Українські дисиденти написали звернення до правозахисних організацій світу
Текст звернення розмістив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook дисидент Мирослав Маринович.
"Сьогодні в Україні похорон Сергія Нігояна, загиблого на Майдані від кулі снайпера. На фотографії 20-річний юнак стоїть на барикаді з транспарантом: "Голосом народу говорить Бог". Сьогодні ж похорон Юрія Вербицького. Важкопораненого, його викрали з лікарні, вивезли до лісу, закатували і покинули в снігу. Таких викрадених прихильників ненасильного опору багато", - йдеться у зверненні.
"Хто стояв за снайпером? Хто викрадав пораненого чоловіка, політично навіть незаангажованого? Років 40 тому ми, в’язні сумління, зверталися до Amnesty International і шукали інших Інститутів Справедливості. Сьогодні ми всі вийшли на Майдан, дехто з дітьми і внуками. І знову з гаслом: "Воля, справедливість, закон". І з апеляцією до Заходу, який втілює ці принципи і повинен їх захищати скрізь", - пишуть дисиденти.
"Раніше наш противник у Кремлі розмахував бомбою і закликав до миру. Він заарештовував нас за вільне слово і судив як особливо небезпечних державних злочинців. Імперія лжі упала, але її слуги вціліли. Посткомуністи — то здеградовані комуністи у спілці з криміналом. У них ті самі методи насильства. Але кримінал допускає суд у нічному лісі, вирок — через снайпера, "помилування" викрадених – через Президента", - переконані автори звернення.
"Саме маскування криміналу під національну державу і під демократію — то одна з найпідступніших масок злочинного світу. І то хвороба, небезпечна для всього світу. Вона пускає метастази. Найважливіше — поставити діагноз і негайно рішуче лікувати. В нинішньому світі уже нема кордонів, які відмежовують. Відповідальність кожного з нас за долю світу зростає. Знайте, що Український Майдан — то передній край боротьби за волю народу і за порятунок людини від слабодухого компромісу з силами зла", - наголосили українські дисиденти.
Свої підписи під зверненням поставили (у дужках – термін позбавлення волі): Зиновій Антонюк (1972–1981, 1982–1983), Ольга Гейко (1980–1986),Семен Глузман (1972–1985),Йосип Зісельс (1978–1981, 1984–1987),Ігор Калинець (1972–1981),Левко Лук’яненко (1961–1976, 1977–1988),Мирослав Маринович (1977–1987),Володимир Мармус (1973–1984),Кузьма Матвіюк (1972–1976),Василь Овсієнко (1973–1977, 1978–1988),Зорян Попадюк (1973–1980, 1982–1987),Раїса Руденко (1981–1987),Євген Сверстюк (1972–1983),Мирослав Симчич (1948–1963, 1968–1985),Олесь Шевченко (1980–1987),Юрій Шухевич (1948–1968, 1972–1988).
