Рубіо несподівано пом'якшив риторику щодо санкцій проти рф – союзники НАТО стривожені
Державний секретар США Марко Рубіо на саміті НАТО в Гаазі здивував міністрів закордонних справ країн Альянсу своєю поміркованою позицією щодо запровадження нових санкцій проти росії.
Як повідомляє Politico з посиланням на європейських дипломатів, Рубіо фактично пов’язав подальші кроки Вашингтона з прийняттям нового податкового та бюджетного законопроєкту "Big Beautiful Bill".
Під час неформальної вечері у вівторок, присвяченої обговоренню війни в Україні, держсекретар визнав, що росія чинить опір мирному процесу, однак заявив, що питання санкцій поки відкладається. У подальшому коментарі для Politico Рубіо пояснив свою позицію тим, що нові санкції можуть унеможливити дипломатичний діалог з москвою.
"Якщо ми зробимо те, чого всі тут від нас хочуть, — введемо нові санкції, — ми, ймовірно, втратимо можливість вести переговори про припинення вогню", — зазначив Рубіо.
Ця позиція викликала стримане розчарування серед європейських союзників. Попри зусилля уникати гострих формулювань, аби не створювати напруги з адміністрацією Трампа, дипломатичні кола країн Балтії та Північної Європи дедалі частіше критикують нерішучість Вашингтона щодо посилення тиску на Кремль.
Один із дипломатів навіть заявив:
"У якийсь момент це почне виглядати так, ніби путін вводить Трампа в оману".
Попри це, Рубіо залишається одним із найвпливовіших представників американської адміністрації. Як зазначають дипломати, його особисте усвідомлення загроз з боку росії та Китаю глибше, ніж це видно з офіційних заяв. Його риторика часто варіюється — м’яка публічно, але значно жорсткіша у приватних розмовах з партнерами по НАТО.
Утім, поки Рубіо закликає до обережності, європейські лідери, включно з президентом України Володимиром Зеленським, продовжують тиснути на Вашингтон із вимогою посилити санкційний тиск. Зокрема, у Сенаті вже лежить готовий до голосування двопартійний законопроєкт про нові санкції проти рф.
Наразі ж у Вашингтоні діють за трьома принципами: дипломатія як шлях до миру, стриманість у санкціях та автономне рішення Сенату щодо подальших кроків. Проте європейські союзники все частіше ставлять питання: якщо не зараз — то коли?
