Усім доброго ранку!
26 вересня 2023 року. Потрібні речі... хм... Метрика
Переглянувши безліч повідомлень з передових позицій на півдні Запорізького фронту за останні кілька днів, навіть тижнів, і трохи проаналізувавши... ну, принаймні, два моменти тепер зрозумілі:
1) такими темпами, якими супермізки "тупоголових московських командирів" розбазарюють ВДВ в районі Роботине-Вербове-Новопрокопівка, там скоро не залишиться жодного їхнього десантника – і це задовго до "мокрого сезону" (який, до речі, "не такий вже й поганий" в тій частині України); і це, щонайменше, так само "круто".
2) з такою ж швидкістю, з якою "тупоголові московські командири" втрачають системи протиповітряної оборони, системи радіоелектронної боротьби, танки та артилерійські гармати... ну... див. нижче.
Як уже згадувалося, станом на 24-27 серпня 58-а загальновійськова армія була настільки побита, що її розвал і, відповідно, український прорив між Роботиним і Вербовим був неминучим.
У відповідь на це "тупоголові московські командири" стрімко перекинули чотири дивізії ВДВ – стратегічного резерву збройних сил російської федерації; "найкращого", що було в росії ще до війни (відтоді про це краще не говорити); війська, які вони розгортають у війнах такого роду в першу чергу і для виконання найскладніших завдань...
На південному фронті Запорізького напрямку, ймовірно, керуючись нагальною потребою нагодувати Пуддінга "хорошими новинами", "тупоголові московські командири" не просто перекинули ці війська на лінію оборони, щоб замінити понівечені підрозділи 58-ї ЗВА. Ні. Вони відправили їх у велику контратаку.
Ідея – принаймні мені так здається – була "очевидна": охопити "котел" або "виступ", створений українським проникненням на південь від мінних полів, між Роботиним і Вербовим, тобто зайти одночасно на східний і західний фланги ЗСУ й вибити звідти близько 4-5 бригад. Добити український наступ, який "провалився" вже давно... Коли саме "тупоголові московські командири" визнали його провальним, 6 чи 7 червня...?
Дійсно, якщо подумати: цього разу "тупоголові московські командири" навіть діяли згідно з власною доктриною. Зрештою, поклавши руку на серце: ВДВ – це "десантно-штурмові війська". Найкращі для нападу, але погано пристосовані для оборони. Тож "начебто логічно", що вони були розгорнуті для великої контратаки.
Справа в тому, що це не спрацювало. росіяни втратили не тільки більшу частину 810-ї бригади морської піхоти, але й розгубили три полки ВДВ. Майже цілу дивізію. Вони зазнали таких втрат, що те, що залишилося від двох (а не одного) згаданих полків, розбіглося і втекло. Настільки, що 118-а механізована бригада ЗСУ – підрозділ, який так сильно постраждав під час своєї першої атаки в цій операції, ще в серпні, – відкинув їх назад на вихідні позиції. Це було на схід від Роботиного/на північ від Вербового. На захід від Роботиного 47-а мехбригада все ще зачищає поле бою, але робить це приблизно за 1000 метрів від селища (бій почався десь за 300 метрів на захід від нього, тобто за 700 метрів від тієї точки, де зараз перебувають українці... і подумайте тільки: 100 метрів у цій битві – це "дні бою"). За даними чуток, 7-а дивізія ВДВ втратила навіть більшу частину свого командного складу, а 234-й і 237-й полки ВДВ (обидва зі складу 76-ї дивізії ВДВ) де-факто вже не існують...
У цьому суть причини того, чому виглядало так, ніби ЗСУ не досягли жодних серйозних успіхів за останні кілька тижнів: вони були зайняті тим, що дозволяли росіянам знекровлювати свої найкращі підрозділи. (До речі, повідомляється, що одна з бригад ЗСУ втратила в цих зіткненнях рівно дві бойові машини піхоти і двох поранених солдатів).
...І як вишенька на торті, 22 вересня ПСУ підірвали велику нараду вищого російського командування, включаючи командувача 58-ї армії, командувача Чорноморського флоту та кількох інших... Загалом загинуло 34 вищих офіцерів: командний склад російських військ в окупованому Криму, південній Херсонщині та південному Запорожжі – всі загинули. Ще понад 100 були поранені, багато з них – критично... і це в Севастополі, який, як потім виявилося, був повний українських партизанів, або, принаймні, інформаторів та симпатиків...
