Перш ніж я продовжу, дозвольте зауважити, що... ехх... це найкращі новини, які я отримував з України за останні тижні (якщо не місяці): станом на вчора, 11:00 за місцевим часом, ЗСУ не тільки вдалося повністю зачистити всі російські війська з Куп'янська, але й повністю відвоювати район на північ від міста. Тобто, всрф не змогли створити там жодного плацдарму.
Звісно, росіяни продовжують наступати, і у них є плацдарм на південь від річки Гнилої. Отже, все ще може змінитися. Але поки що "ситуація під контролем".
Саме тому я не соромлюся відповісти на запитання кількох читачів, які запитували щось на кшталт: "чи не час залишити Курськ?", "чи не було помилкою йти на Курськ?" тощо.
Чесно і щиро (як завжди), я не маю жодного уявлення. Мало того, що мені бракує уяви, необхідної для того, щоб прозирати альтернативи, але їх не було, і тому я вважаю безглуздим обговорювати їх "вглиб".
Поза тим, на основі того, що наразі відомо про адміністрацію Зеленського та її спосіб прийняття рішень, можна зробити чимало висновків "за" і "проти".
Почнемо з того, що ще в лютому-березні 2022 року Зеленський створив "Ставку". Не плутайте цю назву з колишнім російським/радянським вищим командуванням збройних сил: в українському випадку це орган, до якого входять президент, його найближчі радники (наприклад, Єрмак, якого багато хто називає людиною, що має найбільший вплив на Зеленського), кілька міністрів або колишніх міністрів, а також вище командування всіх видів збройних сил і безпеки (і, принаймні до липня цього року, двоє колишніх вищих командувачів).
"Ядро" Ставки: Зеленський, Сирський (Головком) і Єрмак.
Внутрішню сутність Ставки важко оцінити, оскільки оприлюднюється дуже мало офіційних повідомлень. Безперечно лише те, що Зеленський завжди має вирішальне слово (і регулярно звільняє старих та/або призначає нових членів, завжди указом), але принаймні номінальна мета Ставки – вирішувати, що "Україна" робитиме далі у цій війні. Коротко кажучи, Ставка відповідає за прийняття рішень на стратегічному рівні.
Рішення Ставки передаються до Генштабу, який відповідає за втілення (номінально) "політичних" рішень у військову реальність.
Про що саме "вони" (читай: члени Ставки на чолі із Зеленським) думали, коли віддавали наказ про наступ на Курську область російської федерації?
Для мене це абсолютно незрозуміло. Звісно, у нас є пояснення Сирського (а Сирський, як член Ставки, є членом "Головкому"), що ця операція мала на меті "випередити" якийсь російський наступ на Сумську область України. У нас є й інші пояснення, зокрема про захоплення російської території як розмінної монети для переговорів, або як доказ того, що різні "червоні лінії" путіна є блефом тощо. Знову ж таки, я не є членом Ставки і не контактую з тими, хто ним є, і, звісно, як сказав мій колега в приватному чаті кілька місяців тому: мені легко робити висновки і оприлюднювати їх (тобто теревенити). Справа в тому, що я не знаю. Можу лише зробити висновок, що жодне з офіційно опублікованих пояснень не має для мене особливого сенсу.
Наприклад: я не бачив жодних доказів того, що росіяни готують якийсь наступ на Сумську область, як стверджує Сирський. Враховуючи, що війська ЗСУ, які увійшли до Курської області в серпні, зіткнулися лише з двома слабкими полками прикордонників, підконтрольних ФСБ, і одним полком мотопіхоти.... Що ж, це не схоже на те, що там була якась "велика концентрація російських військ", яка "чекала на просування до Сум".
Можливо, пояснення про "сіяння паніки", озвучене іншими, може здатися "більш правдоподібним". Однак, враховуючи, що система путіна повністю контролює російські ЗМІ, а отже, і громадськість, не можна не дійти висновку, що лише люди, які страждають на дуже серйозні ілюзії, можуть очікувати, що "вся росія запанікує" через "кілька українських танків у Суджі". Навіть якби ЗСУ справді змогли доїхати аж до Курська (що малоймовірно, враховуючи всі логістичні обмеження), навряд чи це щось змінило б: я сумніваюся, що це багато б змінило. Навпаки, з того часу, як про українське проникнення стало відомо "там", росіяни більш ніж раді отримувати постійну порцію повідомлень про "колосальні українські втрати".
Всіх, кого я знаю, це цілком влаштовує.
