Остання диверсія на європейській інфраструктурі сталася 16 листопада у вигляді вибухів на ділянці залізничної лінії від Варшави до Любліна на сході Польщі на шляху до України. 18 листопада прем'єр-міністр Дональд Туск припустив, що винуватцем є росія, яку вже давно пов'язують із диверсійними акціями у Польщі. Польські посадовці та інші поляки заявляють, що вони розглядають цей напад як черговий виклик Польщі з боку путіна, а через їхню країну – Європі та Заходу. Вони задаються питанням, як на це відреагують США, Європа, НАТО та вони самі.
Цього тижня ми з колегами з Атлантичної ради провели два насичені дні у Варшаві, зустрічаючись із високопосадовцями, колишніми урядовцями, підприємцями, керівниками компаній та експертами з усього роздробленого і суперечливого політичного спектру Польщі. Ми також зустрілися з новопризначеним послом США у Польщі Томом Роузом. Цьому передували чотири дні у Празі та зустрічі з провідними цивільними і військовими посадовцями Чехії, а також із новим послом США Ніколасом Мерріком.
Новина про диверсію на залізничній лінії з'явилася в останній день нашого візиту до Варшави. російські диверсії та агресія проти Європи – польоти дронів і винищувачів, атаки на кабелі в Балтійському морі та різні інциденти в Німеччині, Чехії, Польщі та інших країнах – не є чимось новим. Усюди, куди ми приїздили, поляки тихо і серйозно говорили про можливість повернення війни до їхньої країни. Польща, як і її сусіди у Центральній Європі, більше одного покоління насолоджувалася миром, демократією та стрімким зростанням добробуту. Для багатьох поляків, з якими ми розмовляли, ці роки незабаром можуть стати "минулими часами", про які можна згадати з ностальгією.
Поляки не самотні, і не є "русофобами" чи панікерами. Високопоставлені німецькі чиновники, обпікшись і ставши мудрішими після тривалих і марних спроб домовитися з путінською росією, тепер говорять у схожих тонах. У жовтні керівник німецької розвідки Бруно Каль виступив у Бундестазі, попередивши про можливість російського нападу на Європу. Міністр оборони ФРН Борис Пісторіус говорив про можливість відкритого конфлікту з росією вже у 2026 році.
Що ж у такій ситуації мають робити Європа та Сполучені Штати, стикаючись із цією хвилею реальної та ймовірної російської агресії? Саме це питання лежало в основі багатьох наших дискусій у Варшаві та Празі.
По-перше, Європі та США час подивитися правді в очі. путін не зацікавлений мати справу зі Сполученими Штатами чи Європою на будь-яких інших умовах, окрім своїх, які передбачають вимогу мовчазного визнання його імперії, здобутої шляхом війни. Він не розірве відносин із Китаєм; він не піде на "угоду" щодо миру в Україні, хіба зіткнеться з непереборною силою. Його агресія проти Європи покликана залякати Захід, щоб той здався без бою, поки він намагається зупинити падіння радянської та російської імперій.
Адміністрація Трампа доклала чимало зусиль, домагаючись стійкого врегулювання війни в Україні. І це правильно. Основні положення плану адміністрації до врегулювання можуть спрацювати: припинення вогню та безпека для України, з Європою на чолі, але з потужною підтримкою США. Проте адміністрація і далі надсилає суперечливі сигнали, що, здається, відображає різні школи думок всередині неї. Це неприйнятно. Команда Трампа повинна бути такою ж стійкою і внутрішньо згуртованою у своєму протистоянні агресії путіна, якою вона була у протистоянні Ірану та іншими супротивниками.
По-друге, Європа повинна швидко усвідомити необхідність робити більше для власної оборони. Адміністрація Трампа часто і цілком слушно формулювала це як вимогу до Європи більше витрачати на свої збройні сили. Цей тиск дав результат: на Гаазькому саміті НАТО 2025 року союзники погодилися на цільовий показник у 5% ВВП на оборону, з яких 3,5% припадає на "жорсткі" військові видатки, а 1,5% на пов'язані з обороною витрати.
Але ці витрати є лише інвестиціями. Справжнє значення має результат у вигляді військового потенціалу. Значну частину часу ми провели на зустрічах із керівниками компаній чеського та польського оборонних секторів, обговорюючи стрімко мінливі технологічні виклики, пов'язані з новими видами озброєнь, такими як безпілотники, а також потребу швидко перейти від млявого мирного циклу закупівель до режиму швидкого розгортання виробництва. Це не абстрактне завдання, а нагальна потреба.
На щастя, із Центральної Європи надходять і хороші новини. В обох країнах з'являються високотехнологічні стартапи, які швидко розвиваються та співпрацюють з українцями, застосовуючи досвід бойових дій у виробництві. Деякі з них невеликі. Інші – середні та швидко зростають. Чеська компанія, з представниками якої ми зустрілися, вже інвестує у великомасштабне військове виробництво, зокрема й у США (вочевидь ідеться про PBS Group, її рішення інвестувати в США експерт Фабіян Гоффманн вважає тривожним для Європи – iPress). Польська компанія створює надсучасні розвідувальні супутники та виводить їх на орбіту за допомогою ракет SpaceX.
Одним із важливих завдань для цих компаній є нарощування масштабів діяльності та співпраця зі своїми американськими та європейськими партнерами, щоб перетворити зростання загального обсягу оборонних видатків на реальні бойові спроможності на передовій. Сполучені Штати можуть допомогти. США та Європа вже тривалий час сперечаються щодо торгівлі і нерідко дивляться на свої відповідні оборонні галузі з позиції, яка часом здається грою з нульовою сумою. У нинішніх умовах, коли існує реальна, близька за часом загроза російської агресії, це неприйнятно. Якщо скористатися лексикою адміністрації Трампа, в оборонному секторі можна укласти чимало "вигідних угод". Допомагаючи усунути бар'єри для передачі технологій, торгівлі озброєннями та інвестицій, США можуть і зробити правильний крок заради спільної безпеки, і водночас добре заробити.
По-третє, США та Європа можуть посилити тиск на російську економіку. Адміністрація Трампа нарешті запровадила перші нові санкції проти росії, спрямовані проти енергетичних гігантів "Роснєфть" і "Лукойл". Тепер адміністрація має забезпечити їх виконання. І якщо з'ясується, що за останнім нападом на польські залізничні колії стоїть росія, США та Європа повинні посилити санкції. Повне фінансове ембарго з обмеженими та чітко визначеним переліком винятків може бути хорошим початком.
По-четверте, США та Європа мають прискорити постачання Україні зброї для ураження російської інфраструктури. Вони також можуть розглянути асиметричні заходи у відповідь на російські фізичні диверсії. Ці заходи можуть бути негласними, але росія не повинна мати можливості діяти проти Заходу, не побоюючись контрзаходів.
Навіть короткий візит до Варшави, з її історією воєнних руйнувань, комуністичного гніту та нинішнього процвітання і крихкого миру, змушує серйозно замислитися. Поляки, якими б не були їхні політичні погляди, сподіваються на Сполучені Штати. І поляки роблять свій внесок у оборону, а інші європейці починають робити те саме. путін є останнім втіленням старого ворога ХХ століття – агресивної тиранії. Він наступає, але у країн вільного світу є хороші можливості діяти, якщо вони наважаться ними скористатися.
Джерело: Atlantic Council
