На підконтрольних сепаратистам територіях Донбасу вже відбуваються "голодні бунти". З’ясувалося, що під привабливими для багатьох раніше ідеями криється відсутність будь-яких інститутів держави чи чогось подібного до них. Решта України дивиться на це хто зловтішаючись, хто співчуваючи. А хтось розраховує на те, що саме голод змусить блудних синів та доньок повернутися "додому".
ЧИТАЙТЕ: Лучше ошибиться в милосердии
Донедавна донеччанка, доктор історичних наук Оксана Міхеєва проживає нині у Львові. Вона вважає, що "днрівське і лнрівське керівництво поки що не запропонувало якогось раціонального економічного сценарію виживання цих регіонів". "Люди повірили у міф Донбасу, який може бути самодостатнім і економічно квітучим,зможе собі дати раду, - каже вона. - Але міф не справдився, це стає очевидним для людей і може бути причиною розчарування".
Фото: thekievtimes.ua
Власне, в регіоні ще до останніх буремних подій було створено ідеологічну меншину з особливим світоглядом. Донбас не вибрався з полону радянських мрій, потребує авторитарних лідерів, змін на краще без докладання будь-яких зусиль та пасивний в плані громадської активності. Тепер цю ідеологічну меншину загнали до своєрідного гетто. Втім, яким би не був Майдан далеким від жителя Донбасу, він сприяв популяризації протесту й там.
Загострило ситуацію рішення Києва про припинення фінансування тих територій. Навряд чи варто їм сподіватися і на Росію.
"Кремль хотів би, щоб "ЛНР" та "ДНР" залишалися в межах України, вона несла б за них відповідальність та забезпечувала, але водночас ті території не контролювала би, - каже російський політолог Лілія Шевцова. – Росія очевидно час від часу посилатиме гуманітарну допомогу, але взяти на забезпечення сотні тисяч людей не може. Там буде гуманітарна катастрофа, запобігти цьому дуже важко".
ЧИТАЙТЕ: ЭЛЭНЭРофрения
Оксана Міхеєва, однак, звертає увагу на одну особливість тамтешнього населення – коротку соціальну пам'ять. "Сьогодні нам дали пайок – сьогодні добре. І ми вдячні тому, хто оцей пайок дав. Людина живе одним днем, втрачає відчуття часу, спогади. Відповідно, втрачає певною мірою і причинно-наслідкові зв’язки". Екс-донеччанка каже, що з таким мисленням революційність на Донбасі необов’язково буде масовою, на неї не варто розраховувати.
Можливо, Україні вигідний був би саме еволюційний сценарій розвитку ситуації на Донбасі – без великих потрясінь, які збільшували кількість вимушених переселенців. Але, водночас, з погіршенням ситуації, що призводило би до дедалі більшої непопулярності сепаратистської влади.
"Україна має створити всі умови для того, аби бажаючі виїхати звідти могли зробити це та були влаштовані. Небажаючих також не можна кидати, - каже економіст Олександр Пасхавер. - Треба зафіксувати їхні виплати, але не платити з простих міркувань: в України немає для цього можливостей, немає операторів на цій території".
Радикальніше дивиться на ситуацію політолог Михайло Басараб. "Як би цинічно це не звучало, соціальна напруга на території ДНР і ЛНР сприяє їхньому ослабленню, - каже він. - Будь-які негаразди підриватимуть авторитет тамтешньої влади й спонукатимуть людей до її повалення. Якщо Київ повністю забезпечуватиме окуповані регіони, то лише продовжить страждання всієї України. Намагання довести, що надходження коштів з Києва пробуджуватиме свідомість донбасівців, абсолютно безпідставні. Людям, які лояльно зустріли бойовиків й співіснують з ними, абсолютно байдуже до того, з якої кишені їм платитимуть".
Фото: korrespondentdonetsk.com.ua
Відомий донецький блогер та журналіст Денис Казанський говорить про те, що можливі голодні протести є вигідними Києву лише за умови, що вони змусять людей переосмислити те, що відбувається.
"Для вироблення політики треба діагностувати, зрозуміти ситуацію на Донбасі. Скільки там людей готові страждати, терпіти все аби тільки не бути з Україною? На сьогоднішній день таких оцінок немає", - розмірковує директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук.
Отож блокада чи допомога - що краще посприяло би поверненню окупованої частини Донбасу? Питання залишається. Так чи інакше, Київ повинен виробити чіткий алгоритм дій. Поки що такого немає.
Антон Писаренко
