Майбутнє України висить на волосині – Євросоюзу час прокинутися від літньої сплячки – ЗМІ
Тепер ініціативу в українській політиці повинні взяти на себе інші держави Євросюзу.
Про це пише швейцарська газета NZZ.
Вторгнення України на російську територію в Курській області не приховує того факту, що Київ опинився у все більшій військовій скруті. Темні хмари збираються над Києвом через те, що життєнеобхідна допомога Заходу може зменшитися.
Німеччина, другий за величиною донор після США, хоче скоротити допомогу і після досягнутого бюджетного компромісу канцлер Олаф Шольц доручив міністру фінансів не затверджувати подальшу військову допомогу.
Проте мають бути перераховані доходи від російських активів, заморожених ЄС, Києву. Поєднання соціал-демократичної "політики миру" і рефлексу жорсткої економії FDP ставить під сумнів підтримку України.
Крім того, підтримка США теж під сумнівом через очікувані вибори.
На Вашингтон більше не можна покладатися.
В разі перемоги Трампа – це все ще цілком реальна можливість, якщо він захоче швидко досягти припинення вогню. Але навіть якщо Гарріс переїде в Білий дім, незрозуміло, чи продовжить вона курс президента Байдена.
В той же час, Євросоюз "у відпустці", якими б драматичними не ставали події по сусідству ще в липні ЄС охопив глибокий літній сон, і в Брюсселі все тихо.
Усе це не узгоджується з самооцінкою ЄС як геополітичного актора.
Адже 450 мільйонів громадян ЄС не є єдиним народом.
Союз є по суті платформою, яка координує та модерує політику, але в певних моментах цілком здатний виступати зі стратегічними ініціативами.
Так було на початку війни в Україні навесні 2022 року. Президент Комісії Урсула фон дер Ляєн змусила невпевнених глав держав і урядів вжити заходів: Peace Facility швидко став агенцією для фінансування допомоги Києву, один пакет санкцій ухвалювався за іншим, а Україні через чотири місяці після нападу росії було запропоновано приєднатися до ЄС. Звичайно, це не могло статися без консенсусу членів, але Комісія зробила перші кроки - замість двох великих, багато маленьких.
Наразі потрібен момент європейської саморефлексії, але не варто очікувати жодних ініціатив від двох великих : Німеччини та Франції, адже ця коаліція систематично розпадається, а в Парижі Макрон очолює країну без уряду – окрім того факту, що його допомога Україні завжди була набагато нижчою від можливостей Франції.
Проте Урсула фон дер Ляєн отримала новий мандат і у неї точно є союзники для її політики щодо України.
Швейцарія також могла б розробити довгострокову стратегію підтримки України. Зараз важливо подати чіткий сигнал. Чекати ризиковано. За десять днів Брюссель прокинеться від літнього сну.
