Вибачте за мою французьку, але спроби Єврокомісії забезпечити фінансування України та утримати її у війні, попри відхід США, перетворюється на справжнє лайно.
Коротко нагадаю: МВФ та Єврокомісія дійшли висновку, що в умовах згортання фінансування України з боку США та припущення тривалої війни Україні знадобиться додатково 140 млрд євро для покриття своїх військових та бюджетних потреб у 2026-2027 роках, а за оцінками МВФ ще 140 млрд доларів лише бюджетної підтримки до 2029 року.
Спершу Єврокомісія запропонувала для України "репараційну позику", яку мали профінансувати за рахунок 190 млрд євро заморожених активів Центробанку росії, що перебувають у юрисдикціях ЄС.
Ця пропозиція була відхилена Бельгією, де знаходиться більшість цих активів. ЄК погодилася опрацювати інші варіанти і детально описала три сценарії: а) пряме двостороннє фінансування України; б) спільні запозичення на рівні ЄС або в) репараційна позика.
Бельгія все одно наполягала, що ризики, пов'язані з можливим юридичним рішенням про повернення активів ЦБР або зі скасуванням санкцій і розморожуванням активів, мають розподілятися. Тоді ЄК повернулася з тим, що вважає "достатніми юридичними гарантіями" для Бельгії. Див. додану сьогодні заяву ЄК, яка, втім, не розкриває конкретні правові аргументи і зазначає, що їх буде надано після того, як Рада ухвалить рішення щодо них.
Підхід Єврокомісії, схоже, полягає в тому, щоб і далі рекомендувати репараційну позику, але надати Бельгії гарантії, що ризики буде розподілено між всіма державами-членами ЄС, а можливо, і іншими союзниками, які виявлять бажання. Також пропонується застосування надзвичайного розпорядження ЄС, яке має захистити активи ЦБР від наслідків можливого скасування санкцій на тривалий період. Останнє означає, що продовження санкцій можуть перевести на голосування кваліфікованою більшістю, замість нинішнього принципу одностайного рішення.
Я не зовсім розумію, чи саме рішення про перехід до голосування кваліфікованою більшістю щодо пролонгації окремих санкцій спершу теж вимагатиме більшості, і чому на це мали б погодитися "незручний клуб" Бельгії, Словаччини, Угорщини тощо. Механізм одностайності дає цим країнам важелі впливу, які вони можуть максимально використовувати.
Єврокомісія також пропонує зменшити свої амбіції щодо репараційної позики, обмежившись першим траншем лише у 90 млрд євро. Можливо, ЄК намагається зробити програму кредиту більш прийнятною, провести її пробне впровадження і хоча б щось протиснути. На жаль, це ніяк не узгоджується з попередніми заявами ЄК та МВФ про розмір дефіциту фінансування, з яким стикається Україна. ЄК, схоже, натякає, що інші офіційні кредитори покриють дефіцит у 45 млрд євро принаймні на 2026-2027 роки, але, на мою думку, МВФ знадобляться набагато сильніші гарантії фінансування, перш ніж він дасть зелене світло своїй програмі EFF обсягом 8,2 млрд доларів.
Ідея репараційної позики полягала в тому, щоб надіслати путіну сильний сигнал про єдність Заходу і про те, що фінансові потреби України забезпечені на найближчі 2-3 роки, тому росії краще просити про мир. Але, схоже, знову відбувається те саме: напівзаходи і крапельне фінансування України. А Захід витрачає вічність, щоб зрештою зробити те, що мав зробити із самого початку.
Репараційна позика ніколи не була моїм улюбленим варіантом. Я віддавав перевагу повній конфіскації. Передача всіх активів у структуру типу суверенного фонду, який потім міг би надавати позики Україні і, можливо, використовувати активи ЦБР для отримання кратного приросту до 330 млрд доларів заморожених активів ЦБР для України. Але я змирився з ідеєю репараційної позики, оскільки, як здавалося, саме це ЄК вважає реалістичним у потрібних масштабах. І дедалі більше постає питання: чому ми від самого початку не пішли по повній, на всі 330 млрд доларів?
Схоже, що меркантильні інтереси Бельгії та Euroclear ставляться вище за інтереси національної безпеки Європи.
Де ж лідерство в Європі?
Насправді Бельгія, здається, дає зрозуміти, що їй подобається бізнес з управління активами ЦБР, а німецькі платники податків повинні підставити плече і заплатити за це, щоб зберегти цей бізнес. Бо якщо заморожені активи ЦБР не будуть використані для фінансування України, як гадаєте, хто зрештою оплатить рахунок? Так, німецькі платники податків. І цей рахунок для них буде в рази більшим, ніж якби ми просто використали заморожені активи ЦБР зараз.
Щодо позиції ЄЦБ, на мій погляд, голова ЄЦБ Крістін Лагард знову провалила базовий тест на лідерство. Якщо ми не забезпечимо Україні фінансування, необхідне для виживання у цій війні, наслідки для Європи та євро будуть руйнівними. Але комп'ютер Лагард каже "ні".