Нарешті, пояснення "примусом росіян вивести війська з України для захисту Курська" – цілком логічне (і згадуване мною принаймні двічі-тричі): ну, це мала бути робота СБУ і ГУР – знати заздалегідь, тобто до початку операції, чи може операція мати такі наслідки. Для цього вони мали б "порахувати" резерви ЗСУ та проконтролювати їхнє розгортання, а потім доповісти про свої висновки – що, власне, і є їхньою "рутинною роботою". Це дозволило б їм зробити висновки на кшталт: "так, "тупоголові командири" в москві напевно виведуть значні військові контингенти з України для захисту Курська" або "ні, цього не станеться".
Чи робили вони це, і навіть чи зверталася до них Ставка за порадою – незрозуміло. Можливо, українська розвідка це зробила, можливо, ні; можливо, вона надто зайнята іншими – часто "досить безглуздими" – завданнями, поставленими перед нею Ставкою (наприклад, втручанням у справи Судану і Сирії з метою піару). І навіть якщо так, можливо, Зеленський/Ставка просто проігнорували їхні доповіді – як це регулярно роблять багато зомбованих ідіотів на "Заході"... Зараз ми не можемо цього знати (і я впевнений, що "після війни" з'явиться "мільйон" пояснень від усіх залучених персонажів, кожен з яких буде звинувачувати когось іншого).
Крім того, виходячи з того, що мені довелося почути з російських джерел, а також з моїх власних висновків (викладених ще у березні), я знаю, що, враховуючи досвід спроби захоплення Сумської області в лютому-березні 2022 року, навіть "тупоголові командири" в москві (МО рф і Генштаб) не були настільки дурними, щоб подумати спробувати це знову. Тому що ця операція була не лише прикрим провалом, який коштував їм двох (+) їхніх "найкращих" армій (як з точки зору особового складу, так і з точки зору техніки; якщо є сумніви щодо цього, не можу не порекомендувати прочитати такі матеріали, як Війна в Україні, том 2 і Війна в Україні, том 6), але й тому, що вони знали, що нічого не досягнуть, намагаючись просунути "армію", яку вони мають зараз – натовп піхоти з недостатньою підготовкою, організацією, командуванням і зв'язком, на пагорби на сході Сумської області. Повітряно-космічні сили росії (ПКС) вже можуть легко утримувати Суми під тиском за допомогою планерних бомб. Решту зроблять БМ-30.
Підсумовуючи: "росіяни", яких я знаю, "цілком задоволені" тим, що все залишилося так, як було до серпня цього року. І вони задоволені тим, як, на їхню думку, все відбувається відтоді. Вони не бачать причин витрачати час і ресурси в Сумах – особливо коли "бос" (путін) одержимий існуючими адміністративними кордонами, і фактичною метою війни (див. "План N") є забезпечення безпеки решти Луганської та Донецької областей в їхніх адміністративних кордонах (включно з кількома "сентиментальними" цілями, такими як Лиман, Слов'янськ, Торецьк...)
(Звісно, тут можна заперечити, що росіяни вже створили "прецедент" у вигляді своєї "диверсії" на півночі Харкова на початку цього року – і що, отже, було б "логічно", якби вони спробували щось подібне в Сумах. Втім, це тільки "ми" тут, на "Заході", можемо так думати. З точки зору "тупоголових командирів" у москві, диверсія на півночі Харкова була мотивована тим, що вони "знають", що Зеленський/Ставка завжди "вкрай нервово" ставляться до Харкова, і, отже, всрф можуть легко зв'язати там значний контингент ЗСУ, перш ніж дістатися до своїх справжніх цілей – всі вони знаходяться в Донецькій області)
З огляду на все це, я наважуся зробити висновок, що українська Курська операція була мотивована "Тік-Ток стратегією" Зеленського для цієї війни. Що вона була подібною до того, коли він (див. "Ставка") наказав "ані кроку назад від Бахмута", хоча ніхто в ЗСУ не міг зрозуміти цього рішення (насправді навіть у Генштабі було достатньо розуму, щоб зробити висновок, що було б краще залишити Бахмут і зупинити росіян у Часів Ярі – і події цього року підтвердили це).
Чому ж тоді Зеленський приймає такі рішення?
Як я це бачу: насамперед тому, що він очікує, що "західні союзники" зроблять для України багато речей, щодо яких він сам систематично демонструє нездатність та/або небажання робити їх самостійно. Тому що він опортуніст, а не "лідер". Наприклад: "якщо нам дадуть достатньо зброї та боєприпасів, то нам не потрібні такі "непопулярні" рішення, як загальна мобілізація населення та економіки".
Наскільки я розумію ситуацію, це тим часом набуває таких абсурдних масштабів, що Зеленський "одержимий зароблянням піар-балів за будь-якої нагоди", особливо в соціальних мережах. Тому що його досвід показує, що "заробляння піар-балів у соціальних мережах" слугує "доказом того, що українці можуть, якщо їм дати можливість", і "заохочує/мотивує Захід" надавати додаткову фінансову та військову допомогу.
