В Україні зареєстрували три випадки лихоманки Західного Нілу
Як повідомили в Центрі громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я, всі випадки зареєстровані в Полтавській області. До захворювання призвели укуси комарів, інфікованих збудником.
Окрім того, у вересні в Києві виявили випадок підозри на захворювання гарячкою Західного Нілу. Симптоми захворювання у чоловіка з'явилися після повернення з відпочинку на Кіпрі. 3 вересня чоловіка госпіталізували до відділення інфекційної реанімації Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з попереднім діагнозом менінгоенцефаліт, лихоманка невідомого генезу. Аналіз сироватки крові направили до вірусологічної референс-лабораторії. Там виявили антитіла до вірусу лихоманки Західного Нілу, але дослідження тривають.
Фахівці системи громадського здоров'я продовжать епідеміологічне спостереження за ситуацією.
Смертельних випадків в Україні зафіксовано не було.
Геморагічна гарячка Західного Нілу – це небезпечна вірусна хвороба, що передається через укуси комарів. У тяжких випадках супроводжується гарячкою, запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, лімфаденопатією, ураженням слизових оболонок, екзантемою. Має літньо-осінню сезонність, частіше нею хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва – "качина лихоманка".
На сьогодні хвороба розповсюджена в багатьох країнах Африки, Азії, Середземномор'я. Окремі спалахи реєструються у країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменія, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки і Карибського басейну, Австралії, зафіксовані випадки в Росії та Україні.
Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає документально зареєстрованих випадків передачі цього вірусу від людини до людини при безпечних контактах і випадків зараження працівників охорони здоров'я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю.
Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, а він циркулює в них до 2 тижнів. Резервуаром також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається він в них нетривало.
Переносники захворювання – численні види комарів, які інфікуються під час харчування кров'ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров'ю тварин. Дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при трансплантації органів, переливанні препаратів крові, грудному вигодовуванні, від матері до дитини.
У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, проте у 20% хворих розвивається грипоподібні захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м'язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи – менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).
Щоб уберегтися від гарячки Західного Нілу, в ендемічних регіонах проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт тощо). Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Специфічного лікування хвороби не існує. Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.
Сам вірус був відкритий у 1939 році. Найсерйозніший спалах цієї хвороби в Європі стався в 1996-1997 роках у Румунії, коли захворіли близько 5 тис. людей. У 1999 році цей вірус був завезений в Нью-Йорк і поширився на континентальну територію. У 2018 році спостерігається в багатьох країнах Європи, найсильніше постраждали такі країни, як Сербія, Італія, Греція, Угорщина і Румунія.
Нагадаємо, з 2 травня до 6 вересня в Румунії зареєстрували 166 випадків менінгіту і менінгоенцефаліту, викликаних вірусом лихоманки Західного Нилу. 17 людей померли.
