Автору уже доводилося писати про агентів влади, описуючи ситуацію, коли ультиматум політикам від імені Громадської ради Майдану озвучив політолог, близький до Курченка.
Однак зараз ситуація загострилася до критичної межі – триває силове протистояння, яке охопило практично усю країну. І дії провокаторів – це уже не просто політична гра. На кону – життя та здоров’я величезної кількості людей.
Наперед хочу попросити пробачення, якщо висловлені підозри виявляться хибними. Однак, зараз саме такий час, що краще помилитися, аніж промовчати.
Питання власне одне. Чому досі керівництво Майдану, Штаб національного спротиву дозволяють говорити і діяти на Майдані та від імені Майдану наступним особам?
Олег Ляшко
Не так давно в ефірі Громадського ТБ Савік Шустер прямо заявив, що лідер Радикальної партії потрапляв до нього в ефір за рекомендацією Адміністрації президента.
Власне, для журналістів та експертів ніколи не було таємницею, яка роль відведена цьому епатажному політику.
Олег Ляшко роздає на Майдані вила і це стає однією з сюжетних ліній у репортажі Першого російського каналу про події в Україні.
Олег Ляшко закликає прихильників опозиції «затримувати» співробітників міліції і МВС тут же використало цю заяву, для того, щоб в черговий раз заявити про екстремізм на Майдані. Пізніше цю ж заяву Ляшка міліція та провладні ЗМІ цитували в контексті убивства міліціонера у Києві.
А ще Олег Ляшко робить усе, щоб перетворити Майдан у клоунаду. Чого варті лише його заяви на кшталт цієї: «Я, Олег Ляшко – з метою порятунку Батьківщини беру на себе керівництво опором диктатури Януковича»?
Олександр Данилюк
Олександр Данилюк та його організація «Спільна справа» обрали собі дивну «спеціалізацію» – захоплення адміністративних будівель. І якраз у ті моменти, коли потрібно загострити ситуацію. І дивним чином, у охопленому революцією Києві, міністерські будівлі на Хрещатику (!!!) майже ніхто не охороняє.
Саме «Спільна справа» була серед тих, хто першим зайняв КМДА у грудні минулого року, однак залишає будівлю через конфлікт із «Свободою».
24 січня «Спільна справа» захоплює приміщення Міністерства АПК, наступного дня – «намагаються» взяти Міністерство палива та енергетики. Підкреслюю – саме «намагаються», бо далі міністерського двору активісти «Спільної справи» не пішли. Хоч сам Олександр Данилюу у своєму Facebook відрапортував про захоплення відомства.
У відповідь міністр енергетики Едуард Ставицький заявив, що передав по телефону червону тривогу на всі атомні електростанції, щоб їх керівництво виводило людей на безпечну відстань.
Що цікаво, напередодні у «темниках» влади з’явилися тези про небезпеку нападу «екстремістів» на українські АЕС…
27 січня Данилюк захоплює Міністерство юстиції. Даючи тим самим привід Олені Лукаш говорити про можливість запровадження надзвичайного стану. Проти якого у Заходу буде мало аргументів: до захоплення органів влади усюди ставляться однаково…
Дозволю собі процитувати колегу, який поставив нині кілька логічних запитань до Олександра Данилюка:
«– чому десятки організацій мирно працюють, співіснують і синхронізують свої дії для революції, а лише «Спільна справа» і Ви, пане Данилюк, мутите воду?
– чому десятки організацій, сотні тисяч людей протестують, не даючи МВС і чиновникам жодних шансів покарати/напасти/штурмувати і лише там, де з'являєтесь Ви, пане Данилюк, за Вами одразу слідують МВС, Лукаш, погрози, розгони і штурми?
Ця ситуація один-в-один нагадує історію кількарічної давності. Олександр Данилюк і його «Спільна справа» – це люди, які фактично розвалили «Податковий майдан». Прийшли нізвідки, почали керувати Податковим майданом, почали представляти інтереси Податкового майдану у владі і в результаті завалили всю ініціативу.
І на завершення. Вашій увазі відео, де Олександр Данилюк прийшов захопити Міністерство енергетики. Захопити не вдалось, бо вийшов міністр енергетики Ставицький і накричав на нього:
Перше – ви собі уявляєте простого «революціонера», до якого виходить міністр?
