13-та бригада НГУ "Хартія" відігравала провідну роль у формуванні концепції та розвитку наземних дронів. У 2022 році там намагалися використовувати дистанційно керовані іграшкові машинки для доставки вибухівки до позицій противника, однак повітряні дрони виявилися ефективнішими, тож від цієї ідеї тоді відмовилися.
Навесні 2024 року росія вже застосовувала оптоволоконні дрони, нечутливі до засобів радіоелектронного придушення, які стали значно ефективнішими в атаках на логістичний транспорт. Тому командир бригади та начальник штабу вирішили повернутися до концепції наземних дронів. До літа він уже виконував логістичні завдання, а восени провів першу медичну евакуацію.
Перші наземні дрони були невеликими – наступним етапом розвитку радіокерованих іграшкових машинок. Ліворуч – один із ранніх дронів переобладнано для нескладних прибиральних робіт. Праворуч – рання версія дрона-камікадзе.
На той час наземні дрони передавали волонтери, які збирали їх у власних гаражах. Керували ними через радіоканал, який можна було заглушити, а рельєф міг перекривати сигнал. Відеокамер на самих машинах не було, тому над ними мав летіти повітряний дрон, а оператор наземного дрона орієнтувався за відео з повітряного дрона. Повітряний дрон також ніс ретранслятор сигналу, щоб складки місцевості не блокували радіозв’язок із наземною платформою.
У грудні 2024 року бригада ретельно спланувала штурм із застосуванням повітряних дронів, наземних платформ із кулеметами та ракетами, а також наземних дронів-камікадзе з вибухівкою. Один із дронів-камікадзе не дістався цілі, але решта виконали завдання. Кулеметний дрон відкрив вогонь по цілі, проте після приблизно 180 пострілів у нього заклинило кулемет, а потім він застряг на місцевості. Та дрони-камікадзе разом з іншими засобами вогневого ураження змусили російський взвод залишити позиції; під час відступу багатьох росіян було вбито. Бригада зробила з цієї операції чимало висновків, які допомогли планувати наступні місії.
Навесні 2024 року бригада "Хартія" створила підрозділ наземних дронів. До літа він уже виконував логістичні операції. Восени провів першу медичну евакуацію. А в грудні здійснив свій перший повністю роботизований наземний штурм із використанням повітряних і наземних дронів.
У 2025 році для зв’язку з наземними дронами перейшли на Starlink, тож операторам більше не потрібно було перебувати на передовій і наражатися на небезпеку. На самих дронах також почали встановлювати камери, тому повітряний безпілотник уже не був потрібен, щоб забезпечувати оператору огляд. Наземні дрони почали виробляти серійно й у великих кількостях, тому втрата окремої машини стала менш відчутною. Процедури й технології продовжували вдосконалюватися: у травні 2025 року наземні дрони доставили 25 тонн вантажів, а в липні та серпні – вже по 60-80 тонн вантажів щомісяця. При цьому збільшити обсяг перевезень вдалося без збільшення кількості особового складу, залученого до доставки.
Через високу ефективність українських наземних дронів росія почала цілеспрямовано атакувати їх і навіть виділяти окремі розрахунки БпЛА, які займалися виключно виявленням та знищенням українських наземних платформ. Скинуті з дронів міни та прямі атаки безпілотників скоротили середній ресурс наземного дрона з 12-15 місій до 3-4. Через це виконувати завдання з постачання та евакуації стало складніше, тож Україна вдосконалює наземні дрони, пристосовуючи їх до нового рівня загроз.
Захист військових, яких евакуюють, уже посилили, але найкращим захистом залишається швидкість: що швидше рухається платформа, то менше часу мають російські підрозділи, щоб її виявити й атакувати або повторно вдарити по дрону, якщо з першого разу його не вдалося знерухомити. Компанії працюють над підвищенням швидкості, удосконаленням підвіски та альтернативними каналами зв’язку, адже наземний дрон втрачає рухливість, якщо виходить з ладу привід, пошкоджуються колеса чи гусениці або знищується антена.
Ще один напрям удосконалення – мобільність. Більшість наземних дронів рухаються дорогами, за якими легко спостерігати; там легко виявити платформу, а самі маршрути заздалегідь відомі й можуть бути заміновані з повітря. Краща прохідність поза дорогами у поєднанні з високою швидкістю значно ускладнила б виявлення наземних дронів і мінування передбачуваного маршруту – особливо якщо він проходить через лісисту місцевість, а не через відкриті поля.
Ще один спосіб підвищити живучість – міцніша конструкція, бронювання або захисні екрани, резервні системи зв’язку та активний захист. Україна розробляє камери, акустичні сенсори й мінірадари для виявлення дронів, а також дробовики, сіткові системи та шрапнель; штучний інтелект має розпізнавати загрози й допомагати їх уражати. Ці системи активного захисту вже випробовують безпосередньо на полі бою.
Підрозділ постійно контактує з виробниками, і тепер близько 90% необхідного він отримує від них. Однак різні вимоги конкретних місій і безперервні зміни на полі бою означають, що військовим доводиться доопрацьовувати майже всі отримані дрони.
Українські війська дедалі ширше використовують наземні дрони як в обороні, так і в наступальних операціях. На Куп’янському напрямку бригада "Хартія" відправила два дрони-камікадзе та один дрон із ракетною установкою для атаки великої будівлі. Вхід до одного з укриттів усередині будівлі було зруйновано, а термобаричні ракети буквально запалили повітря на інших позиціях. Було вбито десятьох росіян, а дрон із ракетною установкою несподівано вдалося повернути на свої позиції.
Наразі росія має обмежену кількість наземних дронів через проблеми зі зв’язком. Радіокерування можна заглушити, а рельєф здатен перекривати сигнал. Оптоволокно, попри його високу ефективність для повітряних дронів, значно гірше працює на наземних платформах: кабель легко обривається через нерівності місцевості, а що довше триває місія, то більше шансів на такий обрив. росія створює власний аналог Starlink. Щойно він забезпечить безперервне покриття над усім полем бою, використання російських наземних дронів швидко зросте.
