Протягом понад двох місяців ми дивимося на Україну, не помічаючи того, що є найважливішим. Немає значення, чи лідери опозиції будуть у новому уряді. Після помаранчевої революції вони зайняли усі керівні посади, але не змінили країну. Проблема полягає у структурі української економіки, відсутності середнього класу і надвисокому впливі сучасних магнатів, яких називають олігархами. Закінчуються ресурси економіки, без модернізації програють усі.
Нехай українські політики самі вирішать, як вийти з цього глухого кута. Від Заходу вони повинні почути три речі: сутністю змін є реформи, а не персональні перестановки, угода про асоціацію з ЄС не може бути підписана у найближчі місяці, принаймні, до виборів, і що Захід має новий план для України, який він почне реалізовувати, якщо розпочнуться зміни.
Хто дасть назву
З ініціативою нового плану повинна виступити Польща. Першим кроком має стати велика міжнародна конференція за участю ЄС і США. Участь Америки є необхідною, бо у джерел нинішньої нестабільності та кризи лежать не тільки діяльність Кремля і слабкість ЄС, але й відсутність інтересу у Вашингтоні та дивовижна тактика Міжнародного валютного фонду, який не був готовий піти на будь-які поступки українській владі.
Парламент Польщі. Фото: tvn24.pl
Польська дипломатія повинна зробити більш доступною мову своїх оцінок ситуації в Україні. Треба ясно сказати, що деякі актори подій заховані за завісою, особливо Кремль та олігархи. У випадку останніх, звісно, можна замислитися, як залучити їх до реалізації плану. Нині саме ті, хто ще кілька місяців тому вимагав "вирішення проблеми олігархії", як би абстрактно це не звучало у нинішніх умовах, чекають на жести і заяви Ріната Ахметова, з надією, що вони мають більше значення для зупинення насильства, ніж заклики ван Ромпея.
Коли гинуть люди, обмежуватися загальними закликами до української влади не вдаватися до насильства і повторювати мантру, що угода про асоціацію лежить на столі - звучить дивно. У сигналі Москві слід зробити ставку на подальшу співпрацю з ЄС на попередніх умовах. У сигналі до олігархів найважливішою є їхня згода на модернізацію економіки та демократичну гру в Україні у всіх її аспектах. Якщо й олігархи погодяться на проведення виборів, деяким з них важко буде погодитися з відокремленням економіки від політики, нормальними правилами проведення тендерів тощо, тобто прокладанням шляху до власності для наймолодшого покоління. Саме те, що, що стояло на Майдані.
Україна потребує нового плану Маршалла - до речі цікаво, хто захотів би дати йому назву від свого прізвища. У тому, що стосується відносин зі суспільством і основними політичними силами його сутністю повинна стати допомога в обмін на демократизацію, щодо магнатів - "нульовий варіант" в обмін на згоду на загальну зміну правил гри та ліквідацію олігархічної конструкції держави. Лише у таких умовах нова українська влада отримує інструменти для проведення реальних реформ у країні.
Інвестувати у нове покоління
План для України повинен мати два стовпи: економічний та соціальний. Якщо йдеться про економіку, то на першому етапі - підготовчому - слід зосередитися на реконструкції газотранспортної системи, а саме на модернізації, що вже триває, трубопроводу Помари-Уренгой-Ужгород.
На другому етапі слід зосередитися на модернізації промислових підприємств. Тут рішенням може бути створення - в обмін на гроші для модернізації - пільгових умов для спільних підприємств.
Фото: golos.com.ua
Третім етапом повинна стати модернізація автомобільної та залізничної інфраструктури. Ці проекти могли б реалізувати згадані спільні підприємства. Через появу у спланованому порядку європейського та американського капіталу, в Україні стане можливою модернізація країни, а у довгостроковій перспективі - поліпшення відносин між Україною та Заходом. Успіх проекту, однак, залежить від змін у законодавстві для ведення бізнесу та судових процедур.
На соціальному рівні ключовими є дві справи: скасування віз та створення серйозної освітньої установи, Університету Східного партнерства. Для лібералізації візового режиму немає технічних перешкод, Київ виконав усі найважливіші елементи відповідного плану.
Посадовці з боку ЄС повторюють, що саме українське суспільство, а не влада, є їхнім партнером. Час наповнити ці декларації змістом та призначити конкретну дату скасування віз. Паралельно ми повинні інвестувати у нове покоління українців, грузин, молдаван. Спільним планом усіх держав нашого регіону має стати створення Університету Східного партнерства - місця, у якому, незалежно від політики, відбуватиметься наукове співробітництво на найвищому рівні.
З організаційної точки зору, складення такого плану модернізації для України повинно полягати у доповненні угоди про асоціацію. Лише якби цей план почали реалізувати, угода набула б сенсу завдяки коштам МВФ та додатковим внескам США та інших країни, які хочуть змін в Україні на підставі засади "модернізація за демократію".
Так вже є, не можна збудувати собі нову віллу, коли сусід живе у "хрущовці". Зміни у сусіда - це гарантія нашого процвітання і безпеки, а іноді навіть прибутку. Після ІІ світової війни Західна Європа отримала за планом Маршалла 13 мільярдів доларів. Після революції троянд Сполучені Штати також не пошкодували грошей на реформи у Грузії. Після Помаранчевої революції в Україні у 2005 році світ не подав Києву жодної нової пропозиції. Власне тому й все скінчилося Євромайданом, кровопролиттям та втраченими для реформ роками.
Фото: AFP
Пропозиція, а не подачка
Нині нам потрібен новий план Маршалла. Для України - це конкретна пропозиція, не подачка: це був би історичний шанс відпрацювати втрачене за останні кільканадцять років. Така ініціатива, якби вона прийшла з польського боку, мала б шанс врятувати Східне партнерство. Нині наша роль полягає у формулюванні нової пропозиції. Її прийняття залежить від влади України.
Автор є депутатом Європейського парламенту і ад'юнктом в Інституті політичних досліджень Польської академії наук
Джерело: Rzeczpospolita
Переклад: iPress.ua
