Уже відомо, що у підсумковому списку документів, які російський президент підписав у Шанхаї, немає контракту на поставки газу "Газпромом".
Водночас саме це було головною метою китайської поїздки Путіна.
Щоправда, за словами прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова, надію ще не втрачено: "Бачимо істотний прогрес, і угода про контракт "Газпрому" з китайською CNPC (China National Petroleum Corp. – Китайська національна нафтогазова компанія) може бути підписаний у будь-який момент".
Інша справа, на чию користь буде цей контракт?
Щоразу, коли російський президент зустрічається зі своїм китайськими колегами, обидві сторони завжди багато говорять про "особливі відносини" і проголошують, що мають намір подвоїти торговий оборот і розширити політичні та дипломатичні зв’язки.
При цьому між реальністю і риторикою завжди присутній помітний розрив.
Найхарактерніші приклади – угоди від 2009 і 2013 років, в яких були викладені деталі таких проектів, як прокладка трубопроводів "Сила Сибіру" та "Алтай" для постачання до Китаю 38 мільярдів кубометрів газу на рік.
Деталі були, але трубопроводів немає досі.
Головна причина – сторони ніяк не можуть домовитися про ціну.
Аналітики кажуть, що зараз Пекін і Москва, як ніколи раніше, близькі до укладення угоди.
Росії потрібні альтернативні покупці енергоресурсів з огляду на протистояння із Заходом через ситуацію в Україні.
Натомість Китаю потрібно задовольняти зростаючий попит на енергоресурси і знижувати залежність від вугілля, яке завдає значної шкоди екології країни.
Цього року Китай підвищив свої цільові показники щодо споживання природного газу до 420 мільярдів кубометрів на рік до 2020 року (в 2013-му обсяг споживання склав 170 млрд. кубометрів).
Здавалося, що справа нарешті мала б зрушити з мертвої точки.
Сьогодні глава «Роснефти» Ігор Сєчін повідомив, що Китай заявив про готовність скасувати імпортні мита на російський газ.
Володимир Путін у свою чергу запропонував обнулити податок на видобуток корисних копалин для газових родовищ, які поставлятимуть газ в КНР.
Чому ж у переліку підписаних у Шанхаї документів немає базового газового контракту?
На думку аналітиків, Китай вирішив скористатися ситуацією і вичавити з Путіна максимум.
"У Китаю на руках досить сильні козирі проти Росії, – заявив The Wall Street Journal старший науковий співробітник Оксфордського інституту енергетичних досліджень (Oxford Institute for Energy Studies) Джеймс Хендерсон. – Газ у Східному Сибіру опинився в пастці, його нікуди поставляти, крім як у Китай".
Викликано це дедалі більшим розривом Росією із Заходом і зниженням попиту на газ в країнах ЄС.
Натомість Китай почав імпортувати газ з М’янми, а також уклав угоди на поставку зрідженого природного газу з Катару, Австралії, Індонезії та Малайзії.
На тлі російської безвиході Пекін домагається ціни, яка явно не тішить Москву.
Торік Китай платив близько $10 за мільйон британських теплових одиниць (BTU) в рамках газового контракту з Туркменією, яка є його найбільшим іноземним постачальником.
Цілком вірогідно, що він хоче укласти аналогічну угоду з Росією.
Разом з тим аналітики відзначають, що це нижче середньої ціни в $12 за мільйон BTU, яка потрібна "Газпрому" для забезпечення рентабельності.
Але й цим китайські апетити не вичерпуються.
Китай наполягає на спільному освоєння величезних запасів енергоресурсів у Східному Сибіру.
Зокрема, йдеться про надання China National Petroleum Corp. 49% в спільному підприємстві з російським державним гігантом "Роснефть".
Крім того CNPC хоче частку в амбітному проекті компанії "НОВАТЕК" "Ямал СПГ", який передбачає освоєння Південно-Тамбейського родовища і будівництво заводу потужністю 16,5 мільйона тонн зрідженого природного газу і одного мільйона тонн газоконденсату на рік.
Зі свого боку КНР готова інвестувати десятки мільярдів доларів у будівництво трубопроводів і відповідної інфраструктури.
Також Китай хоче брати участь у реалізації проектів з будівництва нових генеруючих потужностей на російській території для нарощування експорту електроенергії в КНР.
Путіна явно не влаштовує настільки масштабна китайська експансія в російську енергетичну галузь – базову для економіки РФ.
З іншого боку – діватися йому нікуди.
КНР має широкі можливості диверсифікувати газові поставки.
Нині в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні тон задають споживачі, натомість постачальники з усього світу намагаються пробитися на цей ринок.
Якщо Росія буде недостатньо зговірливою в питаннях ціни, Китай може задовольнити свої газові потреби в іншому місці, зокрема, за рахунок поставок з півночі Африки, країн Близького Сходу та Ірану.
Час – і українська криза та спричинені нею санкції проти РФ – у даному випадку працюють на Китай.
Фото: kremlin.ru
