Щоб покласти край війні в Україні, рано чи пізно українські сили повинні будуть провести серію контрнаступів, які звільнять значну частину окупованої території. Іншого виходу з цього кошмару немає: геноцидні війни не припиняються шляхом переговорів, якщо тільки агресор не був вже переможений на полі бою. Без цього вони лише тимчасово призупиняються.
Однак українцям доведеться вирішити проблему просування вперед під небом, заповненим дронами.
Боротьба за просування
Ця складна проблема зараз турбує військових керівників, які розуміють, наскільки сильно класичні ритми будуть порушені масами дронів, незалежно від того, чи вони рояться, чи ні. Коли ворог може помітити кожен рух, як сили можуть просуватися в масштабах, необхідних для захоплення території у ворога без надмірних витрат?
Війна завжди зводиться до того, що команди беруть фізичний контроль над ключовими об'єктами на території з обмеженими ресурсами. Хоча можна припустити будь-яку кількість допоміжних сфер, саме наземна битва в кінцевому підсумку вирішує все, тому що тільки після того, як основні фізичні об'єкти виходять з-під контролю ворога, він втрачає здатність підтримувати себе. Навіть кібероперації залежать від фізичних серверів із джерелом живлення.
Звідси випливає загальна важливість обмеження і, зрештою, усунення здатності ворога підкріплювати й поповнювати фізичні об'єкти. Цілі імперії розширюються і руйнуються, коли логістика на кордоні стає нестійкою, зазвичай через те, що незаконно отримані прибутки від імперської експансії ніколи не задовольняють попит на нескінченне зростання в Римі, так би мовити.
Ефективна війна завжди прагне перерізати логістичні шляхи ворога на певному рівні, а не домогтися його фізичного знищення аж до окремої команди. Відступи і розгроми відбуваються тому, що члени команди починають усвідомлювати: продовження бою загрожує сумним кінцем без шансу на перемогу в якості компенсації, хай навіть вона виявиться порожньою. Більшість солдатів здаються не тому, що сильно вірять в обіцянки ворога про добре поводження, а тому, що вважають, що вони все одно загинуть. За винятком випадків, коли це пов'язано з тортурами – тому орки регулярно використовують їх, при цьому неправдиво стверджуючи, що українці поводяться так само. Всі орки повинні вірити, що тортури є універсальним явищем, щоб залишатися достатньо мотивованими в умовах стресу.
Проблема полягає в тому, що у бойовій ситуації ви не можете просто залишити ворожі команди посеред своїх позицій. Люди можуть вижити без води протягом декількох днів, навіть якщо вона закінчиться, і протягом цього часу вони можуть викликати вогонь і захищатися, а також здійснювати відчайдушні атаки. Щоб перевести свої команди в місце, яке ви прагнете контролювати, необхідно очистити достатню територію, аби підтримувати логістику, що зв'язує її з іншими місцями, які ви контролюєте.
Переваги дронів
В Україні війна пішла шляхом, який, я впевнений, ніхто не передбачав: дорогі промислові дрони (поки що) не замінили піхоту, танки чи бойові літаки, натомість величезна кількість невеликих дронів заповнила нішу між традиційною артилерією та зброєю, що обслуговується екіпажем і використовується бойовими підрозділами.
Поширення дронів прискорило процес, що триває з часів Другої світової війни: тактичний та оперативний рівні набувають все більшого значення, ніж стратегічний, навіть попри те, що стратеги вважають, що вони здатні здійснювати безпрецедентний рівень контролю. Стратегічні можливості виникають із розбіжностей у тактиці та оперативному мистецтві, оскільки на стратегічному рівні все, що можуть зробити лідери, – це вирішити, куди спрямувати ресурси. Фактичні бойові дії настільки динамічні та непередбачувані в даний момент, що жоден стратегічний план високого рівня не може передбачити руйнівного впливу хаосу.
Вищі рівні будь-якої інституції настільки віддалені від подій на місцях, незважаючи на ілюзію, яку створює легкий доступ до величезних обсягів даних, що властива затримка, яка вимагає від команд чекати на інструкції для дій, є катастрофічною. Все, що можуть зробити вищі керівники, – це оцінити загальні тенденції в роботі своїх команд і прагнути поліпшити канали підтримки. Командування і контроль у класичному розумінні застаріли, і професійна практика повинна швидко еволюціонувати, щоб прийняти хаос, замість того, аби намагатися поєднати нові технологічні розробки з усталеними стандартами і практиками.
