Зволікання, мабуть, є визначальною тактикою переговорів Європейського Союзу. Компроміс? Так, він є. Переговори? Їх багато. Зустрічі? Більше, ніж достатньо.
Але саме зволікання лежить в основі всієї системи. Коли предметом суперечки є, скажімо, правила для доїльних апаратів, це ще пів біди. Та коли йдеться про майбутнє Європи, а дехто каже – про саме її нинішнє існування, зволікання має свою ціну.
У чому ЄС щойно переконався. Вирішивши у листопаді відкласти ухвалення рішення про передачу Україні щонайменше 140 млрд євро (162 млрд доларів) заморожених активів Центрального банку росії, Євросоюз насправді ризикував.
Без його відома США і росія вели переговори про новий 28-пунктний "мирний план" для України, який містив положення про використання заморожених коштів. Будь-яка така угода не лише позбавила б Україну фінансової підтримки, але і зруйнувала б чинну систему (менших за обсягом) кредитів, прив'язаних до цих активів.
Одна з причин, чому європейські уряди та Єврокомісія були так шоковані цим планом, полягає саме у цьому. Він загрожує не лише Україні, але й майбутній підтримці континенту. Стурбовані європейські дипломати докладають чимало зусиль, щоб вилучити ці пункти з плану, над яким зараз працюють адміністрація Трампа спільно з Україною.
Можливо, їм це вдасться. Але, безсумнівно, навіть уряд Бельгії, який був головною перешкодою для прогресу, тепер розуміє, що стоїть на кону?
Сподіваймося, що так.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила цього тижня депутатам Європарламенту, що Комісія нарешті оголосить про правові рамки, які дозволять використовувати заморожені активи Центробанку росії для надання Україні кредитів на суму 140 млрд євро. Повідомляється, що 26 листопада Комісія прискорила цю роботу, але це може бути лише ввічливим евфемізмом для констатації паніки. До процесу долучиться Велика Британія, на чиїх рахунках заблоковано близько 32 млрд доларів російських активів, а також інші країни, включно з Японією.
28-пунктовий план Віткоффа-Дмітрієва передбачав виділення Україні лише 100 млрд доларів із приблизно 300 млрд доларів заморожених активів ЦБР у західних юрисдикціях. Або, точніше, бенефіціаром став би спільний американо-український інвестиційний фонд, де США отримали б 50% прибутку.
Ще більш тривожним з європейської точки зору є те, що решта активів ЦБР мала повернутися росії, знову ж таки для використання у партнерстві зі США. Це не лише залишило б величезну діру в поточних планах Єврокомісії щодо використання активів ЦБР для покриття вищезазначеного дефіциту фінансування України, але і повернуло б країни G7 до зобов'язань за механізмом Надзвичайної домовленості про доходи (ERA) на суму 50 млрд доларів, за якою майбутні відсоткові надходження від заморожених активів ЦБР до цього часу йшли на фінансування України. Якщо більше не залишається жодних базових активів, що перебувають у замороженому стані, не буде і доходів. У нас проблема, Г'юстон (чи радше Брюссель).
Єврокомісія і далі схиляється до реалізації свого підходу із репараційним кредитом. Це не передбачає офіційної конфіскації активів ЦБР, а лише їх креативне перепрофілювання. Активи мають бути виведені з Euroclear та інших депозитаріїв, де вони зберігаються, через Європейський центральний банк, який випустить борговий інструмент, а потім будуть позичені Україні через репараційний кредит.
Цей кредит є довгостроковим безкупонним інструментом, який передбачає погашення лише тоді, коли Україна отримає репарації від росії. Якщо цього не відбудеться і/або заморозка буде скасована чи судом, чи ЄС не зможе зберегти одностайність щодо санкцій, Євросоюз буде змушений виплатити повну суму, тобто понад 140 млрд євро.
Вважається, що Euroclear у Бельгії тримає більшу частину цих активів у ЄС, імовірно, близько 190 млрд євро. І, о диво, саме Бельгія та Euroclear протягом останніх трьох із половиною років проводили ефективні кампанії, щоб відбити спроби використати базові активи.
Бельгія скаржилася, що будь-який такий крок може бути визнаний незаконним, а отже, вона буде змушена виплатити сотні мільярдів євро за потенційними позовами та іншими зловмисними діями з боку росії. Також стверджувалося, що такий крок може підірвати довіру до євро та самої Euroclear, що є системно важливим для глобальних ринків.
Бельгія має певні підстави для занепокоєння (хоча очевидно, що ці ризики можна пом'якшити).
Та важко надто співчувати позиції Бельгії, коли її уряд досі сидить на понад 4 млрд євро надприбутків від заморожених активів ЦБР за 2022-2023 роки – суми, яка більш ніж перекриває власні зобов'язання країни з допомоги Україні. Тож Бельгія є одним із найменших нетто-донорів України. І дедалі стійкішим стає враження, що вона "їде зайцем" за рахунок інших союзників по НАТО, а тепер і України, у питаннях своєї безпеки, зважаючи на те, що протягом десятиліть лишається одним із найгірших виконавців у Альянсі за рівнем оборонних витрат.
Прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер гучно виступає проти використання заморожених активів ЦБР, але значно менш гучно пропонує альтернативи. Реалістичною альтернативою є європейські платники податків, і особливо німецькі. Це розуміють і приймають німці, які зараз фактично очолюють жорстку геостратегічну політику Європи – фінансування очолює канцлер Фрідріх Мерц разом зі своєю співвітчизницею фон дер Ляєн.
Можливо, Європа і справді зробила достатньо, щоб урятувати ситуацію і водночас закрити потреби України у фінансуванні. Але сама ця ситуація виникла через інстинктивну схильність ЄС до зволікання. І цей урок доведеться засвоїти.
Бо якщо ми не фінансуємо Україну, вона програє війну, а тоді Європі доведеться нести набагато вищі витрати на оборону – імовірно, додатково 1 трлн євро на рік (мій колега по CEPA Ян Каллберг висловлює подібну думку тут, хоча його оцінка дещо нижча – 520 млрд доларів на рік).
У будь-якому разі йдеться про колосальне збільшення бюджетних дефіцитів, нові хвилі запозичень, вищі відсоткові ставки, нижчі темпи зростання та слабше євро.
Джерело: CEPA
