Те, що почалося у 1998 році як малюнок замість букви "о", для того, щоб показати, що команда тимчасово не працює, тепер перетворилося на хитромудрі візерунки, ігри та художні репрезентації відомих особистостей і подій.
Вже було понад 1000 таких малюнків-дудлів. На них зображені відомі і менш відомі особи, вони репрезентують ювілеї і деякі інші ідіосинкратичні посвяти, вони стають все більш інтерактивними, їх копіюють і пересилають.
А як ще сотні мільйонів людей могли б дізнатися про 115 років від дня народження Амелії Ерхарт, або що Гідеон Сандбек був винахідником застібки? На його сто тридцять другий день народження Google розмістив гігантську застібку на своїй домашній сторінці.
На кожен день Олімпійських ігор 2012 року над рядком пошуку з’являвся новий дудл, присвячений окремому виду спорту. Одного разу – це було синхронне плавання, іншого - користувачі змогли повправлятися в стрільбі на час.
Олімпіада надихнула на створення нових дудлів.
З кожним новим дудлом надається список онлайн-новин. Вибір дудла завжди є визначною подією, не в останню чергу серед нудьгуючих службовців, для яких ескізи пропонують приємний сплеск різноманітності в їх повсякденному житті.
Хтось розглядає ці каракулі як мистецтво, хтось - як дизайн, проте, вони є зразками, які найчастіше переглядаються у світі.
Незважаючи на увагу до них, ми майже нічого не знаємо про їх творців.
Подивіться на дудл про Чарлі Чапліна, і ви отримаєте певне уявлення, хоча й костюмоване, про групу, яка називає себе "дудлери".
Так компанія Google відзначила день народження Роберта Муга.
Їх переглядають мільйони людей. Деякі з цих дудлів складають за декілька годин. На інші, - такі як посвята Фредді Меркьюрі, - витрачають кілька місяців. Всі вони створені кількома "дудлерами", які сидять у невеликому офісі в Каліфорнії.
"Творчий керівник" команди Райан Гермік каже, що він не надто зважає на ідею, що їх роботу буде розглядати така велика кількість людей.
"Людський мозок не здатний зрозуміти, як сотні мільйонів людей будуть щось інтерпретувати. Для мене достатньо побачити, що я зумів розсмішити своїх колег, або змусив їх освоїти нову техніку. Таким чином, я зробив свою роботу".
Усі дудли створюють кілька дизайнерів, у тому числі Райан Гермік і Дженніфер Хом.
"Ми лише повинні бути переконані, що ми представляємо мистецтво і технологію найкращим чином".
Він каже, що вони не класифікують себе як художники чи дизайнери.
"Ми працюємо на межі між розвагами, мистецтвом, технологіями та графічним дизайном. Ці межі дуже розмиті".
Команда, за його словами, намагається принести максимальну кількість задоволення, використовуючи обмежені ресурси. Раніше дизайнер Денніс Хванг був відповідальний за більшу частину малюнків, але з тих пір він переключився на іншу роботу. Особи в команді зазвичай не отримують особливого заохочення за свою роботу.
"Мова йде не про нас як людей, мова йде про Google як культуру", - каже Гермік.
Більшість з тих, хто працює над технічною стороною дудлів, робить це за принципом Google 20% - де їх повсякденна робота полягає у чомусь іншому, і лише 1/5 частину свого часу вони можуть присвячувати цьому проекту.
Технічний інженер Кріс Хом був одним з команди 20%, і лише недавно приєднався до команди дудлерів на повний робочий день. Він каже, що вершиною його роботи для нього став момент, коли його мати розповіла йому про свої бали, які вона набрала на одній олімпійській дудл-грі.
Дудли є способом "облагородити головну сторінку", - каже Хом.
Рішення про те, що буде на домашній сторінці, каже Гермік, є "доволі демократичним процесом", і часто є елементом несподіванки, коли необхідно знайти спогад або особу, яка "добре підходить", замість того, щоб долучатися до загального святкування ювілеїв. Наприклад, якби користувачам довелося чекати 150-річного ювілею Ерхарт це було б дуже довго.
А так Google відзначив 138-й день народження археолога Говарда Картера.
Пропозиції від громадськості, а також ідеї від офісів Google в інших країнах, відіграють важливу роль. Велика робота проводиться з використанням цифрових інструментів для малювання, але іноді дудл виникає у вигляді фізичної картинки. Дудлер Дженніфер Хом намалювала дудл до дня народження Густава Клімта з використанням штучного сухозлітного золота і масляної фарби на полотні.
"Я хотіла віддати належне творчості Клімта, використавши елементи його найвідомішої картини - Kiss. Я сподіваюся, що наш скромний дудл хоч трохи відповідав його блискучій спадщині", - написала вона.
То чи є дудли мистецтвом?
"Справа в тім, що мистецтво не є функціональним, - каже Деян Суджіч, директор Музею дизайну в Лондоні. - Дизайн, який раніше називався комерційним мистецтвом, виконує функціональні обов'язки".
"Енді Уорхол починав як ілюстратор, а перетворився в художника. Малюнки, які він зробив в якості ілюстрацій, продаються непогано, але не настільки, як його витвори мистецтва".
Проте, графічний дизайнер Сі Скотт – який працює із корпоративними клієнтами та інколи влаштовує виставки - вважає, що в наші дні дизайн, включаючи дудли, є новим сучасним мистецтвом.
Не згодна з цим Жасмин Монтгомері, виконавчий директор маркетингової компанії Seven Brands.
"Коли вам платять за використання вашої креативності для брендингу або реклами, це не зовсім мистецтво, тому що це служить комерції, а не творчості. Дудли є частиною добре продуманої схеми обслуговування клієнта. Вони є еквівалентом того, як готель замовить собі хороший вестибюль або продукт, який загорнутий в красиву упаковку", стверджує Монтгомері.
Важко абстрагуватися від сновних корпоративних цілей дудлів. Вони допомагають Google змінювати власний імідж - який іноді потрапляє під звинувачення у несплаті податків або у проблеми із порушенням конфіденційності.
"Дудли - веселі та чарівні, грайливі і привабливі, перш за все вони доречні, а іноді навіть дивні - все це важливі особливості іміджу Google".
І поки компанія зберігатиме своє панування, ці ескізи та начерки - чи ви їх бачите як мистецтво чи дизайн, розваги або тверезий брендинг - будуть повсюдною частиною повсякденного перегляду.
Оригінал: ВВС
Переклад: iPress.ua
