У свій останній день на посаді генерального секретаря НАТО, після десяти років очолювання Альянсу, Єнс Столтенберг не хотів озиратися назад. Але в інтерв'ю Politico він не міг не поділитися одним великим жалем: про те, що Захід не втрутився більш рішуче на захист України після того, як росія вперше почала зазіхати на її територію у 2014 році.
"Якби ми поставили хоча б частину тієї зброї, яку поставимо після 2022 року, ми могли б фактично запобігти війні", – сказав він.
В іншому, зауважує Politico, Столтенберг не висловлював жодних претензій і уникав критики на адресу членів Альянсу, навіть якщо він твердо переконаний, що можна зробити набагато більше для допомоги Україні.
Саме такий підхід зробив 65-річного норвезького політика улюбленцем (більшості) членів НАТО. Він рідко переступає межу, що є ключовим для військового альянсу, який базується на консенсусі, а не на відкритих сутичках між опонентами.
Він також доклав зусиль, наголошує видання, щоб зміцнити свою спадщину як другого за тривалістю перебування на посаді керівника в історії НАТО, взявши на себе більш наполегливу роль в останні кілька місяців щодо плану надання більшої допомоги Україні наступного року. Він також переконався, що США передадуть частину механізму передачі зброї Україні під контроль Альянсу, що забезпечить певну стабільність, аби Дональд Трамп не зміг скасувати все одним твітом, якщо повернеться до Білого дому.
Але навіть щодо Трампа, який був налаштований жорстко скептично стосовно НАТО, зауважує Politico, Столтенберг відмовився від спекуляцій. А в останньому перед відставкою минулого тижня інтерв'ю закликав європейських союзників не створювати "пророцтв, що самоздійснюються". Далі – пряма мова Єнса Столтенберга.
Про останній день роботи в НАТО
Це дивне відчуття. Настав час йти, і НАТО буде в безпечних і надійних руках з новим генеральним секретарем Марком Рютте. Але водночас я сумуватиму за НАТО. Для мене було привілеєм служити. У мене тут є люди, за якими я сумуватиму, але це частина життя.
І, чесно кажучи, я вже йшов у відставку раніше, і у мене було таке ж відчуття, ніби я ступаю в порожнечу. Тому що я пішов з посади [норвезького] міністра фінансів у 1997 році і відчував, що це кінець моєї професійної кар'єри, а потім у мене було таке ж відчуття, коли я пішов з посади прем'єр-міністра. Тож я вже робив це раніше, і щоразу це було трохи складно, але щоразу в майбутньому на мене чекало щось нове і захоплююче. (До речі, як зауважує Politico, Столтенберга призначено новим головою Мюнхенської безпекової конференції).
Про вимоги путіна не приймати нових членів і не розміщувати війська НАТО на Східному фланзі
Це не було великою несподіванкою. Вимоги, викладені в листі, відповідали тому, що росія формулювала раніше на різних зустрічах.
НАТО не могло сказати, що ми закрили двері Альянсу – не лише для України, але й для Фінляндії та Швеції.
Гарантувати відсутність військової присутності НАТО в східній частині Альянсу означало б запровадити щось на кшталт членства першого і другого класу.
Ми були готові сісти за стіл переговорів, і в січні 2022 року відбулася зустріч у Раді НАТО-росія, ми вважали важливим зробити все можливе для політичного, дипломатичного процесу, щоб спробувати запобігти війні.
Одним із моїх головних завдань на посаді у 2014 році було спробувати зміцнити політичний діалог з росією. Те, що ми побачили за ці роки, і особливо восени 2021-го і на початку 2022-го, – простір для політичного діалогу був надзвичайно малий.
Про дебати Європи та США щодо надання Україні танків, ракет, F-16 і можливість запобігти війні
Найскладніша дискусія була перед вторгненням. Війна почалася не 2022 року, вона почалася 2014-го, як з незаконної анексії Криму, так і коли росія увійшла на східний Донбас влітку десять років тому.
"Я продовжую вірити, що якби ми більше озброїли Україну після 2014 року, ми могли б запобігти вторгненню росії".
Союзники по НАТО надали певну підтримку Україні. Один із моїх перших візитів був власне до Яворова, тренувального центру Альянсу для України у 2015 році. Я наполегливо працював, намагаючись переконати союзників по НАТО робити більше, надавати більше військової підтримки, більше тренувань. Деякі союзники робили це, але це було відносно обмежено і дуже складно протягом багатьох років. Політика НАТО полягала в тому, що Альянс не не повинний надавати летальну підтримку Україні.
Я продовжую вважати, що якби ми більше озброїли Україну після 2014 року, ми могли б запобігти вторгненню росії. Принаймні ми б підвищили поріг для повномасштабного вторгнення. У нас була дискусія щодо протитанкових ракетних комплексів Javelin, які деякі члени Альянсу вважали провокаційними.
Насправді ми могли б зробити більше до повномасштабного вторгнення. Якби ми надали хоча б частину зброї, яку ми надали після 2022 року, ми могли б фактично запобігти війні, замість того, щоб підтримувати зусилля України захищати себе у ній..
Про "червоні лінії" тоді і зараз
Ми повинні визнати, що союзники по НАТО надали безпрецедентну підтримку, набагато більшу підтримку, ніж будь-хто вважав у 2022 році або перед вторгненням: HIMARS, крилаті ракети, сучасні бойові танки, Leopard і Abrams і F16 – величезна кількість боєприпасів і артилерії.
