Рішення чеського виробника двигунів перенести виробництво до США підкреслює ключову вразливість європейської ракетної промисловості: континент покладається на американські турбовентиляторні двигуни для своїх найбільш потужних крилатих ракет і не має промислової бази для виробництва власних.
Компанія PBS Group зі штаб-квартирою в Празі оголосила про двоетапні інвестиції у США: спочатку $20 млн на завод із виробництва реактивних двигунів у Розуеллі у штаті Джорджія, потім ще $90 млн для збільшення виробництва та перенесення ланцюга постачання до США. Хоча це скромні інвестиції порівняно з багатомільярдними вкладеннями в оборонний сектор, таке рішення є тривожним сигналом для Європи.
Реактивні двигуни є критичним і складним компонентом ланцюга постачання крилатих ракет. І хоча саме виробництво реактивних двигунів є складним завданням, мініатюризація, необхідна для розміщення двигуна всередині крилатої ракети, створює додаткові виклики.
Існує два основних типи реактивних двигунів: турбореактивний і турбовентиляторний. Крилаті ракети з турбовентиляторними двигунами зазвичай досягають більшої дальності, ніж ракети аналогічного розміру з турбореактивними двигунами, але більшість існуючих дозвукових крилатих ракет використовують турбореактивні двигуни, оскільки їх легше виробляти і вони потребують менше передових матеріалів.
Реактивні двигуни далі поділяються на: високоякісні двигуни військового класу, дешевші двигуни для мінікрилатих ракет і двигуни невійськового класу з обмеженими характеристиками.
Двигуни найвищого класу мають тривалий термін зберігання та високу надійність, але коштують від $200 000 до $500 000 за одиницю. До війни в Україні, яка зі свого боку підкреслила потребу в більшій кількості дешевших ракет, бо саме ці двигуни використовувалися майже в усіх сучасних конструкціях крилатих ракет.
Другий тип – це потужні, але менш досконалі продукти військового класу, ціна яких становить $100 000 або менше. Вони менші та менш потужні і використовуються в категорії мінікрилатих ракет, яка розвивається. Ці ракети продемонстрували свою корисність в Україні та дедалі частіше розглядаються в інших місцях.
Третій тип – двигуни невійськового класу, які здебільшого використовує Україна. Вони забезпечують низьке співвідношення тяги до ваги, обмежуючи вантажопідйомність і дальність, але зазвичай коштують менше $10 000, що робить їх більш доступними.
Той факт, що США зараз є єдиним постачальником турбовентиляторних технологій для Європи, далеко не ідеальний, особливо у час, коли континент терміново потребує більше керованих ракет від надійних постачальників. Турбовентиляторні двигуни є необхідними для виробництва важких крилатих ракет, які можуть нести великі корисні навантаження на великі відстані, водночас зберігаючи малопомітний профіль польоту.
Хоча турбореактивні двигуни можуть забезпечувати крилаті ракети великої дальності для наземних ударів, їхні характеристики є гіршими.
Європейські програми виробництва крилатих ракет, включаючи українські та турецькі конструкції, наразі покладаються на чотирьох основних виробників двигунів: Safran, Motor Sich, Kale Arge та Williams International.
Французький виробник Safran традиційно постачав більшість мініреактивних двигунів, що використовуються в європейських крилатих ракетах, тоді як українські та турецькі виробники Motor Sich і Kale Arge підтримували свої національні програми.
Туреччина стала важливим гравцем в останні роки і продовжує інвестувати в технологію власних мініреактивних двигунів. Destinus, компанія з базою в Нідерландах, є найновішим учасником на європейському ринку крилатих ракет, виробляючи турбореактивний двигун T150, що використовується в українській мінікрилатій ракеті RUTA.
Чеська компанія PBS виробляє двигуни, що використовуються у деяких безпілотних мішенях для навчання, і його портфоліо включає кілька реактивних двигунів, особливо в сегменті менш досконалого військового класу, які можуть становити інтерес для європейських конструкцій мінікрилатих ракет.
Враховуючи критичну важливість цих систем для ракетного переозброєння Європи, поворот PBS до американського ринку є тривожним сигналом. Ще гірше те, що американський виробник Williams International є єдиним постачальником високопродуктивних мінітурбовентиляторних двигунів для Європи.
З точки зору стратегічної автономії, залежність від американських технологій у 2025 році не є ідеальним, особливо в такому критичному секторі, але Європа не має альтернатив. Хоча розробка європейського мінітурбовентиляторного двигуна теоретично можлива, але це не те рішення, яке принесе швидкі результати.
Наприклад, якби німецький виробник двигунів MTU отримав контракт на розробку турбовентиляторного двигуна для використання в крилатій ракеті Taurus, імовірно, знадобилося б кілька років, перш ніж була б доступна відповідна конструкція. Дещо дивним є те, що Safran, провідний європейський виробник двигунів, ще не розробив турбовентиляторний двигун, придатний для крилатих ракет. Імовірним поясненням є бажання зберегти економію від масштабу, не розширюючи лінійку продукції.
Хоча збільшення європейського виробництва мініреактивних двигунів може не здаватися особам, які приймають рішення, таким же важливим, як будівництво нових заводів із виробництва артилерійських снарядів, це так само критично важливо і має підтримуватися відповідно, включаючи як національні, так і європейські фонди.
У грудні 2024 року компанія Williams зі штаб-квартирою в Мічигані отримала понад $250 млн від уряду США на розширення виробництва мініреактивних двигунів для підтримки ліній виробництва Joint Air-to-Surface Standoff Missile (JASSM-ER), Long-range Anti-Ship Missile (LRASM) і Tomahawk, що свідчить, що особи, які приймають рішення у США, розуміють, що масштабування виробництва ракет неможливе без надійної промислової бази двигунів.
Європейські лідери повинні взяти це до уваги. Хоча в короткостроковій перспективі малоймовірно, що Європа зможе відмовитися від залежності від американських турбовентиляторних технологій, розробка європейської альтернативи має бути пріоритетом.
Європейські виробники, якщо їм довірити спеціальний проєкт із розробки, могли б поставити мінітурбовентиляторний двигун із високою тягою та паливною ефективністю за кілька років. Якщо Європа не інвестує зараз, її можливості для далекобійних ударів залишатимуться залежними від пріоритетів США та будуть обмежені ними ж.
Джерело: CEPA
