Контрнаступ України ще може здивувати критиків – The Washington Post
Стрімкого українського прориву і прогресу, на який багато хто сподівався, не відбулося. Останніми тижнями висвітлення подій у ЗМІ стало більш похмурим на тлі фрагментарних журналістських репортажів з фронту і повідомлень розвідувальних оцінок західних аналітиків. Новини не були чудовими. Боротьба з росією виявилася кривавою і повільною – дуже важкою.
Але спостерігачам варто було б стримати свій песимізм. Війна не відбувається лінійно. Оборонці можуть довго триматися, а потім раптово "посипатися", дозволяючи нападнику швидко здобути перемогу, перш ніж оборона закріпиться далі в тилу. Українці прагнуть досягти саме такого ефекту – і є підстави вважати, що їм це вдасться. Наступальний порив України далекий від завершення. Насправді, він все ще перебуває на початковій стадії – лише 10 тижнів з того, що, ймовірно, триватиме ще щонайменше чотири місяці.
Про це пишуть для The Washington Post Девід Петреус (генерал армії США у відставці, командувач військами в Іраку, Центральним командуванням США та силами НАТО/США в Афганістані) та Фредерік Каган (старший науковий співробітник і директор проекту "Критичні загрози" в Американському інституті підприємництва).
російські війська підготували розгалужену оборону в глибині, що складається з широких, глибоких поясів майстерно закладених мін, протитанкових ровів та інших перешкод. Солдати, оснащені безпілотниками, ведуть потужний артилерійський вогонь проти будь-яких українських підрозділів, які намагаються прорватися. У більш широкому сенсі, російська армія перейшла до еластичної оборони, в якій її війська спочатку відступають, а потім контратакують, коли українські війська зазнають втрат і починають втомлюватися.
Українські війська просуваються у двох ключових напрямках – у центральній частині Запорізької області поблизу Роботиного на шляху до Токмака і Мелітополя, а також у східній частині Запорізької області на південь від Великої Новосілки на лінії до Бердянська. Схоже, що українці проникли принаймні до переднього поясу російських мінно-вибухових загороджень в обох районах, і їхнє просування в районі Роботиного, схоже, прискорюється. Вони також відвоювали значні території навколо Бахмута – єдиного міста, яке росія змогла захопити під час свого наступу минулої зими.
Вони також захоплюють об'єкти на окупованій росією території, знищують артилерійські підрозділи, штаби і місця дислокації резервних сил, а також атакують ключові склади постачання і шляхи сполучення, щоб ускладнити росії утримання оборони. Простіше кажучи, Україна тисне на свого супротивника до тих пір, поки щось не зламається, і тоді вони підтягнуть свої резерви і завдадуть удару.
російські війська на передовій, ймовірно, втомилися, якщо не виснажені. Деякі з них обороняються щонайменше з початку контрнаступу 4 червня, а багато з них перебувають на місці набагато довше. Свіжі підрозділи не були ротовані. Також незрозуміло, наскільки сильно заміновані або укомплектовані російські другорядні оборонні лінії, але є вагомі підстави сумніватися, що росіяни мають велику кількість висококваліфікованих солдатів, які їх утримують. Найважливіше те, що росія не має великих оперативних резервів. Це означає, що будь-який український прорив на існуючих лініях буде важко швидко закрити.
Саме на це робить ставку Україна. Невеликий прорив може призвести до відносно раптових і швидких успіхів. Якщо вони матеріалізуються, паніка серед російських військ може примножити можливості України.
