– Не маю часу для розмов, мушу бігти до зали – скоро голосування, – посміхається журналісту iPress.ua, пробігаючи кулуарами парламенту, представниця ПР – одна з публічних спікерів партії влади.
Щойно Верховна Рада 250 голосами "за" під акомпанемент криків опозиції щойно обрала собі нового голову – одного з батьків-засновників Партії регіонів Володимира Рибака і готується до голосування щодо посади першого віце-спікера. Несподіванок немає: ним прогнозовано стає колишній головний митник країни та титульний спонсор КПУ Ігор Калетник.
Так само без несподіванок Рада, точніше, новосформована коаліція (яка, однак, скоріш за все не буде оформлена документально) "регіоналів", комуністів та мажоритарників голосує за поновлення на посаді прем’єра Миколи Азарова.
Фото: АFP
А перед голосуванням по прем’єру, наче знущаючись над безпорадністю опозиції, "регіонали" дають 126 голосів за Руслана Кошулинського, забезпечуючи представнику "Свободи" місце у президії Верховної Ради.
Опозиція і справді розбита. Поки "Свобода" насолоджувалася піар-ефектом від своєї войовничості у перший день роботи новообраного парламенту, поки формальні та неформальні лідери фракцій "Батьківщини" та УДАРу шукали ненадійних у своїх рядах та насолоджувалися передчуттям довгих та взаємовигідних переговорів із Андрієм Клюєвим за здачу необхідних (як думалося партійним вождям) голосів за спікера та прем’єра, ПР пішла перевіреним шляхом: домовилася із КПУ.
Попри усі голосні заяви чільних "ленінців" про неможливість союзу із ПР, купити їх виявилося не так і складно. Пост першого віце-спікера, ймовірно, кілька "хлібних" посад у виконавчій владі і – вуаля! У влади є 250 голосів – більше, ніж достатньо, щоб ухвалювати поточні рішення та навіть мати мінімальний запас міцності на випадок, якщо чільні "регіонали" втомляться ходити у парламент.
Фото: АFP
Що ж до потенційних тушок, з якими велася інтенсивна робота в останні тижні, то їх поки що вирішили не "палити". Хоча, як кажуть off records чільні "ударівці" та "фронтовики", при потребі ПР може розраховувати на додаткові 4-5 голосів у кожній з фракцій. Потенційні слабкі ланки не знайдено лише у "Свободі". Зрештою, у них і не шукали – партії Тягнибока у парламенті визначена цілком визначена роль і схиляти її до співпраці чи продажу голосів нема сенсу. Зате "свободівці" можуть у потрібний момент зірвати засідання парламенту. Чи затіяти палку дискусію щодо національного питання якраз тоді, коли у Брюсселі та Вашингтоні вчергове починають замислюватися над українським питанням. Після чого союзникам "Свободи" з "Батьківщини" доводиться довго і нудно виправдовуватися перед своїми західними співрозмовниками – замість того, щоб пояснювати, що насправді відбувається в Україні.
Фото: АFP
У підсумку, Україна отримала практично ту ж парламентську конфігурацію, яку мала до виборів: ПР цілковито контролює ситуацію в парламенті, комуністи діють як молодший партнер "регіоналів", а опозиція… Опозиція, як і у парламенті попереднього скликання, демонструє безпорадність. І навіть агресивні хлопці зі "Свободи" зарадити цьому не можуть. Поштовхатися у сесійні залі можуть, а от не дати проголосувати за спікера чи прем’єра до вирішення "проблеми тушок" (як цього вимагали вожді опозиційного табору) – не можуть. З якихось дивних причин.
Попри це, опозиція, як не дивно, не надто переймається власною слабкістю. Логіка її проста: сьогодні сил та ресурсів, щоб ефективно протистояти владі немає. І, мовляв, не треба цього робити – катастрофічна ситуація в економіці та нескінченна булімія "регіоналів" спричинять крах режиму Януковича уже весною 2013 року…
