Після того, як 30 березня 2016 року на «Громадському телебаченні» виступив колишній заступник генпрокурора Сакварелідзе, слідчий Генеральної прокуратури має всі підстави оголошувати брехливому сину Кавказу підозру за статтею 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) та статтею 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка). Сподіваюсь, так воно й трапиться. Але дивує просто феноменальне нахабство шахраюватого грузина, який вважає українців лохами й продовжує натхненно брехати з телеекранів про якогось Вітальку, який, начебто, пропонував йому 10 млн. доларів щомісяця (120 млн. доларів на рік!).
Під час свого виступу Сакварелідзе заявив, що в Генпрокуратурі, мовляв, не перевірили ті факти, які він повідомив у зв’язку з пропозицією хабара. Ось дослівна цитата з виступу афериста: «Був факт, я про нього заявив, хабар пропонували. Зареєстрували провадження, але факти не перевірили. Людина назвалася «людиною Макаренка».
Особливо хочу підкреслити, що Сакварелідзе заявив по телебаченню, що він з цим Віталиком зустрічався й раніше: «У нього було дуже знайоме обличчя і ми зустрічалися раніше. Він сказав: «Ти на високій посаді — там були схеми, якщо ти готовий керувати схеми, то можуть бути цікаві теми, можна домовитися з людьми. Продавати нафтопродукцію».
Не знаю, чи є в грузинів прислів’я «Не бреши – не будеш замислюватись». Напевно, немає. Бо інакше б Сакварелідзе записував, щоби не забути, все те, що він впродовж останнього року розповідав про цього Віталіка-хабародавця, кожного разу змінюючи свої свідчення.
Почнемо з того, що вигадку про Віталика, який йому, начебто, запропонував 10 млн. доларів щомісячної «зарплатні», Сакварелідзе вперше розповів журналістам ще кілька років тому, коли працював у Грузії – на доказ того, який він чесний і непідкупний. З тих пір байка про Віталика стала обов’язковим атрибутом виступів Сакварелідзе, щоправда, кожного разу він змінював обставини чи навіть країну, де, начебто, сталась така подія.
Наприклад, спілкуючись з читачами «Комсомольської правди» 1 квітня 2015 року, Сакварелідзе вже переніс цю свою зустріч з міфічним Віталиком в Україну. Ось відео з редакції «Комсомолки»», де Сакварелідзе на 19 хвилині 5 секунді запису відповідає на запитання читача, чи пропонували йому хабар. Сакварелідзе вчергове розповів про те, що йому запропонували хабар у розмірі 10 млн. доларів щомісяця, але він, бачте, відмовився:
Запам’ятаймо дату: про свою зустріч з Віталиком Сакварелідзе розповів на День сміху – 1 квітня 2015 року.
Сплинуло два тижні і, спілкуючись з журналістом «Дзеркала тижня», Сакварелідзе знову повторив цю вигадку про хабар, не усвідомлюючи наслідків. Інтерв’ю в ДТ вийшло 17 квітня 2015 року, але наступного дня журналісти й народні депутати здійняли ґвалт, вимагаючи від Сакварелідзе назвати прізвище хабародавця, а також пояснити, чому він негайно не вжив заходи для його затримання й притягнення до кримінальної відповідальності.
Щось пояснювати переляканий Сакварелідзе спочатку відмовився, але скандал не вщухав і 21 квітня заступник генпрокурора був змушений оголосити в етері 5-го каналу, що проти особи, яка йому пообіцяла 10 млн. доларів щомісяця, відкрито кримінальне провадження й тому вся інформація, пов’язана з цим епізодом (зокрема, прізвище крутелика), є таємницею слідства.
Заяву про відкрите кримінальне провадження Сакварелідзе зробив виключно для того, щоби від нього відчепились журналісти. Але наступного дня, 22 квітня, до нього з цього приводу вже звернувся генпрокурор Шокін і спитав, про який хабар і про яке кримінальне провадження йдеться. Сакварелідзе не залишалось нічого, як написати рапорт про те, що 13 квітня 2015 року йому невідома людина пропонувала гроші. При цьому Сакварелідзе зовсім забув, що про цей міфічний хабар він вже розповідав 1 квітня 2015 року в редакції «Комсомольської правди».
Оскільки Сакварелідзе не міг пояснити, де саме й за яких обставин він побачився з хабародавцем, слідчі стали з’ясовувати маршрут пересування заступника генпрокурора 13 квітня 2015 року. Це був понеділок – робочий день – і всі зустрічі батоні Давида були відомі. Тоді Сакварелідзе, якого слідчі впіймали на брехні й довели, що він у цей день не зустрічався ні з яким Віталиком, змінив покази й назвав вже іншу дату зустрічі – 11 квітня 2015 року. Мовляв, це був вихідний день, Сакварелідзе прибув для відпочинку в Національний ботанічний сад, де до нього звернувся отой Віталик.
При цьому в протоколі допиту Сакварелідзе підкреслив, що він ніколи раніше Віталика не бачив. Сплинув рік, і нині Сакварелідзе заливається солов’єм про те, що Віталика він знав і зустрічався з ним неодноразово, але прізвище пригадати не може.
Раджу слідчим Генпрокуратури перед оголошенням підозри взяти в метеорологічній службі довідку про погоду в Києві 11 квітня 2015 року – саме в цей день Сакварелідзе, з його слів, на самоті сам собі влаштував пікнік на природі на території Національного ботанічного саду. А також взяти довідку про погоду в Києві в лютому та березні 2015 року. Бо в редакції «Комсомольської правди» про цей випадок Сакваріледзе повідомив 1 квітня 2015 року, а тому вигадана ним зустріч з Віталиком ну ніяк не могла бути пізніше неділі 29 березня 2015 року. Цікаво, як Сакварелідзе відпочивалось у холоді та калюжах і чи не змерз Віталик у своїх спортивних штанях (саме так описував цього Віталика Сакварелідзе в протоколі допиту)?
