На початку цього року українські солдати боролися за утримання позицій навколо зруйнованого міста Бахмут. Втрати серед українських і російських військ були високими.
Під час цієї боротьби за місто британський журналіст Ендрю Гардінг відвідав Бахмут і взяв інтерв'ю у кількох українських військовослужбовців. Його розповідь про цей візит переконує у мужності українців перед обличчям непереборних обставин.
Що ще важливіше, вона описує, як російські війська винесли уроки з їхнього бойового досвіду у 2022 році.
Один український солдат сказав Гардінгу, що "ми розуміємо, що росія вчиться щодня і змінює свою стратегію, і я думаю, що нам потрібно вчитися швидше".
Битва за адаптацію. Боротьба за те, щоб адаптуватися швидше, ніж ворог, така ж давня, як і війна
У своїй промові 1973 року солдат і науковець сер Майкл Говард заявив про це: "Над якою б доктриною не працювали зараз збройні сили, вони помиляються. Я також маю спокусу заявити, що це не має значення, що вони помиляються. Важливо те, що вони здатні швидко її виправити, коли настане потрібний момент".
Передбачити форму і результат майбутніх війн майже неможливо. Важливою є здатність вчитися і адаптуватися краще, ніж супротивник.
Ця битва за адаптацію відбувається щодня в українській стратегії і тактиці ведення бойових дій. Хоча створення переваги у кількості вогневих засобів і бойових сил має вирішальне значення, ще важливішим для українців є створення переваги за рахунок кращого мислення і адаптації.
На стратегічному рівні українці продовжують адаптацію від армії радянських часів до організації, більш орієнтованої на НАТО.
Це почалося задовго до російського вторгнення 2022 року, коли в середині 1990-х Україна прийняла політику переходу до збройних сил, які відповідають процесам і техніці Альянсу. Проте до російського вторгнення 2014-го реформа просувалась повільно і, як нещодавно написали Маргарита Конаєва і Оуен Деніелс, "недофінансовані, погано підготовлені і скалічені корупцією українські військові не змогли дати відсіч підтримуваним росією сепаратистам на Донбасі у 2014 році".
Після 2014 року НАТО розширило підготовку українських лідерів.
Торішнє повномасштабне російське вторгнення прискорило українську стратегічну адаптацію. Західна військова техніка, від гаубиць до вантажівок, систем протиповітряної оборони і танків, потрапила до складу Збройних сил України. Українська тактика також еволюціонувала, включивши в себе ідеї НАТО про командування місіями, комбіновану війну і високоточну зброю.
До повної трансформації ще далеко, але ця стратегічна адаптація вже стала важливим підґрунтям для успіху України.
На полі бою українцям доводилося постійно вчитися і адаптувати свою тактику, щоб перемогти набагато більшу і жорстокішу російську армію, яка має перевагу в артилерії, військово-повітряних силах і засобах радіоелектронної боротьби. У перші тижні війни українські сили адаптували свою тактику на півночі країни до використання невеликих, мобільних і напівавтономних протитанкових груп. Вони атакували і знищували росіян, використовуючи нечисленні дороги у цьому регіоні.
У поєднанні з навмисними затопленнями з боку українського уряду ця адаптація знищила російські логістичні сили, позбавила бойові підрозділи продовольства, палива та боєприпасів і змусила росіян врешті-решт відступити назад до білорусі.
Впровадження високомобільної артилерійської ракетної системи (HIMARS) в середині 2022 року також дозволило українцям адаптуватися. Це надало можливість наносити удари по російських військах на значно більшій відстані, ніж це було можливо раніше і з більшою точністю. Крім того, це дозволило зменшити кількість операцій ближнього бою з високим рівнем виснаження, в яких вони тоді брали участь.
Нова високоточна зброя великої дальності також змусила росіян перемістити штаби і центри матеріально-технічного забезпечення далі в тил, що ускладнило їхню координацію і підтримку бойових дій.
Зовсім нещодавно українцям довелося знову адаптувати свою тактику ведення бойових дій. Незважаючи на масивні зусилля зі збору розвідувальної інформації про російські оборонні лінії на півдні України (так звана "лінія Суровікіна"), перші українські атаки в червні 2023 року не призвели до тактичних проривів, на які сподівалися. Мінні поля, траншеї, опорні пункти та протитанкові рови на сотні кілометрів можуть декому нагадати про Першу світову війну.
Однак застосування росією безпілотних літальних апаратів і супутникового спостереження, ударних вертольотів, повітряного прикриття і переважання артилерії дуже ускладнило прорив "Лінії Суровікіна".
Три нещодавні зміни. За останні кілька тижнів українці знову адаптувалися
По-перше, замість того, щоб концентрувати бронетехніку для прориву мінних полів, вони перейшли до більш широкого використання десантних, розрізнених операцій бойових інженерів з цією метою. Це все ще смертельно небезпечна місія, але відносна нестача механізованих інженерних машин означає, що інших варіантів небагато.
Другою адаптацією стала еволюція їхньої тактики. Замість того, щоб намагатися швидко прорвати російську оборону, українці тепер рухаються більш обдумано і застосовують підхід "укусити і утримати", щоб зберегти свою бойову міць.
Ця ідея, розроблена у Першій світовій війні, передбачає, що війська захоплюють і утримують невеликі ділянки ворожої території, а потім знову просуваються вперед за артилерійськими загородженнями. Це вимагає великої кількості дружньої артилерії. І тільки час покаже, чи вдасться це зробити в Україні.
Нарешті, важливим зусиллям була культурна адаптація, яку очолив український головнокомандувач, генерал Залужний. Очолюючи відхід від радянських військових ідей, він описав, як "найголовніше, що я намагаюся змінити – це культуру…, щоб кожен прислухався до думки підлеглого. Мої підлеглі знають, що якщо я знайду маленького представника якоїсь радянської армії, десь на будь-якій посаді, я не буду довго розбиратися в цьому питанні".
Трансформація української збройної сили – в її фізичному, моральному та інтелектуальному аспектах – все ще триває. Деякі старі радянські ідеї і процеси залишаються. Але оскільки росіяни продовжують розвиватися, українці повинні постійно вчитися, обмінюватися досвідом і адаптуватися, щоб бути на крок попереду свого супротивника.
Битва за адаптацію – це битва, яку українці повинні виграти, якщо вони хочуть вийти переможцями у цій війні.
Джерело: ABCNews
