Луценко: відмова просити помилування у Януковича – це моя форма спротиву злу
Про це йдеться у заяві Луценка, яку оприлюднила прес-служба "Народної самооборони".
"Я вважаю неможливим це зробити з багатьох причин. З людської точку зору, для мене це неприйнятно, бо я не вчинив інкримінованих мені злочинів, а вироки українських судів вважаю виключно політичною розправою, яка не має нічого спільного із правосуддям", - наголосив Луценко.
Він каже, що на 100% переконаний, що доведе це в Європейському суді з прав людини, незважаючи на те, що в Україні розгляд його скарги гальмують.
"До речі, знають про це і в Адміністрації Президента. Не дарма ж там надали вказівку Вищому спеціалізованому суду не призначати розгляд моєї скарги. Відтак уже понад 4 місяці після визначеного законодавством максимального терміну мою справу там ніхто не розглядає. Чому? Щоб загальмувати її розгляд в Євросуді, де я однозначно доведу свою невинуватість", - зазначив ув’язнений політик.
"Я політичний полонений"
Юрій Луценко, коментуючи інформацію у ЗМІ про такий варіант, наголосив:
"Я – не злочинець, я – політичний полонений і мені немає за що просити помилування. З політичної точки зору це ще більш очевидно. Є речі, важливіші навіть за свободу. Я не можу допустити приниження Майдану і української демократичної опозиції".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Министр в отсидке
"Відмова просити помилування у В.Януковича – це моя форма спротиву злу. Так я розумію свій обов’язок перед країною і однодумцями", - наголосив він.
Говорячи про лист громадськості, який з’явився у пресі із підписами під вимогою про його звільнення за станом здоров’я, Луценко зазначив: "Перш за все, мені дуже приємно, що питання мого здоров’я, вимога мого звільнення об’єднала багатьох надзвичайно шанованих мною людей".
"Переговори із політтерористами - неприйнятні"
Луценко каже, що поділяє логіку тих, хто вважає "неприйнятними переговори із політтерористами" і дякує небайдужим, які проявили свою турботу політв'язнями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Свобода Луценка схована в таємній кімнаті
"Саме небайдужість є головним чинником цієї історії. Стрімкий прорив Чехії до вищих стандартів демократії став можливим ще й тому, що подібні листи та дискусії небайдужих громадян до подібної тоталітарної влади демонстрували в подібні темні часи людям моральну перевагу демократів. При перших же вільних виборах перевага моральна логічно перейшла в кількісну. Вацлав Гавел називав цю стратегію "силою безсилих", - резюмував Юрій Луценко.
