Скрябін би сміявся: У сільській церкві Кузьму намалювали у вигляді святого, - фото
Тема нестандартних храмових розписів набуває розголосу в соціальних мережах. Людей дивують не лише нетипові церковні зображення, але й те, що на них можна побачити як живих, так і вже померлих людей.
"Церква у сусідньому селі Верин. Скрябін у ролі Івана Хрестителя, Ющенко, Борис Гудзяк, Святослав Шевчук, папа Франциск, і герої Небсної Сотні - Сергій Нігоян, Жизневський Михайло, Юрій Вербицький. Може, впізнаєте ще когось", - написав на своїй сторінці у Facebook Олег Огоновський.
За інформацією, автором розписів є Микола Гаврилів. Оскілька така тенденція з'явилася недавно, люди ще не знають, як на це реагувати. Відтак, є ті, які критикують і ті, кому ідея подобається.
"Універсальна церква. Забули ще Путіна, пророка Магомета і свою сусідку намалювати", - написав з іронією Василь Думич.
"Як на мене, то це занадто. Як художня ілюстрація - супер, плюс 12 за ідею, але як розпис церкви...ні! Малювати себе та поп співаків поруч з владиками та Папою... і це все в церкві... Не добре", - зазначив Віталій Фарат.
На думку Огоновського, який побував у церкві і поширив фотографії у соцмережах, ці розписи зближують до подій: "А мені подобається і ідея, і виконання. З нашої церкви на тебе дивляться якісь чужі дааааалекі обличчя. Вони святі. Жили жавним-давно. І по всьому. Тут якось відчувається близькість тих подій. Але то суто мої відчуття".
Загалом критики таких розписів зауважують, що церква – це не музей і чому б такими розписами не розмалювати школи.
Колись в храмах також малювали живих людей
Релігієзнавець та історик Тарас Антошевський в коментарі iPress.ua зазначає, що практика таких вільнодумних розписів впроваджувалася ще за часів бароко, і це досить давня традиція.
"Подібні розписи мали свою символіку. Для розписів використовували реальних живих людей. Яскравий приклад – Вірменська церква, на стінах якої малювали живих на той час людей, щоб зобразити святих з минулого. Наприклад, професори Львівської політехніки стали прообразами апостолів, а митрополит Андрей Шептицький став святим Бенедиктом Нурсійським. Це людина, яка найбільше приклалася для євангелізації Європи ще у 7 ст", - зазначив він.
Історик зауважив, що специфіка розписів церкви у Верині в тому, що живих людей намалювали не для зображення історичних постатей, а для зображення їх самих.
"Зображені єпископи УГКЦ, політики, і цілком реальні люди, співаки. Зображено собор церкви, яка вона є. З мистецької точки зору це досить гарно виглядає. Це не кітч, якого зараз багато в храмах, коли немає естетики в зображеннях чи оформленні церкви або в архітектурі. Однак зображаючи живих людей, стикаємося з небезпекою того, що їх по-різному можуть сприймати як особистостей. Якщо для зображення Ісуса Христа використати Скрябіна, то пам'ятаймо, що до нього може бути неоднозначне ставлення як до християнина, незважаючи на його талант і здібності. Це вже питання священика, який служить у цьому храмі. Він, напевно, затверджував цей ескіз", - сказав Антошевський.
За його словами, також існує небезпека при використанні в зображеннях політиків.
"Так, зображення Ющенка може викликати неоднозначне ставлення. Якщо в сучасних храмах зображали реальних осіб, то лише задля показу певних прошарків суспільства. Наприклад, коли у вкінці 90-х початку 2000-х роках у греко-католицький церкві в Донецьку зобразили Януковича, то продемонстрували не його як людину, а як частину місцевої влади. Це традиція козацьких ікон, козацького бароко, коли малювали гетьманів, старшин і представників суспільства. А зараз коли на зображеннях малюють Ющенка, то показують не частину влади чи суспільства, а саме його як особистість. Священик, погоджуючись на таке, має певні ризики, і це треба враховувати", - додав релігієзнавець.
На Львівщині це вже не перший випадок вільнодумних зображень. На стінах храму Матері Божої Неустанної помочі намалювали героїв АТО і ватників, а також персонажів "русского міра", які очікують на Суд Божий.
Настоятель храму отець Олег Федоренко пояснив, що ідея саме такого розпису належить студентам-випусникам львівської Академії мистецтв.
"Вони прийшли з такою ідеєю. Я підтримав. Життя і здоров’я за свободу України віддавали не тільки 50- чи 100 років тому. Це було минулого року і є зараз. Так само жертовність, милосердя, пожертва заради Бога, заради України. Це унагляднення того, що ми зараз маємо. Від старших людей раніше можна було почути, що молодь не така. Але молодь показала, якою вона є. Цей розпис для тих, що будуть після нас", – розповів отець Олег.
Як повідомляв iPress.ua, відповідно до опитування, за період існування незалежної України церква вперше посіла друге місце за рейтингом довіри, поступившись волонтерським рухам.
