Останні кілька тижнів я був зайнятий завершенням своєї наступної книги. Випадково (майте на увазі, що проєкти такого роду завжди плануються на два-три роки наперед), книга, про яку йдеться, є другим томом проєкту про морську війну між Іраном та Іраком у 1980-х роках.
Працюючи над нею, я не міг позбутися численних вражень дежа вю: саме тому цей, а можливо, і деякі інші мої аналізи, що з'являться згодом, можуть здатися "забарвленими" в цьому сенсі. Однак для мене це дійсно так: чим більше я вивчаю як війну, що триває в Україні, так і війну між Іраном та Іраком (що, між іншим, завдяки співпраці з Сірусом Ебрагімі, ветераном цього конфлікту і дуже кваліфікованим дослідником, можна робити за допомогою офіційної документації), тим більше паралелей я знаходжу. Але про це трохи пізніше, коли я перейду "до конкретних деталей".
Далі... і не соромтеся називати мене дивним, якщо хочете (насправді: без проблем), але я такий: коли всі зосереджують свою увагу на одному питанні, я дивлюся в усі інші можливі напрямки. Отже, хоча багато хто схвильований повідомленнями про додаткові удари українських БПЛА по російському нафтогазовому сектору, я звернуся до цього питання пізніше. Те ж саме стосується і повідомлень про операції (поки що) трьох різних груп російських "опозиційних сил", підконтрольних Україні, вздовж кордонів з росією.
Натомість я почну з аналізу того, що росіяни, схоже, планують на цей рік, а також з деяких останніх новин з полів боїв всередині України.
Оперативний рівень. Що росіяни "звільнятимуть" далі
Протягом останніх двох тижнів всрф провели реорганізацію двох своїх основних угруповань сил оперативного рівня в Україні. По суті, зона відповідальності групи "Захід" була розширена на територію, яка раніше контролювалася групою "Центр". Більше того, група "Захід" тепер відповідає за протидію операціям підконтрольної Україні збройної російської опозиції і на території російської федерації (див.: Бєлгородська область).
Угруповання "Центр", схоже, зараз повністю зосередилося на тому, що поступово перетворюється на "головну російську мету на 2024 рік". Для вашої орієнтації, ось хороша карта основних російських дислокацій, підготовлена Пасі Паройненом (Pasi Paroinen):
А тепер... ну... про що я говорю?
Щоб зрозуміти це, зверніть увагу на наступний парадокс: у той час як путін одержимий запереченням права України на існування, він також одержимий "кордонами". А ще внутрішньоукраїнськими кордонами: кордонами між різними областями. Нинішня ситуація в цьому плані виглядає приблизно так:
Означає: щоб виконати свій (поки що) "Стратегічний план N" (оскільки маса стратегічних планів від А до М провалилися за останні два роки), і в цілому, він очікує, що всрф "повинні" захопити всю Луганську, всю Донецьку, всю Запорізьку і всю Херсонську області.
Наразі вони контролюють понад 98% Луганської області, "але лише" близько 70% Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
Отже, питання полягає в тому, що "звільняти" далі?
Розглядаючи це "наступне", будь ласка, майте на увазі, що офіцери російського Генштабу (по суті, люди, які планують усі основні операції всрф) працюють у дуже системний спосіб.
Незалежно від того, яким чином цей план потім реалізується, тобто виконується (чи ні), завжди існує дуже детальний план того, що вони мають намір зробити: вони, дійсно, "в туалет без плану не ходять". І ось на цей рік вони, здається, розрахували щось на кшталт такого:
- вони хотіли б знову захопити Куп'янськ, але не можуть;
- найголовніше: Куп'янськ вже за межами Луганська, а отже, не є пріоритетним;
- вони хотіли б захопити Лиман (або "Красний Лиман", як вони його називають)... якщо не з іншої причини, то тому, що хотіли б зняти з себе ганьбу за поразку на цій ділянці ще у вересні-жовтні 2022 року... Але вони не можуть цього зробити, не забезпечивши спочатку безпеку з боку Куп'янська, а це не є пріоритетом;
- росіяни хотіли б захопити Слов'янськ і Краматорськ, але єдиний шлях до цих двох міст з півночі, через Куп'янськ і Лиман. Однак, як показав їхній досвід останніх 1,5 років, це не працює. Плюс, і ще раз: Куп'янськ і Лиман не є пріоритетними;
(...саме тому я ніколи не "вірив" усім "занепокоєнням" про якийсь "веееликий" російський зимовий наступ на Куп'янському напрямку з метою продовження аж до Харкова...)
- на півдні, до завершення будівництва залізничної лінії, яка має з'єднати Донецьк з Маріуполем, а потім з південним Запоріжжям (у такий спосіб зміцнивши "сухопутний міст на південь України), поки що немає підстав для наступу.
Іншими словами, наразі ці "північний" і "південний" варіанти не обговорюються.
Крім того, слід пам'ятати, що незалежно від того, які сили чи які підрозділи, техніка і війська є в їхньому розпорядженні, або на якому рівні вони планують і проводять відповідні операції, вічним ідеалом битви для будь-якого порядного офіцера Генштабу всрф є "Kesselschlacht" ("Котел") у прусському стилі. Дивіться: кліщова атака, спрямована на те, щоб охопити територію, яка цікавить. В ідеалі, вони б зробили це у формі масованих механізованих атак за підтримки всієї артилерії, яку вони можуть отримати, і відносно швидко. Але у цій війні це не спрацьовує, і тому вони застосовують ту ж саму стратегію іншими засобами: у вигляді постійних "дрібних" атак своїх штурмових груп, в яких переважає піхота, що захоплюють поле за полем, село за селом...
Виходячи із зазначеного вище, можна зробити висновок, що на цей рік росіяни обрали "центральне рішення": просування в напрямку Костянтинівки та Покровська з метою охоплення шахтарського району Торецька.
І саме тому останнім часом вони так сильно наступають на двох основних напрямках:
- Бахмут, або "Північна вісь", угруповання "Захід": атаки в напрямку Часового Яру (див. Богданівка та Іванівське);
- Авдіївка-Шахтарськ, або "Центральна вісь", група "Центр": наступ на захід від Авдіївки в напрямку нової лінії оборони ЗСУ.
Іншими словами, загальна мета російського Генштабу на 2024 рік виглядає приблизно так:
1) "завершення" "звільнення" Луганської, Донецької та північної частини Запорізької областей, з акцентом на
2) "звільнення" Донецької області.
...і саме там всрф штурмує вже з жовтня минулого року, і відтоді не припиняє. Останні "новини з поля бою" теж відповідні.
Битва за Донбас. На яких напрямах просуваються росіяни
Куп'янськ-Сватове... Останні кілька днів було "тихо".
Кремінна... Кілька російських обстрілів у напрямку Торського, "нічого особливого".
Бахмут... росіяни наполегливо просуваються до Іванівського, можливо, досягли певних успіхів у напрямку до центру села.
Авдіївка-Шахтарськ... росіяни знову просуваються вперед. Передусім завдяки касетним бомбам МПК/УМПК, які знищують одну українську позицію за іншою, вони закріпилися в Орлівці та Тоненькому. Іншими словами: після того, як більше місяця вигравали час, щоб побудувати нову лінію оборони – два дні тому війська ЗСУ відійшли з цих двох сіл на свою нову лінію оборони.
Новопавлівка... "Лише" позиційні бої за Красногорівку, Георгіївку, Новомихайлівку та Побєду.
Роботине... Була ще одна серія російських обстрілів, минулого тижня, але відтоді тут теж тихо.
На цьому все.