Зараз триває дискусія про обмеження на використання зброї, наданої НАТО, або зброї від союзників по НАТО, на території росії.
Моя позиція – це агресивна війна росії проти України. Це кричуще порушення міжнародного права. Згідно з міжнародним правом, Україна має право на самооборону, а право на самооборону включає в себе право завдавати ударів по легітимних військових цілях на території агресора, росії. Я вітаю, що деякі союзники не мають жодних обмежень, окрім того, що це має відбуватися в межах міжнародного права. А інші фактично послабили свої обмеження на використання зброї.
Про Трампа, його політику і висміювання Зеленського
Хто б не був обраний президентом Сполучених Штатів у листопаді, для європейських союзників важливо взаємодіяти зі США, аби переконатися, що вони продовжують підтримувати Україну, тому що в інтересах безпеки всіх нас, щоб Україна переважала як суверенна, незалежна країна в Європі.
Я пам'ятаю, як ми обговорювали Javelin, протитанкову зброю, і саме тодішній президент Трамп прийняв рішення про їхнє надання [Україні].
Найголовніше – хто б не був обраний, важливо, щоб європейські союзники не створювали пророцтв, які самі збуваються, а насправді робили все можливе для того, аби США продовжували підтримувати Україну.
Про ідею Трампа змусити Україну розпочати переговори протягом 24 годин
Ми всі хочемо, щоб ця війна закінчилася, але ми також знаємо, що найшвидший спосіб закінчити війну – це програти війну. Але це не принесе миру. Це принесе окупацію України.
Завдання полягає в тому, щоб закінчити війну так, щоб Україна продовжувала існувати як суверенна, незалежна держава, і єдиний спосіб досягти цього – переконатися, що росія зрозуміє, що вона не може досягти своїх цілей на полі бою.
Я не вірю, що ми можемо змінити думку путіна, але вірю, що ми можемо змінити його розрахунки, щоб він зрозумів, що ціна продовження війни занадто висока. Це моє послання Сполученим Штатам, і це також те, що ми, всі ми, повинні дуже чітко донести до США після виборів.
Про витрачання 2% ВВП на оборону
Ми повинні визнати величезний прогрес, якого досягли члени Альянсу. 2014 року три члени НАТО витрачали на оборону 2% ВВП або більше. Зараз 23 досягли цієї мети, а деякі з них значно перевищили 2%, такі як Польща, країни Балтії, Велика Британія, США. Це хороші новини.
Погана новина – 2% недостатньо. Союзники погодились на останньому саміті, що 2% – це мінімум. І ми також домовились про оборонні плани, де маємо конкретні спроможності, сили, готовність, які члени Альянсу повинні забезпечити для того, щоб ми могли насправді виконати ці плани.
Якшо подивитися на ці цілі сил і засобів, очевидно, що для більшості членів Альянсу буде неможливо забезпечити їх, не витративши значно більше коштів. Коли ми бачимо амбіції, які ми узгодили щодо готовності військ на основі наших оборонних планів, очевидно, що це має бути значно більше, ніж 2%.
Про перспективу нападу росії на країну НАТО протягом п'яти років
Ми не бачимо неминучої військової загрози проти будь-якого союзника по НАТО. З точки зору російського військового потенціалу, майже всі сухопутні війська зараз задіяні у війні в Україні, і потрібен час, щоб вони змогли їх наростити. З іншого боку, вони перетворили свою економіку на економіку війни, тому виробляють багато зброї та боєприпасів. Коли війна в Україні закінчиться, цей потенціал – виробничі потужності – все ще будуть там.
Ми не повинні говорити так, ніби напад росії є неминучим. НАТО існує для того, щоб запобігти цьому. Мета Альянсу не в тому, щоб вести війну, а в тому, щоб запобігти їй. І нам вдавалось це робити протягом усієї Холодної війни, протягом 75 років, тому що ми щодня, 24 години на добу, сім днів на тиждень, мали надійні засоби стримування.
Мене лякає деяка риторика, яка вказує на те, що протягом певної кількості років росія нападе. Ні, вона не нападе, доки ми сильні й об'єднані. І в цьому – мета НАТО.
Про незавершену справу в Брюсселі
Війна в Україні триває, і серце розривається, коли я бачу всі страждання, всіх вбитих людей і всю шкоду, яку заподіяли росіяни.
Водночас я впевнений, що завдяки рішенням, які ми прийняли на [липневому] саміті НАТО – ми створили структури для надання більш передбачуваної, довгострокової підтримки Україні, з фінансовими зобов'язаннями для України з боку союзників по НАТО – Альянс і надалі залишатиметься найважливішим прихильником України.
99% військової підтримки Україні надходить від союзників по НАТО. Я абсолютно впевнений, що ми маємо структуру для того, щоб продовжувати її підтримувати. Було б чудово, якби війна закінчилася.
Про наступника Марка Рютте
Я переконаний, що Марк Рютте має усі необхідні якості для того, щоб бути ідеальним і чудовим генеральним секретарем. Сильна сторона демократичних країн і демократичних інститутів, таких як НАТО, полягає в тому, що ми змінюємо керівництво на найвищому рівні. Це частина того, що робить Альянс сильним.
Джерело: Politico