До речі, спосіб інтеграції дронів в американську армію є прикладом того, як не слід діяти. Наявність оператора дронів у кожній команді – це саме той вид рішення, за яке зачепиться така войовнича бюрократія, як Пентагон. Щоправда, спочатку я думав так само, але потім навчився у українців. Але я не отримую за це грошей і працюю з відкритими джерелами. У представників Пентагону немає виправдання.
Щоб виграти цю війну, Україна повинна знайти спосіб проведення масштабних тривалих військових операцій в умовах ландшафту, де все, що виходить з укриття, може бути швидко виявлено й атаковано. Дрони досить дешеві та різноманітні, аби налаштувати розмір і тип вибухівки відповідно до потреб з метою відповідати будь-якій відомій цілі на полі бою. Здивувати у традиційному розумінні надзвичайно складно: що може здивувати ворога, так це інтенсивність і тривалість зусиль.
Зараз використання дронів – це не просто доставка одиниць командам і очікування результатів. Насправді більшість бойових команд, що воюють на передовій, не повинні розраховувати на їх використання взагалі. Їм краще отримувати спеціальну підтримку від команд дронів, що працюють на деякій відстані за передовою. Чим більше незалежних завдань має виконувати людина або команда, тим більша ймовірність, що щось важливе буде забуто. Тому команди завжди повинні бути сформовані так, аби збалансувати ряд можливостей, необхідних для виконання місії, але також мати чітко визначений набір завдань, які потрібно виконати.
Потреба в командах, орієнтованих на навички, але які постійно спілкуються, створює чітку структуру для ефективних операцій. Все випливає з реальності, яку переживають люди, що стежать за своєю частиною фронту. Вони знають, що потрібно зробити для виконання своєї місії, а в будь-якій контрнаступальній операції це означає вийти і зайняти позиції. Команди повинні як виконати свою фізичну місію, так і передати сигнали про свій статус команді управління. Звичайно, вони також мусять справлятися з обмеженнями логістики. Деякі з них будуть встановлені командирами вищого рівня, які мають збалансувати суперечливі вимоги.
І якщо ви не можете захистити команди від атак дронів, танків чи чогось іншого, ви у серйозній халепі. Перший крок – ускладнити спостереження в режимі реального часу, а другий – ускладнити здійснення удару. Мінімізація часу перебування поза укриттям – це одна з тактик, яка дозволяє досягти обох цілей. Інша – можливість збивати дрони.
Визначальним стане час
Навіть здатність перетворити 10-15 км території, найближчої до позицій своїх військ, на зону знищення, сама по собі не є достатньою для проведення наступу. Україна все ще повинна подолати виклик, який полягає в переміщенні підрозділів ближче до позицій орків, знищенні тих, кого необхідно знищити, і облозі решти. І це має відбуватися на фронті в десятки кілометрів протягом декількох тижнів поспіль. Мало того, операція повинна бути успішно завершена не пізніше ніж за два місяці, оскільки москва в кінцевому підсумку кине всі свої сили.
На сучасному полі бою кожен є розвідником: будь-які ілюзії про те, що сухопутні війська керуються жорсткими солдатами прямо зі Starcraft, повинні бути негайно розвіяні. Саме ті з нас, кого навчили ніколи не розраховувати на перевагу в повітрі або навіть на те, що ми матимемо підмогу, якщо під час місії щось піде не так – найкраще розуміють стиль ведення бою, який дозволяє людям вижити в Україні. Ховатися, коли це можливо, і викликати вогонь – це тепер два основних завдання піхоти, а захист позицій від натиску орків – ще одне. Четвертим є впорядкований відступ.
Чому москва не придумала, як це зробити? Головно через нездатність зосередити достатню кількість логістичних ресурсів для виконання цього завдання, частково через неточну артилерію, яка вимагає в кілька разів більше снарядів для досягнення тих самих результатів, що мають українські артилеристи.
Не маючи можливостей точного удару, якими зараз може похвалитися Україна, наступи орків не можуть бути настільки ефективними. Відповіддю москви на цю реальність, що виникла три роки тому, була спроба зламати Україну, воюючи на численних фронтах.
Це було нерозумним, оскільки Україна може легше переміщати обмежені ресурси між фронтами. Україна доклала великих зусиль, щоб уникнути одночасних великих наступальних операцій на численних фронтах, проводячи контрнаступи там, де це було можливо. Ціна для України була високою, але два роки бойових дій зруйнували ключові елементи російської бойової системи, особливо здатність створювати стіну вогню і сталі, здатну прорватися через великі міські райони, такі як Бахмут.
Проте кампанія України аж ніяк не буде легкою. Оборонні сили москви не піддавалися серйозним випробуванням протягом двох років, за винятком Курської області, де сюрприз був можливий, оскільки москва помилково припустила, що адміністрація Байдена зможе стримати Київ від такого сміливого кроку. Політичні наслідки для путіна були серйозними, оскільки Курський наступ зруйнував останні залишки шахрайства, яким є його режим, і всі його обіцянки зробити росію знову великою чи що там ще.
