Обмежуючи українську металургію, ЄС створює проблеми для себе –The Brussels Times

Квоти на імпорт сталі до Європейського Союзу, запроваджені 1 липня, можуть зашкодити не лише українській металургії, а й промисловим та безпековим інтересам самого ЄС.

Про це пише The Brussels Times.

Видання зазначає, що мета нового режиму обґрунтована – захистити європейських виробників сталі від надлишкових світових потужностей, субсидованого імпорту та перенаправлення торговельних потоків. Водночас щодо України, яка продовжує виробляти сталь в умовах повномасштабної війни, обмеження застосовуються надто жорстко.

З 1 липня ЄС скоротив загальний обсяг безмитного імпорту сталі до 18,3 млн тонн на рік – приблизно на 47% порівняно з попередньою квотою. Після вичерпання встановлених квот імпорт обкладатиметься митом у 50%.

За даними видання, гарантована квота для України становить близько 1,05 млн тонн на рік. Це менш ніж половина від 2,2 млн тонн готової сталевої продукції, яку Україна експортувала до ЄС у 2024 році. На Євросоюз припадає близько 79% українського експорту сталі. Українські виробники також можуть користуватися додатковими спільними квотами. Однак їх розподіляють за принципом "перший прийшов – перший отримав", тож українським компаніям доводиться конкурувати з набагато більшими міжнародними виробниками.

The Brussels Times наголошує, що українська сталь принципово відрізняється від продукції, імпорт якої ЄС намагається обмежити через глобальний надлишок виробничих потужностей. Українські підприємства працюють під загрозою російських ударів, перебоїв з електропостачанням та в умовах пошкодженої транспортної інфраструктури.

Зокрема, "Метінвест" втратив підприємства в Маріуполі та доступ до родовища коксівного вугілля поблизу Покровська, а його підприємства, що залишилися, працюють не на повну потужність. Видання також наводить приклад компанії Interpipe. За її оцінкою, підприємство використало значну частину квартальної безмитної квоти на безшовні труби вже протягом перших трьох тижнів місяця та очікує її вичерпання до серпня. Після цього продукція підпадатиме під 50%-ве мито.

На думку The Brussels Times, нові обмеження створюють для ЄС три стратегічні проблеми. По-перше, скорочення українського експорту зменшить валютні надходження, кількість робочих місць і податкові доходи, що може послабити здатність України самостійно фінансувати оборону. По-друге, українська металургія вже інтегрована в європейські виробничі ланцюги. Україна постачає напівфабрикати європейським підприємствам, тоді як із ЄС імпортує кокс, коксівне вугілля, обладнання та техніку. Тому, як зазначає видання, українські та європейські виробники дедалі більше формують взаємопов'язану промислову систему, а не лише конкурують між собою.

По-третє, нові обмеження можуть негативно вплинути на довіру до ЄС. У червні 2025 року Євросоюз продовжив звільнення України від попередніх захисних заходів щодо сталі через значне скорочення її торговельних можливостей унаслідок окупації та руйнувань. Через рік цей механізм фактично замінили жорсткішим режимом.

Водночас перехідні правила ЄС дозволяють імпорт окремих видів російської сталі до вересня 2028 року. The Brussels Times називає суперечливим одночасне обмеження українського експорту та поступову відмову від російської сталі.

Видання закликає ЄС тимчасово звільнити підтверджену українську сталь від обмежень на період війни, гарантувати Україні квоти на рівні торгівлі у 2024–2025 роках, надати їй пріоритет у використанні невибраних квот і пришвидшити відмову від російської сталі.