Хвилювання Святослава видавали сковані рухи і трохи... перелякані очі, які бігали то праворуч, то ліворуч.
Після перших півгодини напруга Вакарчука послабилася. А потім із черговою піснею, із черговим підспівуванням публіки він скидав одяг, а з ним - своє хвилювання.
"Поїзд "Чужа любов" стала його емоційним піком, екстазом і оргазмом. Холодні потоки весняної зливи стікали по гарячому оголеному торсу. Він рухався у трансі і думаю, в якийсь момент був поза Львів-Ареною, поза дощем і поза глядачами.
А злива, яка так кардинально і надовго змила спекотну погоду, неочікувано стала позитивним фактором. Спершу, візуальним. Бо краплі, що падають із неба і підсвітлюються кольоровими прожекторами, - то дуже гарно. А ще дощ об'єднав. 50 тисяч людей зі всієї України, які разом ішли до Львів-Арени по розмитому бездоріжжю; які стояли в заторах ще за дві години до початку концерту; які розкуповлювали сині й фіолетові дощовики за 15 грн. і були схожими на гномів у ковпаках; які разом стрибали під "Вставай!" і світили ліхтариками під "Вище неба".
І хоча опісля скаржилися на поганий звук (мовляв, у секторах не було чути ні підводок Вакарчука до пісень, ні відсотків 30 тексту), обурювалися неможливості викликати і дочекатися таксі після концерту, дивувалися нереальним заторам о 2 ночі, викручували мокрий одяг, та про "ОЕ" говорили у кожній львівській кнайпі. Соцмережі рясніли однотипними, розмитими, але такими по-доброму милими світлинами в дощовиках на фоні сцени. А в кожному другому статусі фігурувало слово "дякую".
Мирослава Ульяніна
журналіст каналу "1+1", ведуча, блогер
Додати коментар
