Минулого тижня увесь український політикум активно обговорював лист Юлії Тимошенко, в якому вона, зокрема, заперечила необхідність висунення єдиного кандидата на президентських виборах 2015 року від опозиційних сил:
"Я хочу чітко заявити, що я проти висунення від опозиції єдиного кандидата в Президенти, якщо вибори будуть відбуватися в два тури. Вважаю, що висунення єдиного кандидата від опозиції на Президентські вибори не тільки не потрібно, але й вкрай шкідливо для перемоги. Для цього є три аргументи і, на мій погляд, вони вагомі.
По-перше, і це можливо головне – ніхто нікому не давав права в кулуарах замість всенародного голосування обирати Президента країни на основі якихось незрозумілих непрозорих тіньових домовленостей. (…) Ми вже один раз обирали єдиного кандидата, внесли його на руках в кабінет Президента України, і що з цього вийшло?! Всі в курсі… У нас є сильні достойні кандидати від опозиції, і кожен з них зобов’язаний пройти народний праймеріз в першому турі Президентських виборів. (…)
По-друге, немає ніяких сумнівів, що правляча партія активно організовує варіант "канівської четвірки". Вже очевидно, що на інформаційному просторі активно нав’язується тема "єдиного кандидата" для того, щоб граючи на амбіціях опозиційних лідерів та включаючи вбивчі суми фінансових ресурсів, Клюєви, Льовочкіни, Фірташи та інші "веселі чемоданчики" за декілька днів до початку виборів провалили нову "канівську четвірку" та пояснили народу всю безпорадність, нікчемність, дурість всіх опозиціонерів. Хто виступить гарантом, що це не відбудеться? Навіщо такі провальні ризики? (…)
Але є ще й третя причина, чому шкідливо висувати в першому турі єдиного кандидата в Президенти. Бо всім нам потрібно добитися максимальної мобілізації українців проти правлячої Сім’ї в першому турі Президентської виборчої кампанії. Таку мобілізацію набагато краще проведуть декілька потужних команд справжніх кандидатів у Президенти України від опозиції, ніж одна така команда".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВИТАЛИЙ ПОРНИКОВ. Как победить Януковича
Аргументи Тимошенко, здавалося б, логічні та переконливі. Зрештою, а чого чекати від одного з найбільш досвідчених політиків країни? Однак, це просто хороша міна при поганій грі її соратників та союзників на волі.
Насправді, як стверджують співрозмовники iPress.ua у керівництві "Батьківщини", 18 травня лідери трьох парламентських опозиційних сил таки мали оголосити, що ОО "Батьківщина", "Удар" та ВО "Свобода" домовилися про висунення єдиного кандидата. Хто ним стане - мали б визначити під час подальших чи то перемовин, чи то "праймеріз", однак принциповим моментом мала стати згода трьох політичних сил йти однією колоною і спільно працювати на узгодженого кандидата – хто б ним не став. Віталій Кличко та Арсеній Яценюк, висунувши ряд зустрічних вимог, на такі умови пристали. Олег Тягнибок категорично відмовився.
І на мітинг 18 травня опозиційна "трійка" вийшла із констатацією факту: спочатку кожен за себе, а потім будемо домовлятися: "При збереженні чинного порядку обрання президента кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде до другого туру, і кожна працюватиме на його перемогу з повною віддачею та тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і належатиме до іншої політичної сили".
Не варто шукати якихось конспірологічних пояснень позиції Тягнибока і Ко. Мовляв, партія співпрацює з владою чи щось таке. Для "Свободи" участь у президентській кампанії – прекрасна нагода наростити мускули, електоральну базу і – якщо пощастить – стати головною опозиційною силою країни. Партія Тягнибока нарощує вагу від виборів до виборів і на наступних парламентських перегонах цілком здатна потіснити "Батьківщину" та "Удар".
Радикалізм "свободівців", як зрештою їх залізобетонна принциповість у ряді питань приваблюють сьогодні виборців – і не лише на Заході країни. Вдало провівши президентську кампанію, Тягнибок може розраховувати на суттєве збільшення парламентського представництва своєї сили – у наступній ВР. Якщо при цьому участь лідера "Свободи" у виборах 2015 року грає на руку владі – що ж у цьому такого? Інтереси іноді співпадають…
Якщо ж штаб Януковича буде реалізовувати один із ймовірних сценаріїв, а саме – фокусування на боротьбі із "загрозою фашизму" та виведення у другий тур Олега Тягнибока як зручного опонента – це взагалі подарунок долі. Для "Свободи", зрозуміло. І те, що Тягнибок, на відміну від Яценюка і Кличка, гарантовано програє Януковичу у другому турі суті справи не змінює: після потрапляння у другий тур статус головного опозиціонера країни лідерові "Свободи" гарантований. Заради цього можна навіть підіграти "регіоналам" у певних моментах, наростивши градус радикалізму, аби загроза не виглядала геть уже оперетковою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уявімо, "Свобода" на троні
Зрештою, друге президентство Януковича з точки зору довгострокової стратегії "Свободи" виглядає привабливішим варіантом, аніж президентство Кличка, Яценюка чи будь-якого іншого представника опозиційного табору. Адже палка і героїчна боротьба із ідейно ворожим президентом – непатріотичним любителем розкішних маєтків та російської попси, прихильником запровадження другої державної і просто олігархом – з усіх точок зору більш виграшна для партії Тягнибока у порівнянні із статусом молодшого партнера по владній коаліції, якому дістануться хіба що крихти при розподілі владного пирога.