москва намагалася вирішити проблему просування, погоджуючись на надзвичайні втрати серед одноразових військ. Це працювало лише в тому, що наближалося до необхідного масштабу для досягнення оперативного успіху на найсприятливішій місцевості протягом більше року – південному Донбасі, де широкі й відкриті, переважно рівні простори пропонують українським силам чудовий тир, але також менше місць, де можуть сховатися оператори дронів, ніж, скажімо, в Покровську.
Україна не може прийняти такі ж втрати, як орки, хоча під час будь-якої наступальної кампанії слід очікувати повернення показників до рівня середини 2024 року – це ще одне обмеження тривалості. Тому українці переходять до створення того, що я називаю щитом дронів: він включає як оборонну лінію дронів, здатну зупинити більшість атак орків, перш ніж вони загрожують позиціям піхоти, так і наступальний спис, здатний прорватися на територію ворога і змусити всю лінію відступити, що дозволить Україні здійснити широке просування.
Яким буде контрнаступ
Наступна контрнаступальна операція України, найімовірніше, буде спрямована на окуповані території, а це означає, що москва незабаром після її початку вловить відповідні сигнали. Все, що Україна може зробити, це діяти з достатньою швидкістю і силою, щоб випередити реакцію рашистів, яка, як показує Курськ, займає кілька днів на рівні армії, два тижні на рівні театру військових дій і до двох місяців, щоб прокинулися в москві.
Це означає, що українські війська не матимуть часу або негайно доступних резервів, щоб зачистити велику кількість рашистських позицій. Коли настане час наступати, в кожному секторі корпусу якомога менші групи будуть наносити удари по якомога більшій кількості різних шляхів по всьому фронту російської армії загальних видів військ. Водночас велика кількість дронів покриватиме будь-яку виявлену ціль на глибину до ста кілометрів, а ударні групи ескадрильї літаків будуть застосовувати бомби Hammer, протирадарні ракети HARM та крилаті ракети Storm Shadow проти позицій ППО та командування.
Три корпуси на Волноваху – спрощений огляд кампанії.
Щоб зробити переміщення українських військ максимально безпечним, необхідно серйозно, агресивно і безперервно послаблювати ефективне командування й контроль орків над позиціями, що залишилися в цільовій зоні. Якщо не вдається створити ефект несподіванки у класичному розумінні – бути там, де ворог не очікує, то його потрібно створити за допомогою ударів, які перевищують можливості цілі. московські війська будуть запекло боротися за свої бункери, але якщо вони не отримують чітких наказів від офіцерів, які мають чітке уявлення про те, що відбувається, команди, які рухаються для штурму позицій, які необхідно захопити, матимуть набагато більше шансів на перемогу без втрат.
Звідси випливає надзвичайна важливість перехоплювачів дронів та електромагнітної війни. Жодне з них не може повністю засліпити ворога, але достатнє втручання зменшить час реагування та значно ускладнить відстеження того, що відбувається. Дрони спостереження та удару повинні бути збиті якомога швидше після входу в зону бойових дій. Звичайно, необхідно націлюватися на операторів дронів, хоча знайти джерело волоконно-оптичних атак дронів виявляється складно. Бомбардування території касетною зброєю може бути дуже ефективним, якщо запаси дозволяють її вільне використання.
Українські командири повинні будуть керувати просуванням численних ударних груп, що рухаються паралельно, а також перекидати достатню кількість військ, аби забезпечити безпеку коридорів постачання, які ведуть до решти України. Я вважаю, що це буде найскладнішою частиною завдання. На кожному етапі необхідно швидко встановлювати засоби захисту від дронів, оскільки перехоплення дронів ніколи не буде стовідсотковим. Захист від дронів вимагає класичної багатошарової структури, подібної до швейцарського сиру: жодне рішення не є ідеальним, але в поєднанні кілька рішень можуть забезпечити надійний захист.
Початкові атаки будуть складними, але прямими. Українські піонерські команди – розвідники та інженери – повинні прорвати мінні поля, щоб розвідники, керовані наземними дронами, могли просунутися до своїх цілей. Вони, ймовірно, не атакуватимуть позиції рашистів, а будуть спостерігати за ними та коригувати вогонь, одночасно створюючи власні бойові позиції під прикриттям. Позаду інженери можуть скористатися інтенсивними ударами дронів і артилерійським вогнем по глибині цільової загальновійськової армії, щоб допомогти повним штурмовим командам на броньованих машинах швидко наблизитися й очистити будь-які позиції, необхідні для закріплення плацдарму та підготовки до наступного ривка.
