Майбутня зустріч Трампа і путіна на Алясці вже затьмарила одну з найважливіших тенденцій у боротьбі України за свободу: помітне зростання здатності України проводити наступальні дії на землі. Якщо не відбудеться різкого посилення можливостей орків, невдалий наступ на Сумщину ризикує перетворитися на розгром, що дозволить українським бійцям просунутися вглиб території рашистів у Курській області.
Бої на інших активних фронтах залишаються запеклими, українські захисники переважно тримаються, але все ж змушені поступатися невеликими ділянками території тут і там, а ситуація в Покровську дуже різко погіршилася.
В цілому, зростаючий масштаб і сила ударів ЗСУ по глибокому тилу ворога та майже гарантоване формування потужних резервів натякають на неприємний сюрприз для путіна у найближчому майбутньому. Тож, звісно, команда Трампа вирішила відійти від свого нещодавнього розумного підходу до конфлікту!
Або, скоріше, вирішила, що більше немає сенсу приховувати, що вони із самого початку грали на два фронти. Шкода, що вони є типовими лохами за столом для покеру, які не розуміють, що всі інші їх обманюють. На жаль для США та їхніх численних прихильників, Трамп говорить про свої "досягнення" так само, як це робив Байден
Добре хоч, що путіна приймають на базі "Форт-Річардсон", за межами Анкориджа. Готель у місті було б надто легко вразити дроном. Хоча американська військова база, можливо, не набагато краща.
Не сумнівайтесь: Трамп принижує себе, свою посаду, Конституцію, базову геостратегію та волю більшості американських громадян, приймаючи путіна на американській землі. Американські ЗМІ зображують цей фарс як важливий момент, коли Україна може бути розчленована заради того, що коментатори потім наважаться назвати "миром", ніби Невілл Чемберлен є їхнім покровителем. Ще одна вчасна демонстрація того, як мало довіри слід виявляти до американської журналістики чи керівництва в наш час.
Я цілком очікую, що Трамп вийде після саміту і стане поруч із путіним, проголошуючи, що вони уклали угоду про встановлення миру. Миру не буде, але зверніть увагу, як Трамп вже стверджує, що кожен, хто ставить під сумнів будь-які з його історично слабких досягнень, обов'язково є демократом, який ненавидить Америку. Варто оцінити вигідну угоду, яку він має з медіа: він атакує їх з абсурдних підстав, роблячи будь-яку критику їхньої бізнес-практики проявом радикалізму.
Тож що б не сталося цієї п'ятниці (хоча мені цікаво, скільки послідовників Ґавріла Принципа, які вміють керувати дронами, живе на Алясці), команда Трампа проголосить перемогу.
Але через свої внутрішні політичні війни прибічники Трампа загнали себе у безвихідь, яка в гіршому випадку змусить усіх американських партнерів, що залишилися, терміново переглянути відносини. А в кращому Трамп надасть легітимність вбивці та відкритому ворогу США на власній території, не отримавши нічого, крім ілюзії, що дипломатія – це угоди, які укладають два блазні, що сидять в одній кімнаті і позують. Я навряд чи можу уявити собі більшу деградацію його посади та спадщини. Що ще сумніше, Трамп підносить путіна лише заради партійної політики.
Але що насправді може досягти Трамп? Хто повірить, що зараз у нього є достатньо авторитету серед європейців чи навіть Японії та Південної Кореї, щоб змусити Україну припинити боротьбу? Хіба що віддані фанати, але всі інші – ну ж бо.
Чесно кажучи, завжди трохи кумедно спостерігати, як Трамп з таким самовладанням наступає собі на ноги. Він, безперечно, є заслуженою карою для Америки – нездатність країни знайти відповідь на появу політика, якого більшість виборців ніколи не любила, не схвалювала і за якого не голосувала, є вироком чинній системі та ознакою глибокого колапсу. Цілком можливо, смертельного.
З точки зору Трампа, маневр із самітом путіна також є чудовим запобіжним заходом на випадок будь-якого розвитку подій на фронті у найближчі кілька місяців. Якщо наприкінці вересня Україна почне активно відбивати орків, Трамп зможе сказати, що путін порушив угоду, і привласнити всі заслуги, ще й, мабуть, заявивши, що це від початку був його геніальний план. А якщо впаде Покровськ, потім Куп'янськ, а тоді Костянтинівка, Трамп зможе критикувати Зеленського за те, що той не підкорився неминучому.
