На Дніпропетровщині встановили пам’ятник загиблому на Майдані Сергію Нігояну
Про це повідомляє Євромайдан у Twitter.
20-річний Сергія Нігоян загинув на Майдані 22 січня 2014 року під час того, як "Беркут" почав штурмувати протестувальників на вулиці Грушевського без попередження. Люди були неготові, так як були шоковані новиною про те, що один з учасників протестів застрелений.
Сергій був одним із першим трьох жертв. Згідно з повідомленням лікарів, він загинув від прямого попадання у серце.
Нігоян був активним учасником Євромайдану. За словами джерела, він отримав одне кульове поранення в шию, одне - в голову.
ЧИТАЙТЕ: Це згусток правди і крові, яку пролили українці, - Лубківський
Не відомо, які саме кулі було використано, бо це стане відомо лише після розтину.
Ось, що писала про Сергія Facebook-спільнота "Є люди - maidaners": "Сергій Нігоян, 20 років. Вірменин. Народився і живе в Україні, у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. На Євромайдан приїхав 8 грудня. Сергій постійно чимось зайнятий. Він або стоїть в охороні, або дрова рубає на кухні. Часто це бачу. Розповідає, що із самого початку дивився по ТВ новини про Майдан і не міг спати ночами. 7-го грудня сусід із села підвіз його до Дніпропетровська. Сергій шукав, де у Дніпропетровську збираються люди, щоб підтримати київський Євромайдан. Шукав, шукав і не знайшов. Тоді поїхав на вокзал. Купив квиток на потяг до Києва. Батькам зателефонував уже з Майдану. "Батько запитав, ти куди зник?", - переказує розмову хлопець. Коли дізнався, де син, дуже розхвилювався, просив бути обережним. Сергій спить у наметі або у будинку профспілок. Запитала, чому приїхав. "Це моє майбутнє теж. Мені жити у цій країні", - відповідає він. Хлопець вільно спілкується українською. Нещодавно у рамку проекту про Шевченко, читав на Майдані уривок із поеми "Кавказ".
Довідка
Сергій Нігоян є українським громадянином вірменського походження. Народився та проживав у селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім'ї.
Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаномсела Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Родина вважалася благополучною, Сергій у селі користувався повагою, вважався спокійним, працьовитим і справедливим.
Навчався за фахом "вчитель фізкультури", але був відрахований 2013 року. Активно займався карате, в 2012 році посів третє місце на чемпіонаті Дніпродзержинська з кіокушинкай карате. Захоплювався радіотехнікою. Мріяв вступити до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу та вчитися на актора.
Україномовний патріот України і Вірменії. Був ідейним, мав активну життєву позицію, що Україна має бути демократичною.
Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. Приїхав з власної ініціативи, попередньо не повідомивши батьків. Не підтримував жодного з партійних лідерів, а свій приїзд пояснив так: "зрозумів, що повинен бути за Майдан". На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівщини та Івано-Франківщини, а також у Будинку профспілок. Приїжджав додому на початку січня, проте, попри вмовляння родини, вирішив повернутися на Майдан.
Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону "Динамо»" на Грушевського під час Європейської революції в Україні.
26 січня 2014 Сергія Нігояна поховали на сільському кладовищі його рідної Березнуватівки. До невеликого віддаленого села провести Нігояна в останню путь зібралося понад 2000 людей. Похоронне богослужіння в сільському будинку культури очолили голова Вірменської апостольської церкви в Україні архієпископ Григоріс Буніатян та митрополит Московсько-Богородський УПЦ (КП), уродженець Дніпропетровщини Адріан (Старина). Труну опустили в могилу під гімн України.