Неохайна, дуже груба схема гіпотетичного прориву багатошарової оборони орків поблизу Гуляйполя. Квадрати з крапками позначають мінні поля, дуги – райони з бойовими позиціями, що їх захищають, а X – розгортання артилерії та дронів. Якщо план спрацює, це займе максимум тиждень боїв.
Це також не можуть бути великі ударні групи. Замість того, щоб намагатися прорвати вузький фронт на великій глибині з метою фізично відрізати захисників по всьому фронту від підтримки, необхідно розбити фронт на великій території, застосовуючи безжальний тиск по всіх доступних каналах на всю глибину розгортання ворога. Розмір цільового сектора визначається тим, наскільки добре нападник може ізолювати його від решти мережі ворога – це багато в чому залежатиме від місцевості. Перевага такого підходу полягає в тому, що кожна окрема група може функціонувати як окремий тест, який виявляє, де ворог, найімовірніше, відступить найшвидше, що потенційно може спричинити ширший колапс. Успіх слід підкріплювати, а невдачу використовувати як привід для перенаправлення зусиль в інше місце.
Ще одна перевага розподіленого нападу полягає в тому, що підготовку можна зробити менш очевидною. Велика кількість персоналу та транспортних засобів, що з'являються в одному місці, викликає підозри. Якщо вони розкидані по більшій території, їхні рухи виглядають більш оборонними за своєю природою. Однак, на мій погляд, найбільшою перевагою є простота завдань, що покладаються на команди на передовій. Необхідно очистити лише ті позиції ворога, які можуть безпосередньо загрожувати лінії наступу. За умови, що дрони та загроза з боку інших паралельних наступальних операцій можуть паралізувати дії ворога на флангах, передові загони можуть просуватися так далеко, як їм вдасться, і так швидко, як їм вдасться, ховаючись у разі ускладнення ситуації.
Просування визначається своєрідним телескопічним процесом, коли нові роти відправляються для продовження наступу на ключові цілі. Після досягнення визначеної лінії зупинки нові батальйони продовжують наступ, а первісна авангардна група переходить до належного укріплення захоплених коридорів. І тут знову метою буде не вибивання кожної позиції орків, а відрізання якомога більшої їх кількості від підкріплення і вичікування. Дрони можуть здійснювати безперервне спостереження, викликаючи удари щоразу, коли орки намагаються покинути свої нори, в той час як комунікації агресивно заглушаються. Доки вони не можуть рухатися або отримувати підтримку, вони нейтралізовані і з часом змушені будуть здатися.
Те, що я описав, не є якоюсь військовою ракетною наукою – це просто використання дронів для заповнення корисних ніш, особливо тих, що ставлять під загрозу життя персоналу, поєднуючи їх із класичною рецептурою комбінованих озброєнь.
Ось так найкраще досягається маса в епоху мереж: безліч розрізнених компонентів, які рухаються окремо, але спрямовані до однієї мети. Зони полювання на дрони-перехоплювачі в поєднанні з великою кількістю переобладнаних ракет класу "повітря-повітря" короткого радіусу дії, що запускаються з імпровізованих систем FrankenSAM, можуть впоратися з цим завданням. Масу дронів не так просто гарантувати через обмежену пропускну здатність, що означає, що одночасно над певною територією може перебувати лише їхня певна кількість, але поява волоконно-оптичних дронів означає, що на них можна покласти багато завдань, залишивши більше простору для сигналів, які можуть використовувати мережеві БПЛА.
Якщо українські сили зможуть опанувати правильну комбінацію засобів, застосованих у правильному ритмі та в потрібному масштабі, то в 2025 році можна розраховувати на розгром кількох армій збройних сил рф. Це може легко призвести до утворення виступу в стилі Курська у місці, яке путін не може собі дозволити.
Значне зниження кількості загиблих у ЗСУ цього року в поєднанні з вичерпанням москвою достатньої кількості броньованих машин та істотним зниженням ефективності артилерії свідчить про те, що час для контрнаступу наближається. Україна нарощує бойову потужність, тоді як москва продовжує її розтрачувати. Річ не в тім, що москва не має резервів, а в тім, що їхня якість залишає бажати кращого. Навіть якщо орки зібрали б і розгорнули одну зі своїх загальновійськових армій, щоб захопити частину Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви або Польщі, її розгромили б за лічені дні.
Це подарунок, який Україна зробила майбутньому. І це добре, бо певна категорія ідіотів рішуче налаштована зблизити москву і Пекін ще більше.
