Цього тижня українські військові прибули до Данії, щоб поділитися воїм унікальним досвідом дронової війни з данськими колегами. Це сталося після серії інцидентів у небі над данськими аеропортами та іншими стратегічними об'єктами, де фіксували підозрілу активність дронів, що може бути пов'язана з росією.
Данія – не єдина країна НАТО, яка прагне перейняти досвід України. Коли на початку вересня російські дрони порушили повітряний простір Польщі, у відповідь Варшава оголосила про плани спільної підготовки з протидії дронам разом з українськими військовими. Тим часом, як повідомляла раніше цього року газета The Times, українських інструкторів відрядили до Великої Британії, аби навчати британських військових застосуванню дронів на сучасному полі бою.
Україну дедалі частіше визнають світовим лідером у розробці дронових технологій. Країна може похвалитися швидко зростаючою власною індустрією безпілотників, яка отримала потужний імпульс через понад трирічну повномасштабну війну з росією. Це створило сприятливий клімат для невпинних інновацій і дало можливість щодня випробовувати нові конструкції дронів у бойових умовах.
Результати говорять самі за себе. Українські дрони показали себе блискуче на лінії фронту і допомогли Києву переломити ситуацію в битві за Чорне море. Далеко за межами України все більший флот українських ударних дронів регулярно вражає цілі в глибині російської федерації.
Багато країн-партнерів цілком закономірно прагнуть інтегрувати українські дронові технології у власні оборонні доктрини. Британія нещодавно підтвердила, що розпочне масове виробництво безпілотників, розроблених у співпраці з Україною, в межах зусиль зі зміцнення східного флангу НАТО проти загрози російських вторгнень. За повідомленнями, наприкінці вересня українська делегація вирушила до США, щоб розпочати обговорення потенційно масштабної угоди про кооперацію у виробництві дронів.
Президент України Володимир Зеленський добре усвідомлює зростаючу військову роль своєї країни і розглядає поточну місію в Данії як потенційну модель для більш комплексного підходу до навчальних ініціатив із дронової війни у співпраці з іншими європейськими країнами. "Наш досвід, наші фахівці та наші технології можуть стати ключовим елементом майбутньої європейської ініціативи "Стіна дронів", – заявив він 30 вересня.
Зростаюча репутація України як ключового гравця у сфері безпілотної війни відображає вражаючі зрушення, що зараз відбуваються в архітектурі безпеки Європи. Ще донедавна Україну вважали військовим "малюком", який лише намагається адаптувати стандарти НАТО. Показово, що тепер саме НАТО прагне переймати українські стандарти.
Становлення України як "дронової супердержави" – лише одна грань нещодавньої вражаючої трансформації країни в потужну військову силу. Українська армія також на вістрі інновацій у секторах оборонних технологій, включно з радіоелектронною боротьбою, роботизованими системами та кібербезпекою.
Не дивно, що нещодавня виставка оборонних технологій Defense Tech Valley на заході України зібрала щонайменше 5 000 учасників із понад 50 країн, а західні компанії пообіцяли понад $100 млн інвестицій.
Технологічний прогрес, якого Збройні сили України досягли з 2022 року, безумовно вражає, але найбільшим активом країни залишається людський капітал. Сьогодні Україна має другу за величиною армію в Європі – майже мільйон чоловіків і жінок у строю, і великий резерв загартованих у боях ветеранів. Це затьмарює будь-що інше на континенті, навіть не беручи до уваги унікальний український досвід сучасної війни.
З огляду на прагнення Сполучених Штатів скоротити свою роль у європейській безпеці, українські військові нині є найбільшою єдиною перешкодою між експансіоністською росією та непідготовленою Європою.
Новий статус України як однієї з провідних військових держав Європи – найгірший кошмар путіна. І це кошмар, створений ним самим. Дійсно, така військова метаморфоза була б немислимою без імпульсу російської імперської агресії.
Коли путін розпочав вторгнення в Україну в 2014 році, Київ мав у своєму розпорядженні лише кілька тисяч боєздатних військових. Спочатку все йшло за планом москви, і український опір під час захоплення Криму був мінімальним. Однак подальші спроби росії просунутися далі вглиб України викликали хвилю народного спротиву, і тисячі звичайних українців сформували імпровізовані добровольчі батальйони, щоб зупинити наступ кремля. Ця епічна реакція народу врятувала Україну і заклала основи для подальшого розширення та модернізації української армії.
Незважаючи на цю приголомшливу невдачу, путін відмовився визнати поразку. Коли його первісні плани зі знищення української державності зірвалися, кремлівський диктатор ухвалив фатальне рішення ескалувати далі й почав готувати повномасштабне вторгнення лютого 2022 року.
Уранці в день вторгнення путін назвав "демілітаризацію" України однією з двох своїх головних військових цілей. Це виглядало цілком логічно. Адже для ефективного підкорення України спочатку потрібно було позбавити країну можливості захищатися. Однак зараз цілком очевидно, що план путіна з демілітаризації України обернувся катастрофічним провалом.
Вторгнення росії стимулювало створення в Україні потужної військової машини, яка швидко посіла ключове місце у європейській безпеці. У столицях по всій Європі дедалі більше усвідомлюють, що українська армія є незамінною для оборони континенту і залишатиметься такою в осяжному майбутньому. Тепер у партнерів Києва є очевидний і невідкладний власний інтерес підтримувати українську оборонну промисловість і фінансувати воєнні зусилля України. Дійсно, вибір, що постає перед європейськими лідерами, приголомшливо простий: підтримати Україну сьогодні, або зіткнутися з росією завтра.
Поки російські війська і далі наступають, а російські дрони й ракети гатять по українських містах, надто рано оголошувати путінське вторгнення провалом. Втім уже важко уявити будь-який підсумок, який залишив би Україну беззахисною й на милість москви. Натомість українська армія, ймовірно, вийде із цієї війни сильнішою, ніж будь-коли, і цілком здатною захищати місце країни в європейській спільноті націй.
путін сподівався роззброїти й обезголовити українську державу, але його самовбивча кампанія "демілітаризації" ненароком створила саме ту сильну і запекло незалежну Україну, якої він боявся понад усе.
Джерело: Atlantic Council
