Знайомся, Америко: перед тобою – заступник президента Йозеф Геббельс.
Міллер тепер – тіньовий президент при хворому 80-річному главі держави. Гірше й бути не могло.
Цілковито проігнорувавши сигнал, який американці подали на виборах у вівторок, Дональд Трамп призначив Стівена Міллера на посаду, яку часто називають другою за впливовістю у світі. Міллер стояв за багатьма найрадикальнішими рішеннями Трампа, зокрема в імміграційній сфері, які виборці цього тижня рішуче відкинули.
Міллер замінює Сьюзі Вайлз, про відставку якої давно ходили чутки, попри те, що його зневажають не лише опоненти Трампа чи прихильники елементарної людяності, а й працівники самої адміністрації.
Його жорсткий "стиль управління" у поєднанні з відразливою поведінкою та характером, який створює враження, що в дитинстві він годинами відривав лапки дрібним комахам, спонукав людей, які безпосередньо з ним працювали, називати його "нестерпним". Один високопосадовець із першої адміністрації Трампа описав його мені як "найбільшого мудака, якого я будь-коли зустрічав".
Міллера критикують не лише за його характер – суміш інцела та скаженого кажана-вампіра. Попри його походження з родини єврейських іммігрантів, через використання нацистської лексики його часто порівнювали з міністром пропаганди Гітлера Йозефом Геббельсом та іншими високопоставленими нацистами. Зокрема, Міллера розкритикували за зловісні слова "ми – буря" на церемонії вшанування пам’яті вбитого правого активіста Чарлі Кірка. Критики звернули увагу на подібність цієї фрази до геббельсівського "Volk, steh auf, und Sturm, brich los!", що приблизно можна передати як похмуру обіцянку: "буря наближається".
Посада керівника апарату Білого дому має надзвичайно велике значення. Керівника апарату Дуайта Ейзенхауера Шермана Адамса часто називали "заступником президента" через його вплив, особливо тоді, коли Ейзенхауер через хворобу, а таке траплялося часто, не міг повноцінно виконувати обов’язки. Керівник апарату Білого дому не лише організовує роботу президентської адміністрації, а й особисто контролює графік президента, визначає, з ким він зустрічається, які документи бачить і як працюють такі структури, як пресслужба та політичний апарат Білого дому.
За звичайного президентства це й без того колосальний обсяг роботи. Але за Трампа завдання ще складніше, бо він байдужий до управлінської роботи, часто зациклюється на деталях своїх швидкоплинних захоплень – наприклад, на переоблаштуванні Білого дому – і не цікавиться роботою, потрібною для ухвалення обґрунтованих рішень на рівні виконавчої влади. У таких випадках керівник апарату може заповнювати вакуум і ухвалювати рішення від імені президента, зокрема рішення з надзвичайно серйозними наслідками.
Міллер також відповідатиме за взаємодію з Конгресом, яка, ймовірно, буде надзвичайно складною після переконливої перемоги демократів у вівторок. Ба більше, призначити його на цю посаду саме зараз – це не просто зневажливе "пішли ви" на адресу виборців, які ненавиділи жорстокі антиімміграційні методи Міллера та його зневагу до належних правових процедур і верховенства права. Це ще й чіткий сигнал лідерам демократів. Вони можуть говорити про пошук способів співпраці з Трампом і публічно відмовлятися від помсти. Призначенням Міллера Трамп фактично каже: забудьте свою безхребетну маячню, рукавички знято, і я на кожному кроці робитиму ваше життя нестерпним.
Те, що такий підхід зробить нестерпним життя мільйонів американців, з погляду Трампа може бути не просто побічним наслідком. Це навіть може бути метою: Трамп, болісно вражений розгромом на виборах, тепер може прагнути продемонструвати, що покарає всю країну за її нелояльність і нездатність належно оцінити його колосальну "велич".
Водночас, як і багато кадрових рішень Трампа, це призначення може не лише поставити найгіршу можливу людину на посаду, де вона здатна завдати найбільшої шкоди (див. Піт Гегсет, Роберт Ф. Кеннеді або Марквейн Маллін), а й свідчити про недооцінку слабких сторін самого призначенця, що може зрештою обернутися проти Трампа. (Див. також Кеті Закарія чи Крісті Ноем тощо.)
Оскільки Міллера глибоко зневажають навіть ті, хто працює за кілька метрів від нього в президентській резиденції, а багато людей у міністерствах і відомствах не люблять його за цькування або ігнорування, він, імовірно, дуже швидко стане об’єктом витоків невигідної йому інформації та критичних публікацій. Так працює Вашингтон, особливо в останні дні адміністрації "кульгавої качки", яка втратила політичну енергію.
Того самого слід чекати від республіканців у Конгресі та по всій країні, які шукають способів дистанціюватися від Трампа і дедалі менше бояться це робити – ба більше, політичний календар спонукає їх саме до цього. Коли плани Білого дому провалюватимуться, винним робитимуть Міллера.
Конфлікти з демократами в Конгресі також, найімовірніше, призведуть до політичного глухого кута, шатдаунів уряду та припинення роботи життєво важливих служб – і для Міллера це теж нічим добрим не закінчиться. Він спробує діяти за допомогою різкої риторики й жорстких методів. Але в медіа він нагадує гнійну рану. Він буде кепським речником Трампа і майже напевно прискорить падіння президентського впливу. Демократи охоче зроблять його мішенню, бо він уже вкрай непопулярний. Наслідки Трампу не сподобаються.
Заступник керівника апарату Білого дому Стівен Міллер, міністр оборони Піт Гегсет із дружиною Дженніфер Роше та Кеті Міллер на нещодавньому святкуванні Гелловіну в Білому домі. У повідомленні президентського пулу зазначалося, що дві родини були "першими в черзі", коли президент Трамп і перша леді Меланія почали роздавати цукерки. Фото: Eric Lee/Reuters
З цих причин я не здивуюся, якщо Міллер не допрацює на цій посаді до завершення президентства Трампа. Ба більше, я здивуюся, якщо він протримається на ній до кінця 2027 року. Він давно служить Трампу й готовий і підлещуватися, і виконувати брудну роботу саме так, як подобається президентові. Але для Трампа такі речі важать менше, коли страждає його імідж, а Міллер у цьому сенсі буде для президента постійною проблемою.
І все ж у новій ролі важко перебільшити шкоду, якої Міллер здатен завдати. Один із найгірших американців, яких ми коли-небудь бачили в публічному житті, отримав одну з двох найвпливовіших посад у Вашингтоні. Людина на іншій посаді – також одна з найгірших, тож їхня співпраця може бути особливо жахливою, як це вже бувало. До того ж Трампу 80 років, і він стрімко слабшає. Неважко уявити, що Міллер гратиме таку саму роль, яку Шерман Адамс виконував після серцевих нападів Ейзенхауера – або яку Едіт Вілсон перебрала після інсульту свого чоловіка, – роль заступника чи навіть тіньового президента.
З огляду на доведену зневагу Міллера до Конституції, людської гідності, історичних норм і американського народу, майже неможливо уявити небезпечніший вибір на важливішу посаду.
Джерело: The Daily Beast
