Україна без лідера
Польський політолог Войцєх Кононьчук, аналітик Центру східних досліджень у Варшаві та керівник у ньому групи досліджень Білорусі, України та Молдови, пише у статті, опублікованій у газеті Rzeczpospolita, що Україні бракує лідера, який мав би підтримку принаймні половини суспільства. Змучені політикою українці, на його думку, висловлюють недовіру всьому політичному класу.
Кононьчук вважає, що зміна влади в Україні після парламентських виборів неможлива. Партія регіонів переможе не стільки завдяки фальсифікаціям, скільки завдяки сприятливому виборчому законодавству та слабкості опозиції.
Нинішня ситуація, на його думку, дещо нагадує 2002 рік, коли після парламентьких виборів у пропрезидентську “За єдину Україну” вступили 74 мажоритарники - самовисуванці або висунені дрібними партіями. Повернення до змішаної виборчої системи дає переваги нинішній владі. Партія Регіонів має найбільші шанси виграти вибори за пропорційною системою. Ймовірно, вона отримає найбільше мандатів і в мажоритарних округах.
Змучені політикою українці висловлюють недовіру всьому політичному класу, - Войцєх Кононьчук
Чимало незалежних кандидатів отримають пропозиції, від яких вони не зможуть відмовитися. Олігархи, пов’язані з владою, створюють також псевдоопозиційні партії, завданням яких є відібрати голоси в опозиції, наприклад, партію “Україна - Вперед!”. Навіть якщо вона не потрапить до парламенту за пропорційною системою, то все одно здобуде частину голосів в одномандатних округах.
Кононьчук вважає, що слабкість опозиції випливає з браку довіри до неї у суспільстві, хоча й зауважує, що опозиції та президенту Януковичу довіряють приблизно однакова кількість виборців. Навіть об’єднання опозиційних сил та узгодження кандидатів не є для нього настільки важливим чинником, що може вплинути на результат виборів.
Польський експерт зауважує, що виборчі програми УДАРу та “Батьківщини” є просто набором популістських гасел, а не комплексними проектами реформ. В Україні зростає соціальне невдоволення, але - як додає Кононьчук - “як би парадоксально це не звучало, воно є “неполітичним””.
Після виборів 28 жовтня Партія регіонів та президент Віктор Янукович постануть перед викликом, яким є погіршення економічної ситуації. Без підняття цін на газ для населення та отримання кредиту МВФ урядові фінанси в Україні можуть невдовзі опинитися на межі колапсу.
Чому переможе Партія регіонів
Найбільші опозиційні сили не змогли утворити справжній альянс. Фото: frontzmin.ua
The Economist теж пояснює у своєму блозі Eastern Approaches чому Партія регіонів та її союзники виграють вибори 28 жовтня.
На думку журналіста видання, вони можуть здобути навіть конституційну більшість, попри те, що більшість українців кажуть соціологам, що країна рухається “у неправильному напрямку” та менше чверті виборців готові голосувати за Партію регіонів. У всьому винна змішана пропорційно-мажоритарна система.
Найбільші опозиційні сили не змогли утворити справжній альянс. Це свідчення неефективності нинішньої парламентської опозиції, яка дозволила прийняти закон про вибори минулого року, даючи правлячій партії шанс зберегти владу на виборах, які можуть назвати вільними та чесними.
Втім, схоже, що команда Януковича не бачить причини скористатися цим шансом. Є безліч способів спотворити результати голосування, перш ніж до України прибудуть короткострокові міжнародні спостерігачі. Схоже, що вони вже працюють - рейтинг Партії регіонів суттєво зріс з липня цього року, хоча важко обгрунтувати, чи стоять за цим які-небудь успіхи уряду.
Випадкові розмови у Києві створюють тривожне враження, що люди вірять у пропаганду. Зокрема, можна часто почути, що Партія регіонів є партією бізнесу. Проте іноземні та українські підприємці однаково нарікають на погіршення інвестиційного клімату. Образ України за кордоном, як видається, вже набув ознак непередбачуваної клептократії. Корупція, що також цілком ймовірно буде працювати на користь правлячої партії: переваги для ведення бізнесу, що випливають з перебування у владі, мабуть, змусять багатьох кандидатів від опозиції приєднатися до правлячої більшості.
Якщо Кличко отримає хороші результати на цих виборах і втримає свою партію від розпаду, то зможе кинути виклик Януковичу на виборах у 2015 році, - The Economist
Незважаючи на несприятливі умови та брудну виборчу кампанію, в укранській політиці з’являється нова сила - УДАР, партія Віталія Кличка, легендарного боксера. Він спирається переважно на західні та центральні регіони України, які раніше підтримували Юлію Тимошенко та Віктора Ющенка.
Втім, він набагато менше розігрує патріотичну карту, намагаючись, натомість, видати себе за представника усіх українців, яким набрид старий корумпований політичний клас. Якщо він отримає добрі результати на цих виборах, а потім втримає свою партію від розпаду протягом наступних двох років, то матиме добрі позиції, щоб кинути виклик Януковичу на президентських виборах у 2015 році.
Питання полягає лише у тому, хто підтримує Кличка. Чимало людей у його партійному списку вже перебували у владі. Кличка бачили також влітку цього року на дні народження Леоніда Кучми, корумпований та недемократичний режим якого обіцяла демонтувати Помаранчева революція 8 років тому.
Сильні на Сході
Перебіг виборів буде важливішим для Європи від їх результатів. Фото: express.te.ua
Корнеліус Охманн, експерт Фонду Бертельсманна з питань Східної Європи, вважає у статті, опублікованій у Tygodniku Powszechnym, що Східне партнерство зараз слід розвивати шляхом підтримки громадянського суспільства, а шанси України на інтеграцію з ЄС зникнуть у разі фальсифікацій на парламентських виборах.
Охманн вважає, що “Помаранчева революція” була поворотним пунктом у відносинах ЄС з Києвом. Віктора Ющенка приймали у столицях держав ЄС у 2005 році як героя. Проте, у Німеччині підтримка європейських прагнень України була слабшою, ніж у Польщі та країнах Центральної Європи. Німецька стратегія підтримки України залежала від реформ, а їх у Києві занедбали.
Позиції Берліна та Варшави щодо України повільно зближуються. Польща тепер так само ставить підтримку України у залежність від реформ. Хоча й президент Янукович запевняє, що метою його країни надалі є членство у ЄС, залежність судів та політичні опоненти у в’язницях не сприяють ратифікації угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
Для Москви Україна надалі зберігає стратегічне значення, на що вказують спроби втягнути Україну до Євразійського союзу. Рішення про приєднання до цього російського проекту Київ ще не прийняв, але вступ до економічних структур, контрольованих Росією не є в інтересах українських еліт.
Тим часом після Євро-2012 діалог Брюсселю з правлячою у Києві командою був практично заморожений. Це може викликати незворотні зміни у подальшому процесі європейського інтеграції України. Ключовими будуть парламентські вибори, причому їх перебіг важливіший від результатів.
Охманн вважає: “Якщо і цього разу матимуть місце виборчі маніпуляції, то шанси України на європейську інтеграцію розвіються остаточно“.
Підготував Сергій Брикса
