Останній удар по китайському "нейтралітету" у війні в Україні – Politico

Про це йдеться в матеріалі порталу Politico.

Симпатії Китаю до кремля були очевидні більшості спостерігачів ще на початку повномасштабного вторгнення в Україну, але мало обговорювалось те, наскільки відтоді зросла підтримка москви пекіном.

Це стало болісно зрозуміло напередодні Глобального мирного саміту щодо України у Швейцарії 15-16 червня.

"Звичайно, було б перебільшенням сказати, що Китай і росія повністю згодні в питанні війни. Огляд нещодавніх заяв та аналітичних матеріалів Пекіна і москви ясно показує, що КНР визнає Україну як суверенну державу та не поділяє російських наративів про те, що ця країна є нацистською маріонеткою Заходу. Він також підтримує прямі контакти з Києвом, висловлюється проти російської ядерної загрози і публічно не підтримує вторгнення. Замість цього він туманно заявляє, що "суверенітет усіх країн" має поважатися, натякаючи, що вторгнення може бути невиправданим. Але на цьому розбіжності закінчуються, оскільки обидві країни схильні погоджуватися з ключових питань", - йдеться в статі.

 Пекін вважає, що винуватцем конфлікту є США, які, за його словами, прагнули спровокувати конфронтацію в регіоні.

"Цю пару також розділяє презирство до західних санкцій, зокрема до тих, які були накладені проти Росії. Китайські чиновники люто виступають проти американських "незаконних односторонніх санкцій" і заявляють, що не будуть їх дотримуватися. І Сі Цзіньпін не просто пасивно чинив опір спробам ізолювати Росію, забезпечивши країні економічне рятувальне коло, він також показав, що готовий нести як репутаційні, так і економічні витрати, щоб підтримати свого сусіда", - пише видання. 

Але після того, як Захід посилив свої вимоги до Китаю, його зв'язки з росією, ймовірно, тільки зміцнилися. І чим довше Китай зберігатиме свою проросійську позицію, то важче буде переломити ситуацію.

"Це правда, що посереднику не обов'язково бути абсолютно неупередженим, щоб домогтися успіху. Маючи вирішальний вплив на одну або обидві конфліктуючі сторони, він може вмовити їх піти на компроміси, які в іншому разі були б неможливими. Однак для того, щоб такі зусилля були успішними, зазначений посередник має бути готовим спиратися на залежні сторони таким чином, що це може значно загострити його відносини з ними. Поки що Сі Цзіньпін не виявив жодних ознак готовності зробити це, і шанси на це, схоже, зменшуються", - пишуть жарнулісти.