Історія дня: будні авдіївської промзони

"Війна триває", - спокійно кажуть ті, хто зараз утримує промку і обурюються справжній хвилі фейків.

 

З вчорашнього вечора в медіапросторі справжня хвиля панічних повідомлень й про "вогонь з неба, обстріли градами, танками, ствольною артилерією" й не лише промзони, а й самоі Авдіївки, зокрема Коксохіму.

 

Протягом останньої доби терористи вели обстріл позицій в районі промзони з найрізноманітнішої стрілецької зброї, гранатометів та мінометів, зокрема 120-ого калібру. Так, за минулий день було поранено 5-ох бійців ЗСУ. Ввечері терористи накрили щільним вогнем промку і під його прикриттям штурмова група спробувала вибити армійців з позиції. В результаті обстрілу загорівся дах приміщення, в якому базуються військові. Але вогонь вдалося загасити, відстрілятись по ворогу та зрештою відстояти позицію.

 

Сьогодні зранку розвідка доповіла, що під час того штурму ворог і поніс значні втрати.

 

Тож замість криків: "нас вбивають, наступ!" бійці спокійно констатують "всі позиції не лише тримаємо, за останній час вдалося їх укріпити і навіть трохи вирівняти на свою користь тутешню лінію фронту".

 

А обстріли забороненими, зокрема мінами 120-ками коментують так - "під**и задовбали вже. Сподіваються налякати нас так, чи що? Це ж війна, чого нам лякатись, тільки злять, тому й мають обраточку".

 

Отак військові там на передові зляться і відповідають ворогу відповідно, бо інакше програш, смерть.

 

То чому ж тут, в тилу, реакція зворотня - "все пропало і що ж то робиться?!".

 

Може варто брати приклад з солдатів - злитись, допомагати хлопцям, діяти, а не скиглити склавши руки.