Ніхто навіть не знає, що насправді було запропоновано – і не може знати. Спецпредставник Трампа Віткофф, мабуть, або заплутався, або став жертвою хитрої гри путіна, хоча очільник кремля і так із задоволенням бреше. Начебто путін дав зрозуміти, що готовий відступити з окупованих Запоріжжя та Херсонщини, а також прикордонних районів Сумщини і Харківщини в обмін на відступ України з Донецької і Луганської області та мовчазне визнання їх і Криму як втрачених назавжди. Пізніше з'явилася інформація, що він насправді не запропонував жодних поступок, а просто вимагав, щоб Україна покинула міські укріплення Донбасу в обмін на припинення вогню.
путіну дуже потрібне перемир'я зараз, адже його війська провалили черговий великий наступ, а ЗСУ майже напевно завдадуть контрудару по орках, які намагаються відрізати Покровськ. Нездатність зупинити зростаючі рейди українських дронів є ще однією серйозною проблемою. До того ж економіка орків перебуває в кризі. Коротке перемир'я також зірвало б усі плани України на найближчі місяці, давши час закріпитися. Найкращий сценарій для путіна зараз – це перемир'я приблизно в середині вересня, коли його війська, попри десятки тисяч убитих, усе ж зайдуть у Покровськ.
путін може навіть зробити вигляд, що погоджується на угоду, щоб ще трохи морочити голову Трампу. У будь-якому разі, схоже, що обидва заявлять про досягнення якоїсь домовленості, а Зеленського звинуватять у тому, що він одразу її відхилив.
За іронією долі, якби Трамп вчинив правильно і були вжиті відповідні заходи для зміцнення довіри, ця пропозиція могла б стати відправною точкою для укладення перемир'я. Першим кроком мало б стати чесне виведення московитів з околиць Покровська і Куп'янська, а також відмова від виступів на Харківщині та Сумщин, натомість Україна відійшла б із кишень на власній території, що розташовані безпосередньо біля кордону рф.
Тільки після цього обидві сторони могли б мати достатню впевненість у угоді, щоб розпочати одночасне поетапне виведення військ із більших територій. Відмова від міської фортеці на Донбасі була б болючою, але стратегічна перевага у вигляді розриву сухопутного сполучення з Кримом була б того варта з чисто військової точки зору. Припускаючи, що конфлікт одного дня поновиться, ключовим моментом у будь-якому обміні територіями з точки зору України було б нейтралізування Криму та загрози на півдні. Донбас можна було б ізолювати, не входячи на територію москви, або українці могли б просунутися в Бєлгородщину і Ростовщину, не входячи безпосередньо в населені райони, щоб здійснити облогу.
Ймовірний український контрнаступ через чотири роки після обміну територіями та перемир'я. Червона пунктирна лінія позначає приблизну територію, яку Україна мала б звільнити в обмін на Херсон, Запорізьку область та частину Харківщини. путін ніколи на це не погодиться, навіть якщо Україна погодилася б, бо цілком очевидно, чим це для нього закінчиться.
Україна майже напевно має можливість у будь-якому майбутньому конфлікті повністю ізолювати Крим із такої стартової позиції, зводячи його цінність як військової бази майже нанівець. Він перетворюється на Калінінград, тільки з мостом до московитського материка: виглядає загрозливо, але насправді є пасткою для орків. Відтиснення ворога настільки далеко від Запоріжжя та Дніпра значно полегшило б укріплення дуже широкої демілітаризованої зони на сході. А путін може й не витримати наслідків війни, за якої могутня московитська імперія повністю захопила б лише дві зруйновані прикордонні області, заплативши за це близько трьохсот тисяч життів.
Ось чому він ніколи не погодиться на щось схоже на справедливу угоду.
Перемир'я будь-якої тривалості, безперечно, врятувало б життя в короткостроковій перспективі, і готовність України його укласти є щирою, а не просто риторикою. Україна буде в кращому становищі для нарощування бойових можливостей перед неминучим відновленням бойових дій у майбутньому.
