Інавгураційна промова президента України Володимира Зеленського.
Повний текст.
Дорогі українці!
Після перемоги на виборах мій 6-річний син сказав: "Тату, я по телевізору бачив, що Зеленський президент, виходить, що я теж президент?" І тоді це прозвучало як дитячий жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина.
Тому що кожен з нас президент. Не 73%, які за мене голосували, а усі 100% українців.
Це не моя, це наша спільна перемога. І це наш спільний шанс, за який ми несемо спільну відповідальність. І щойно не тільки я складав присягу, кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні. Уявіть собі гучні заголовки "Президент не платить податки", "Президент напідпитку промчав на червоне світло", "Президент потихеньку краде, бо всі ж так роблять". Ви згодні, що це ганьба? Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за Україну, яку ми залишаємо своїм дітям. Кожен з нас на своєму місці може зробити усе для розвитку України. Європейська країна починається з кожного.
Так, ми обрали шлях до Європи, але Європа не десь там. Європа ось тут (вказує на голову). І коли Європа буде ось тут (вказує на голову), вона буде ось тут (вказує на зал), вона буде в Україні. І це наша спільна мрія.
Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас переселенець: ті, хто втратив власний дім, і ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши цей біль. І кожен з нас заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині, ті, хто в боротьбі з бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подолаємо. Бо кожен з нас – українець.
Ми всі - українці. Не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Усі – українці. Від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя, у Львові, Харкові, у Донецьку, в Дніпрі і в Одесі – ми всі українці. І ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми сильні.
І сьогодні я звертаюся до всіх українців у світі. Нас 65 млн! Так, не дивуйтеся – нас 65 млн. Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі й Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюся до всіх українців на планеті. Ви нам дуже потрібні! Усім, хто готовий будувати нову сильну й успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас! Сувенірів з-за кордону не потрібно. Привезіть, будь ласка, нам свої знання, свій досвід і ментальні цінності. Все це допоможе нам почати нову епоху. Скептики скажуть, це фантастика, це неможливо. А може це і є наша національна ідея – об’єднавшись, зробити неможливе всупереч усьому!
Згадайте, будь ласка, збірну Ісландії з футболу на Чемпіонаті Європи, коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися і захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив. І це наш шлях.
Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами в обороні рідної землі, японцями у технологіях, швейцарцями в умінні щасливо жити один з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.
І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали, на що я готовий заради припинення вогню. Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей? На що? Можу запевнити, задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. Я точно не боюся приймати складні рішення. Я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде треба, я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наші території ніколи.
Історія несправедлива, це правда. Не ми почали цю війну, але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу.
(Зеленський переходить на російську мову, - ред.) Но я уверен, что первым шагом для начала этого диалога станет возвращение всех украинских пленных.
(Зеленський переходить на українську мову, - ред.) Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне, бо неможливо втратити те, що і так наше по праву. І Крим, і Донбас – це українська земля. Ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – це людей.
(Зеленський переходить на російську мову, - ред.) И сегодня мы просто должны, я уверен, они нас слышат, возвращать их сознание. Мы потеряли это сознание. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Они не чужие, они наши. Они – украинцы.
(Зеленського перебиває Олег Ляшко, - ред.) Вибачте? Так, вони розуміють українську мову. Дуже дякую, що ви продовжуєте ділити людей, пане Ляшко.
Так, ми всі українці, де б ми не жили. Бо українець – це не в паспорті, українець – це в серці.
І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв. Поважаю людей, які віддають життя за країну кожного дня. Я зроблю все, аби ви відчували повагу. Це гідне, а головне стабільне фінансове забезпечення, це ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити це, творити ці стандарти.
Безумовно, крім війни, є ще дуже багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принижуючі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються і ремонтуються тільки у чиїйсь бурхливій уяві.
Дозвольте мені зараз, процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом:
"Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою".
Це просто цитата. І я не розумію, чесно кажучи, наш уряд, який тільки розводить руками і каже: "Ми нічого не зможемо зробити". Це неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори. Я думаю, що люди це оцінять. І моє обрання доводить, громадяни втомилися від досвідчених системних надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей, можливостей відкатів, потоків, дерибанів. Ми збудуємо країну інших можливостей, де всі рівні перед законом, де є чесні й прозорі правила гри, одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.
Я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Не було, будь-ласка, моїх портретів, бо президент – не ікона, не ідол. Президент – це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивіться їм в очі.
Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож, шановні депутати, ви призначили самі інавгурацію на понеділок, у робочий день. Я бачу в цьому плюс. Це означає, що сьогодні вечірок не буде, сьогодні будемо з вами працювати. А тому я дуже вас прошу прийняти закон про скасування депутатської недоторканності, закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, багатостраждальний Виборчий кодекс. І зробіть, будь ласка, відкриті списки. А також я прошу вас звільнити з посад голову СБУ, генпрокурора України, міністра оборони України. І це далеко не все, що ви можете зробити. Але для початку достатньо. У вас на це буде 2 місяці. Зробіть це і повісьте медалі собі. Непогані бали на дострокові парламентські вибори.
Я розпускаю Верховну Раду 8-го скликання.
Слава Україні!
І наостанок, дуже коротко. Дорогий народе, протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхалися. Це я так відчував серцем. Це була не тільки моя робота, правда, це була моя місія. Наступні 5 років я зроблю все, українці, щоб ви не плакали.
Дякую!