Друге – виявляється, щоб зупинити Данилюка і його «Спільну справу» не треба ні міліції, ні «Альфи», ні «Беркута», а достатньо пару гучних словечок.
Третє – особливо подобається коментар «революціонера», де він, втираючи шмарклі, каже, що він всього-на-всього хотів у Міністерстві створити медпункт.
Такі «революціонери» потрібні владі, і аж ніяк не революції».
Дії Данилюка сьогодні прямо назвав провокаціями штаб Майдану.
«Це є провокації. Ми офіційно відмежовуюся від них (провокацій). Я не розумію, як 50 людей можуть взяти приміщення Міністерства юстиції, де є двоє людей – і більше немає охорони. А через кілька хвилин іде звернення міністерки про заклик до надзвичайного стану», – заявив комендант Майдану Степан Кубів.
Завдання Данилюка – дискредитувати протест надмірною радикальністю, даючи підстави владі діяти жорстко і забираючи при цьому міжнародному співтовариству можливість критично реагувати на цю жорстокість. Адже як можна говорити про мирний протест, якщо «один з лідерів протестів» Данилюк заявляє, що зброї на Майдані достатньо, а також закликає усіх власників легальної вогнепальної зброї зібратись на Майдані для збройного опору?
З цієї ж опери ще один наш «герой» – Анатолій Гриценко.
Його роль у провокуванні конфліктів у «Батьківщині» та регулярне оприлюднення малопривабливих подробиць з внутрішньопартійного життя нарешті по-достоїнству оцінили колеги по партії, оголосивши бойкот «першому непрохідному».
Гриценко врешті-решт залишив «Батьківщину», однак продовжує тролити колишніх соратників. І не лише.
Саме він кілька разів здіймав фальшиву тривогу щодо ймовірного розгону Майдану.
Саме він, разом з Олександром Данилюком (який дивний збіг!) закликав власників легальної зброї вийти на захист Майдану.
Що може статися у разі, якщо протестувальники почнуть стріляти у міліцію, страшно собі уявити. Усе, що було досі, здасться нам тоді, дрібними неприємностями.
І, знову ж таки, ніхто ніколи не стане на захист екстремістів, які стріляють у людей в формі. Уже зараз агресивні заяви про зброю, як і методи боротьби найбільш радикального крила Майдану, стримують Європу від серйознішого втручання в українські справи.
Наостанок ще одну особу. Свідомо її не називатиму – з огляду на той ореол мучеництва, який склався навколо неї. Хоч уважний спостерігач не може не помітити багатьох дивних фактів, так чи інакше пов’язаних із цією «героїнею Майдану».
Тому лише одна цитата – від активіста Євро-патруля та Майдану Миколи Воробйова:
«Кто сливает Автомайдан?
Они называют себя «кавалерией Майдана», но уже в который раз при попытке взять с наскоку вражескую амбразуру несут сокрушительные потери в живой силе и технике. Но опаснее всего является потеря командного состава! Только за последние шесть дней. Сергей Коба бежал за границу, Поярков выпал из информационного поля, а Дмитрий Булатов числится пропавшим без вести. Также сегодня ночью в Черкассах был задержан Сергей Хаджинов (вероятность того, что активиста отпустят на свободу – крайне низкая!).
Логичный вопрос: кто так жестко подставляет лидеров движения? К примеру, как можно было повестись на провокацию в Черкассах? Зная, что в чужом (!) городе орудует, как минимум, полк «беркута» и еще больше титушек. На что рассчитывала кавалерия Майдана, в ночь отправляя туда свои эскадроны? С экипажем на 20-30 авто хотели с наскоку взять Черкасскую ОГА, чего даже не удавалось 10 000 (!) местных жителей? Кто вывел Автомайдан на «местных черкащан», которые оказались титушками и дали беркуту зайти активистам в тыл?
В результате, – 1 лидер движения, десяток задержанных, 7 сожженных ментами авто».
Кому цікаво – погугліть, поцікавтеся, хто саме повів Автомайдан на Черкаси…
…Цими людьми, зрозуміло, перелік провокаторів на Майдані не обмежується. Однак масштаб явища вони демонструють якнайкраще.
Чи розуміють важливість цієї проблеми ті, хто керує Майданом? Схоже, що так. Проте не розуміють, що з цим робити.
Хоч зробити щось варто. Бо провокатори – це небезпечно. Дуже небезпечно.