Але основна проблема перемир'я така сама, що й угоди про обмін територіями: хто може вірити, що путін дотримає свого слова? Українці все одно будуть змушені жити під загрозою того, що у будь-який момент знову почнуться бойові дії. Щойно путін відчує, що його війська відновлюються повільніше, ніж українські, у нього з'явиться сильний стимул розірвати угоду і піти ва-банк. Серйозне перемир'я на тривалий час призведе до проведення виборів в Україні, а цей процес гарантовано виведе на перший план усі накопичені політичні суперечності. Відмова від виборів, якщо їх можна провести, не є варіантом, бо це швидко призведе до системних проблем. Отже, путін отримає шанс завдати удару по Україні в той момент, коли це викличе найбільший хаос, що дозволить його військам захопити ще більше території, перш ніж Україна зможе мобілізуватися.
Правильний спосіб приборкати такого зловмисника, як путін, – це вжити жорстких заходів і змусити його благати про послаблення, перш ніж погодитися на переговори. Ось так має діяти жорстка сила: США попри серйозні проблеми досі здатні дати москві гідну відсіч. Трамп вдає, ніби прагне миру, хоча насправді він просто жертвує безпекою і силою Америки заради внутрішньопартійних ігор. Чому б наступного разу не зустрітися з лідером Ірану на Алясці? А, ні, зачекайте, він мусульманин, а путін номінально християнин.
На цей момент путін майже напевно не готовий віддати нічого з того, що він вкрав в України. Окрім дипломатичної перемоги, яка полягає у поверненні Трампа до чергового раунду великого вальсу перемир'я, цей саміт також дає час союзникам на кшталт Геґсета знову перервати поставки допомоги від Пентагону. За повідомленнями, Пентагон отримав дозвіл перенаправляти цю допомогу на поповнення власних запасів США, тож тепер у нього є бюрократична підстава діяти без офіційного відома Трампа.
Коли світова система руйнується, це не якийсь раптовий Армагеддон, після якого вцілілі збирають уламки. Це тривалий, повільний процес як рецесія. Усі впливові гравці борються, щоб утримати бодай щось, намагаючись встигати за подіями, які вони ледве контролюють.
У такі часи саме події на землі, аж до окремих бойових дій, найбільше впливають на майбутнє.
Атлантичний регіон. До речі, хіба не іронічно, як команда Трампа так швидко відправила Національну гвардію до Вашингтона для боротьби зі злочинністю, коли рівень злочинності стабільно знижується, тоді як у січні 2021 року вони зображували натовп бунтівників, які атакували демократичний процес і вбивали поліцейських, як громадян-ентузіастів? Ці люди навіть не намагаються приховувати свої партійні мотиви.
Я не надто засмучений через введення Нацгвардії до Вашингтона, адже з огляду на дивний юридичний статус округу Колумбія президент дійсно має право її викликати. Побоюючись смертельних наслідків для американської демократії, ЗМІ активно применшували значення розгортання Трампом гвардії у Лос-Анджелесі на ще більш сумнівних підставах раніше цього року. Амбітний губернатор Каліфорнії Ньюсом вирішив не застосовувати всі свої повноваження, а дозволив судам розглянути це питання після завершення кризи. Так він встановив прецедент, за якого Трамп завжди може зловживати Конституцією, якщо встигне зробити свою справу до суду.
Ще більш небезпечним для виживання США як держави є новий тренд із перекроювання виборчих округів у всіх штатах, де переважають республіканці або демократи, з метою усунення округів, контрольованих опонентами. Почали з Техасу, Каліфорнія відповіла тим самим, і невдовзі інші штати підуть їхнім шляхом. І так ці дві жалюгідні партійні команди знаходять чергову причину закріпитися там, де можуть. Саме так країни починають фізично ділитися.
США на рівні штатів. Для виживання потрібно шість федеральних урядів замість одного.
Що стосується України, то все, що потрібно сказати про геополітичні події цього тижня, уже було сказано: всі погляди прикуті до Анкориджа, аби побачити, які фальшиві обіцянки Трамп вирішить вважати миром. Зеленський навряд чи візьме участь у зустрічі, адже це було б марним прив'язуванням його до процесу, який гарантовано буде спрямований проти інтересів України. Європейські лідери чітко дали зрозуміти, що Трамп діє самостійно, як і повинні були. Вони нарешті загнали його в ситуацію, де він відкрито продемонструє свої справжні інтереси всьому світові.