З цим усім славна компанія Gerasimov & Co KG GesmbH AG SPA повернулася туди, де була майже рівно місяць тому. Перед ними постало питання: і що тепер?
Оскільки вони розгорнули навіть свій стратегічний резерв, а це було зроблено ще швидшими темпами, ніж 58-а ЗВА – безумовно, набагато швидшими, ніж я очікував – у них не залишилося резервів. Звичайно, вони знайдуть ще якихось мобік-десантників, і "Шторм-Z", і що завгодно, і кинуть їх на цей напрямок. Але: в росії не залишилося кращих військ, ніж ті, що 7-а і 76-а ВДВ втратили на цьому полі бою. І чим далі на південь просуваються українці, тим біднішими стають і російські польові укріплення...
Щоб переконатися: дещо із цього є "логічним". Адже "найгірше" ЗСУ вже подолали, ще в червні-липні та на початку серпня. Це було поєднання 10-кілометрової глибини, щільних мінних полів та найкращих російських польових укріплень. У порівнянні з цим, перемогти ВДВ, які вийшлі в контратаку на відкриту місцевість, та ще й за підтримки – нарешті – достатньої кількості артилерійських снарядів (та ще й від двох повноцінних артилерійських бригад), було "чимось на кшталт легкості".
"Але", і "буквально через кілька днів", українці вже в Новопрокопівці, (знову), у Вербовому (знову), і до вершини висоти 169 теж не вистачає близько 100 метрів – у випадку Новопрокопівки, вони в північно-східній частині села, яка знаходиться на більш високому місці, ніж решта. Хлопці, без сумніву, втомилися, подекуди є багато поранених, але настрій у них піднесений.
БМП "Мардер" "виїжджають", десь на півдні Запоріжжя...
Для тих, кому цієї "метрики" може бути "недостатньо" (і я щиро сподіваюся, що жоден представник провідних американських ЗМІ не прочитає це нижче, тому що вони ніколи не зрозуміють цього і знову неправильно процитують мене), майте на увазі також наступне.
Судячи зі статистики, опублікованої офіційним Києвом – і зібраної паном з Німеччини, ось тут – щомісяця протягом останніх чотирьох місяців ЗСУ знищували більше російської артилерії, аніж за перші чотири місяці цього року разом узяті.
Навіть більше: судячи з того, що наразі відомо про ці зусилля, це було зроблено під час добре організованої, ретельно і терпляче проведеної операції. Вона включала значне "послаблення" російської протиповітряної оборони ще в другій половині червня і особливо в липні, а потім – коли шлях відкрився, бо ППО було придушено – почалося систематичне знищення кількох російських артилерійських бригад і артилерійських підрозділів різних інших частин. Настільки, що від серпня українці переключили свою увагу на ураження артилерії, а у вересні – на російські контратаки плюс артилерію – і не соромилися знищувати російську ППО на території Криму.
Наслідки драматичні: українські безпілотники блукають полем бою, шукаючи російську артилерію. Навіть гелікоптери ПСУ можуть працювати там, де їх не можна було побачити місяцями. російські бази в Криму підриваються одна за одною, в тому числі і в районі Токмака. Ближче до лінії фронту росіяни зазнають таких втрат і такого зносу своєї техніки, що не встигають зачищати свої "склади" для зберігання гармат і запасних стволів, особливо калібру 152 мм. Навіть темпи виробництва танків і капітального ремонту наявних Т-72 і Т-80 вже не встигають за втратами.
Іншими словами, "знищуємо і чекаємо". Дивіться: ЗСУ ведуть систематичне, широкомасштабне, поступове винищення російських збройних сил. Вони ліквідовують російську протиповітряну оборону, системи радіоелектронної боротьби, їхню артилерію, логістику, танки, сотні російських військовослужбовців щодня. І просуваються вперед лише тоді, коли це доцільно. А коли росіяни підтягують ще більше – то ще більше знищується. У великих кількостях.
Це, як на мене, єдиний правильний "показник" для оцінки цього наступу – і, як уже неодноразово пояснювалося, єдиний "вихід" із цієї війни.
Це не красиво, не сексуально і не швидко. Але воно працює.
Ось і все. А тепер давайте всі замовкнемо, наберемося терпіння (а коли чекати більше не можна – знову терпіння) і дозволимо хлопцям (і дівчатам) із ЗСУ закінчити цю історію – як, коли і в тому темпі, якому вони віддають перевагу.
