фавел, і ніколи туди не ходять, вони навіть про такі місця соромляться говорити. Для них це дуже неприємно і вони вважають це поганою славою. У фавелах живе близько мільйона людей. Протягом останніх років у Ріо діє спеціальна служба, що займається пацифікацією фавел, що має на меті повернути життя нетрів у конструктивне русло. Зокрема, до багатьох фавел прокладають підвісні дороги, у якості транспорту, будують нові школи та спортивні майданчики.
Парагвай – країна для українців
Парагвай розміщений у самому центрі Південної Америки. Важливо не переплутати Парагвай з Уругваєм, оскільки це дві принципово різні країни. На відміну від Уругваю, це дуже бідна країна, проте розвивається дуже великими темпами. Особливо тут розвинена мережа автобусних перевезень. Особливість міст є те, що кожен з собою носить величезні термоси з напоєм під назвою терере – національний напій парагвайців. Це холодний чай, який рятує містян у спекотну днину. На вулиці цей напій можна придбати на будь-який смак, адже бабусь, які продають зілля на вулицях дуже багато.
Парагвай.Напій Терере. Фото: Орест Зуб
Більшу частину населення Парагваю складають метиси, тому впізнати серед них українців було не складно. Ми підходили до людей, які не схожі на парагвайців, і в більшості випадків ними виявлялися саме українці. В Парагваї проживає близько 20 000 українців. Більшість українського населення проживає у південно-східній провінції Ітапуа. Тут можна побачити бізнес-офіси українців, їх магазини та церкви. Також є пам’ятники жертвам Голодомору та Тарасу Шевченку.
Уругвай – Швейцарія Південної Америки
Уругвай – це маленький клаптик землі між Аргентиною і Бразилією. Це – одна з небагатьох держав, куди потрібна українцям віза. Уругвай можна назвати Швейцарією Південної Америки, він відомий тим, що там дуже розвинуті права свободи людей: дозволені одностатеві шлюби, вживання наркотиків. Це країна, в якій електронна комерція розвинена майже на рівні з Естонією. Там все дуже спокійно, і не виникає жодних проблем.
Дуже багато в країні цікавих історичних містечок, які в доглянутому та охайному вигляді. Частина їхньої гордості – тонізуючий напій мате, який вони п’ють на вулицях. Окрасою центральної частини і цілого міста є припортовий ринок, збудований англійцями в середині 19 століття.
Уругвай. Ринок. Фото: Орест Зуб
Зараз тут одні м’ясні ресторани, перед якими важко встояти. Зважаючи на кількість корів у країні, м’ясо тут є однією із трьох релігій (в ряду з католицизмом і футболом). А про морепродукти ніхто не чув, хоча більшість країни омивається водами Атлантичного океану. Наш гід, який нам проводив екскурсії по місту сказав, що якщо ми не їмо м’яса, то нам немає що робити в Уругваї.
Країна на краю світу - Чилі
Ціла країна являє собою вузеньку лінію землі між Андами і Тихим океаном. Найдовші у світі гори щільно закривають Чилі від решти континенту. Столиця Чилі - Сантьяго є космополітчним містом, в якому дуже багато всього відбувається. Держава розвинена і відносно багата. Цікаво, що більшість чоловіків в офісний час мають одинакові дрес-коди. Практично всі носять червоні краватки. Якщо в Бразилії люди можуть неформально одягатися: приходять на роботу в тапочках, можуть на вулиці йти без футболки і в шортах, то у Чилі навпаки присутня офісна культура.
Чилі. Фото: Орест Зуб
Дуже багато у країні пляжних місць, проте у воду ніхто не заходить, бо холодно.
У Чилі нам вдалося відвідати найсухіше місце на землі – пустелю Атакаму. За рік там дощ може і не випасти. Саме там розміщена найбільша шахта з видобуванню міді. Це один з найбільших отворів в земній корі. Великою мірою ціла країна завдячує своїм благополуччям саме цьому об’єкту. Свого часу тут видобувалося 80% міді у Чилі, що в свою чергу відповідало за 60% всього екпорту держави. Відповідно мідь є основним продуктом країни, після чого йде вино і морепродукти.
У Чилі нам дуже дивувалися, що ми приїхали з України, адже ця країна розміщена майже на краю світу і не знайома багатьом українцям.
Болівія – країна надзвичайної природньої краси
Це була подорож в інший світ. Це найгарніші пейзажі, які ми мали змогу побачити.
Лагуна Колорада.Болівія. Фото: Орест Зуб
Країна доволі бідна, архітектура майже не збереглося. Люди не дуже привітні до туристів. Місцеве населення складають 60 % індіанців, і для них туристи – приклад завойовників. Вони до сих пір вірять у чорну магію і дуже забобонно до всього відносяться. В Болівії живе традиційне населення, яке часто ходить у національному одязі. Також є колоніальні міста, які ще іспанці будували. Болівія нагадує Тібет Південної Америки, у якій живе дуже традиційне населення і холодно навіть влітку. Також ми заходили в шахту, у якій видобували золото.
Столицю Болівії – місто Ла-Пас можна назвати гігантом, адже це величезний каньйон, у якому розміщене ціле місто, як одна величезна фавела. І навіть у столиці, як у найрозвинутішому місті також є багато традиційного населення.
Перу – батьківщина інків
Задля того, щоб побачити весь континент Південної Америки варто обрати саме Перу. Там ви побачите і море, і пустелі, і Мачу Пікчу, і озеро Тітіката та історичні колоніальні міста.
Древньою столицею інків в Перу вважають місто Куско. Це найстаріший, серед існуючих, населений пунк континенту. Куско існувало ще за довго до того, коли сюди прийшли іспанські конкістадори та поставили на коліна величезну цивілізацію.
Перу – дуже різнобарвне місто, яке недороге і туди легко добратися. Проте, все ж дуже помітно, що це країна третього світу, адже люди взагалі не дбають про природу.
Сніжанна Беляєва для iPress.ua