У п'ятницю Трамп може обрати:
- оголосити про угоду, а потім звинуватити Зеленського в тому, що той не погодився (ймовірно);
- видати банальну заяву про жорстокий глухий кут, припинивши фарс (можливо);
- змінити свою позицію і звинуватити путіна в небажанні поступатися (малоймовірно).
Якщо це перший варіант, Європа зрозуміє, що гра закінчена, і спроби задобрити Трампа будуть надалі марними. Вона зможе продовжувати масштабне нарощування військової потужності з мінімальною координацією між Вашингтоном і Брюсселем, ставлячись до американських компаній як до конкурентів. Які ніколи не зможуть конкурувати за вартістю робочої сили або якістю, а лише за доступом до закупівельних комітетів Пентагону, що писатимуть вимоги до обладнання, щоб задовольнити улюблені стартапи американського Міноборони, які прагнуть бути придбаними Amazon або Google. Це плюс торгові махінації призведе до того, що Європа стане світовою потугою, здатною конкурувати зі США, та альтернативою Китаю, а стримування москви буде її головним геополітичним пріоритетом.
Другий варіант, ймовірно, означатиме поступове віддалення Америки від Європи, водночас усі сторони зберігатимуть видимість доброзичливості та співпраці заради пристойності, а за лаштунками жорстоко конкуруватимуть за інтелектуальну власність. Це насправді лише м'якша версія першого варіанту і саме її я очікую.
Третій варіант, як не дивно, буде найбільш дестабілізуючим, адже продовжить напружені, але часом корисні робочі відносини між командою Трампа та Європою в їхньому нинішньому вигляді. У короткостроковій перспективі це, очевидно, найкращий результат для України та США, але він зруйнує багато європейських припущень і збереже залежність Європи від Вашингтона.
У будь-якому разі Україна, схоже, продовжить боротьбу.
США змусили Зеленського дотримуватися західного табу щодо твердження, що Україна коли-небудь зможе виграти війну, і частково домоглися того, щоб він належно плазував на вимогу. Але той факт, що українці природно воліють вести переговори про повернення з часом окупованих територій, а не проливати кров зараз, не означає, що вони готові відмовитися від суверенітету і поступитися ним заради фальшивого миру.
Зрештою, українці, найімовірніше, погодилися б віддати Донбас і Крим в обмін на тверді гарантії безпеки – тобто на впевненість, що путін або його наступник ніколи більше не зможуть захопити жодного клаптика української землі, не спровокувавши світову війну, ймовірно, ядерну.
Але жорсткі гарантії безпеки означають негайне членство в НАТО й навіть більше, що США вже виключили. Угорщина теж, хоча я майже певен, що НАТО без вагань обміняло б Угорщину на Україну. Тож війна триватиме в тій чи іншій формі. Якщо Трамп наступного тижня в черговому приступі гніву знову припинить допомогу, українці зазнають ще більше ударів "Іскандерів" і ще більше децентралізують своє виробництво – але за рік-другий на москву посиплються ракети "Грім". Україна продовжить зміцнюватися, тому що оборонний потенціал Європи більший за московитський.
В інших геополітичних новинах Північної Америки з'явилися повідомлення, що команда Трампа дійсно розглядає можливість військових дій проти картелів у Мексиці. Це було б неймовірно дурним кроком, але аж ніяк не нехарактерним для "ізоляціоністського" руху, лідером якого він нещодавно проголосив себе. Колись він також був фашистською загрозою для Конституції, але американці більше не повинні про це говорити.
Мексиканські картелі нібито відправили добровольців воювати за Україну, а потім привезли звідти цікаві прийоми, зокрема використання дронів, тож вони, мабуть, передбачали такий розвиток подій. Боюся, що день, коли сміливий мексиканський картель влаштує засідку і знищить американський танковий взвод за допомогою дронів, наближається.
Індо-Середземноморський регіон. У численних війнах, які Ізраїль веде одночасно, не змінилося нічого, крім того, що величезна кількість мирних жителів загинула від голоду або була розстріляна. Хамас випустив одну ракету по Ізраїлю (яку легко перехопили), тож, мабуть, це заслуговує на ще кілька сотень авіаударів по руїнах Гази, чи не так? І, звісно, останнє вбивство журналістів Al Jazeera – це була абсолютна самооборона. Адже камери та мікрофони, якими вони користуються, смертельно небезпечні.