...Хоча, і насправді: заробляння піар-балів у соцмережах мало лише тимчасовий – і дуже запізнілий – ефект, обмежений періодом "осінь 2022 – весна 2023". Просто тому, що "Заходу" (див. Байден, плюс усі європейські "лідери", що ховаються під спідницею Байдена) все ще немає діла до українського суверенітету: "Захід" дбає лише про короткострокові позиції своїх зомбованих ідіотів на виборах і повернення до "business as usual" з путіним. "Захід", який прагне серйозно підтримати Україну і допомогти їй перемогти у цій війні... вибачте, але для цього потрібна фундаментальна реформа нашої влади: зараз вона не здатна реформувати себе хоча б настільки, щоб протистояти спонсорованому олігархією екстремізму та агнотології.
Справа в тому, що з цієї точки зору (а це "щонайменше дуже ймовірно"), Курська наступальна операція була нічим іншим, як піар-акцією/політичною операцією. Жодного серйозного військового значення.
У такому разі вона виявилася марною (оскільки "Захід" не збільшив/прискорив надання допомоги), і Зеленський/Ставка зараз у халепі, бо просто вийти з неї було б великою ганьбою для них (тобто для "України").
На військовому рівні... я сумніваюся, що Головком розумів це як можливість для того, що я пояснюю "Wildschweinjagd": масштабного знищення підрозділів всрф у маневреному бою, як ми бачили в серпні, потім у жовтні, і знову в останні кілька днів. Причина, чому я так думаю, полягає в тому, що Сирський виявився не "візіонером", не "новатором" і не командиром "зі свіжими ідеями", не здатним керувати маневреним боєм, а "просто ще одним пострадянським мікроменеджером і галасливою дитиною". "Типовий командир кінця ХХ – початку ХХІ століття", який може здійснювати "ефективне" командування, але є "успішним" лише за наявності XY мільйонів артилерійських снарядів і XWZ мільйонів солдатів.
Можливо, на моє власне мислення сильно впливає те, що я випадково дізнався про те, як мислять нижчі за рангом офіцери ЗСУ. І вони дійсно вважають це "гарною можливістю для Wildschweinjagd" – навіть якщо (і досить іронічно) не погоджуються з рішенням відправити їх до росії (якщо є сумніви щодо цього мого висновку: ми бачили це, коли командир 80-ї бригади звільнився, коли йому наказали вести свій підрозділ в цю операцію, і можемо простежити це у випадку з офіцером тут; і зауважте, це лише один приклад, який я випадково знаю).
БМП-3 155-ї бригади морської піхоти всрф на відео після того, як була пошкоджена і покинута під час одного з останніх російських "контрнаступів" у Курській області.
Проте, якщо це був "просто Wildschweinjagd", то... що ж, або він виконав свою мету, і настав час спробувати щось інше, деінде; або, гаразд, тоді ЗСУ можуть залишатися там і продовжувати бити російську морську піхоту і ПДВ, як вони це роблять останніми днями. Наприклад, як вони це роблять зараз. Можна навіть сказати, що ЗАРАЗ, коли у Курській області є велика концентрація "50 000" військовослужбовців повітрянодесантних військ (ВДВ) і всрф (можливо, також 11 000 північнокорейських військ, як багато хто стверджує)... що ж, "просто так вивести війська" більше не є життєздатним варіантом. Тому що це зробило б Сумську область вразливою до російського наземного наступу за участю "не лише звичайного натовпу", але й великої кількості (все ще) механізованих підрозділів ВДВ.
Однак у такому випадку погано оснащеним батальйонам територіальної оборони – на кшталт тих, що були розгорнуті Сирським на Курщині в серпні-вересні, – просто нічого там робити (про що свідчить їхній майже повний розвал і великі втрати під час першого російського контрнаступу... за умови, що Головком і Генштаб взагалі переймаються "такими деталями", звісно).
Інакше кажучи: ця операція була блискучою можливістю. Наприклад, якби у ЗСУ була можливість доїхати аж до Курська – у серпні цього року вони могла б це зробити і "в сумі" досягти набагато більшого. На жаль, з нинішнім керівництвом і "підтримкою" "західних союзників", ЗСУ не змогла цього зробити. Тож зараз вони не має іншого вибору, окрім як "спробувати вирвати найкращий можливий результат".
З цієї точки зору "добре", що в ЗСУ дислокуються одні з найкращих підрозділів: на відміну від Ставки, Головкому та Генштабу, їхні командири знають свою справу, а військовослужбовці надзвичайно рішуче налаштовані на виконання своїх обов'язків.
