Закон про локалізацію ухвалили без ризиків для стосунків з ЄС та економіки

Про це відомо з документу №3739 на сайті ВРУ, повідомляє Економічна правда.

Автори вважають, що перевага вітчизняним промисловим товарам під час закупівель повинна змінити ситуацію з падінням української промисловості.

Що змінюється

Закон тимчасово, з 2022 року і на 10 років, зобов’язує державні установи та підприємства під час публічних закупівель дотримуватися певної частки українських складових у предметі закупівлі вартістю понад 200 тисяч грн.

До другого читання закон зазнав вагомих змін.

Так, депутати вирішили запроваджувати вимоги до локалізації поступово і плавно. У перший рік дії закону частка "made in Ukraine" у товарах держзакупівель має складати не 25-40%, як пропонувалося раніше, а лише 10% - незалежно від об'єкта закупівлі.

Ступінь локалізації, тобто співвідношення українських складових у питомій вазі вартості товару, зростатиме щороку. У 2022 році її встановлять на рівні від 10%, а далі додаватиме 5 в.п. щороку до 2028 року, коли досягне 40%. 

Стосуватимуться такі зміни не всіх закупівель, а лише окремих категорій. Серед них - трансформатори, автомобілі швидкої допомоги, громадський транспорт та інші транспортні засоби, залізничні локомотиви та пасажирські вагони, гвинтокрили та літаки тощо.

Також в остаточній версії законопроекту CPV-коди вирішили замінити на чітко прописані назви товарів. Це вирішило питання того, що вимоги до локалізації могли стосуватися цілої низки товарів, аналогів яких в Україні не виробляють.

За що критикували законопроєкт

Загалом у критиків законопроєкту про локалізацію було дві основні претензії. Перша полягала у тому, що одномоментне запровадження вимоги щодо локалізації цілого спектру товарів у розмірі 25-40% могли призвести до фактичної заборони на ввезення в Україну цілої низки товарів.

Річ у тому, що CPV-коди у державних тендерах використовуються не лише для закупівлі конкретних товарів, назви яких у них вказані, але й для закупівлі їхніх окремих частин, або ж взагалі подібних товарів.

За розрахунками КШЕ, фактична заборона на імпорт цілої низки видів товарів, яка містилася в ухваленому у першому читанні законопроєкті про локалізацію, могла коштувати економіці України 0,5% ВВП щороку замість очікуваного депутатами додаткового зростання на майже 4%.

Проте до другої версії законопроєкту товарів у переліку стало значно менше, і наразі фактично вже "не можна казати про те, що ухвалення документа депутатами призведе до заборони на їхній імпорт", - констатують у КШЕ.

Крім того, у початковій редакції документ порушував взяті Україною зобов’язання в межах Угоди про асоціацію та Світової організації торгівлі.

Натомість до другого читання з-під дії закону вивели товари та послуги, виготовлені у країнах, з якими Україна уклала міжнародні договори про державні закупівлі. Зокрема, країнами ЄС та СОТ.

Читайте також: Цьогоріч ВВП України перевищить рекордні $190 мільярдів