У будь-якому разі, Сирія залишається досить спокійною, "Хезболла" поступово повертається до своїх інтересів у Лівані, а Іран, як і хусити, поводиться тихо. Мабуть, коли міжнародна спільнота нарешті вирішила зайнятися тим, що відбувається в Газі протягом останнього року, найкраще дозволити ворогу зробити роботу за вас. Хоч я й критикую прихильників Ізраїлю за те, що вони завжди наполягають на праведності та величезному успіху будь-яких його дій, треба визнати, що Ізраїль завдає значної шкоди своїм ворогам, а не лише мирним мешканцям. Можна уявити, що такий перепочинок для них цінний.
Менші конфлікти продовжують розривати колишню Лівію та Судан, а Сомалі вже так довго перебуває у трагічному стані, що навіть сомалійцям, мабуть, буде важко згадати, що таке мир. Індія та Пакистан, на щастя, все ще перебувають у фазі свого конфліктного циклу, коли вони шалено скуповують нове озброєння. Індія, схоже, схиляється до придбання більшої кількості французьких Rafale замість Су, попри втрату щонайменше одного з перших, а ймовірно і декількох. Судячи з усього, основною причиною втрат індійських ВПС була зарозумілість.
Тихоокеанський регіон. З точки зору Тихоокеанського регіону, вибір Аляски для зустрічі Трампа з путіним особливо дратує. Це ще одне нагадування про те, що ми всі, але особливо жителі Аляски і Гаваїв, сприймаємось як колоніальні піддані, ледь не другосортні американці. Колись москва претендувала на ці землі, а потім виторгувала максимально можливу ціну, аби США чи Велика Британія встигли позбавити московитів їхньої кривавої колонії.
Цього тижня було кумедно спостерігати за повним географічним невіглаством пересічного москвича, коли пропагандисти путіна безглуздо стверджували, що Аляска є ідеальним місцем, оскільки їхня делегація може просто перелетіти через Берингову протоку, хоча будь-який рейс з московської області пролягатиме над Північним полюсом.
Велике коло москва-Анкоридж. "Елмендорф-Річардсон" розташований одразу за межами Анкориджа. Чудова місцевість. Занадто хороша для путіна.
Трохи смішно й те, що служба безпеки путіна виявилася значно дурнішою, ніж я думав: якщо ви хочете вбити світового лідера, то Аляска – одне з найкращих місць для цього! Якщо ви коли-небудь бували в районі Анкориджа, то знаєте про високі гори та густу літню рослинність. А ще поблизу є величезний океан. Волоконно-оптичні дрони з радіусом дії 25 км можна запускати з майже нескінченної кількості прихованих місць: човнів, квартир – будь-чого. Звісно, "Елмендорф-Річардсон" (спільна база ВПС та армії США) – це велика військова частина, але цього тижня армія США опублікувала відео свого історичного першого перехоплення одного дрона іншим. Боже мій, люди, репутація армії і без того не найкраща...
Місця запуску дронів та зона зустрічі в "Елмендорф-Річардсон". Кошмар для безпеки, з місцями запуску в міських, болотистих та гірських районах.
Попри те, що на національному рівні Аляска офіційно є "червоним" штатом, незалежність зробила її в останні роки майже "фіолетовою". Її політична динаміка схожа на те, що можна побачити в решті Тихоокеанської Америки – насправді у Західній Північній Америці, за винятком того, що сільські райони є досить густонаселеними і змушені бути автономними, тому тут немає такого уряду штату, схильного до активізму, як, наприклад, у Каліфорнії. Аляска також населена людьми, які не симпатизують тиранам, і великою кількістю ветеранів на пенсії, які знають путіна таким, яким він є, і, можливо, не проти спробувати повалити його, щоб увійти в історію.
У будь-якому разі, чудова робота, хто б не вирішив відправити путіна через Північний полюс, а не в Дубай, щоб він зустрівся з Трампом. Нехай його спіткає та сама доля, що й Прігожина, колишнього главу "Ваґнера".
