ЄС не має довгострокової мети у відносинах з Україною
Аманда Пол, аналітик брюсельського Центру європейської політики, сказала в інтерв’ю інтернет-виданню EurActiv, що саміт Україна-ЄС, призначений на 25 лютого, не приведе до прориву у відносинах.
На думку аналітика, Україна здатна досягти поступу у тих сферах, які ЄС визначив як ключові для поглиблення двосторонніх відносин та підписання угоди про асоціацію. Йдеться, зокрема, про "вибіркове правосуддя" (справи Тимошенко та Луценка), реформу судової системи та проведення довиборів до парламенту – принаймні на це в України є достатньо часу, якщо керівництво країни матиме політичну волю до цих змін.
Україна, за словами Аманди Пол, висловлює занепокоєння тим, що ЄС не надає їй достатню підтримку у сфері енергетики та зміцнення її енергетичної безпеки, а тому на саміті вона підійматиме цю проблему. Аналітик визнає, що ЄС не виконав своїх обіцянок, даних Україні, зокрема за меморандумом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі 2009 року, і радить ЄС надіслати сильний сигнал Україні, що він підтримує її у суперечці з Газпромом щодо виплати штрафу у 7 млрд. доларів.
У влади ще є час вирішити проблему "вибіркового правосуддя". Фото: Корреспондент/facebook.com
Експерт вважає малоймовірними одночасні дострокові президентські та парламентські вибори, до яких закликав нещодавно Арсеній Яценюк. Водночас, вона вважає, що більшу користь у короткостроковій перспективі матиме надання українською владою та опозицією спільної підтримки реформам, яких вимагає ЄС. При цьому опозиція досі, на її думку, не має спільної точки зору на жодну з проблем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінець балансування між ЄС і Митним Союзом
Аманда Пол не бачить підстав для серйозних змін у ставленні ЄС до країн Східного Партнерства, зокрема й до України. На її думку, ЄС сподівається на позитивні результати саміту Східного Партнерства у Вільнюсі, що має відбутися у листопаді і на якому будуть, у кращому випадку, підписані кілька угод про асоціацію (та вільну торгівлю), але що може статися після нього – незрозуміло.
ЄС не має довгострокової мети у відносинах з країнами Східного Партнерства, хоча йому, ймовірно, доведеться вирішувати питання про надання перспективи членства щонайменше у випадку з Молдовою.
ЄС застерігає Україну
Візит Фюле був "місією останнього шансу". Фото: president.gov.ua
Експерт Центру східних досліджень (Варшава) Рафал Садовскі у статті у польськомовній версії інтернет-видання EurActiv низько оцінює шанси на виконання Україною вимог, необхідних для підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС. У цьому сенсі він називає нещодавній візит члена Європейської Комісії Штефана Фюле "місією останнього шансу".
Садовскі нагадує, що ЄС наполягає на реформі виборчого законодавства, припиненні переслідувань опозиції та досягнення поступу в імплентації інших реформ. Часу на все в української влади є небагато, оскільки у травні Європейська Комісія опублікує щорічну доповідь про поступ, досягнутий Україною, що буде підставою для прийняття Радою ЄС (міністрами країн-членів) рішення у справі угоди.
Проте, дії української влади суперечать очікуванням ЄС, свідченням чого, на думку експерта, є чергові звинувачення Юлії Тимошенко, намір України підняти імпортні мита для товарів з країн-членів СОТ, непроведення реформ.
Рафал Садовскі. Фото: fiia.fi
Садовскі вважає, що влада України веде гру, імітуючи діяльність з проведення реформ, розраховуючи водночас, що ЄС і так погодиться на підписання угоди, побоюючись наслідків фіаско європейської інтеграції для всього Східного Партнерства, а також зближення Києва з Росією.
Експерт Центру східних досліджень зазначає, що в ЄС посилюється розчарування та роздратованість поведінкою України – взяттям владою на себе зобов’язань та їх невиконанням, як у справі Тимошенко – через що зникає зацікавленість у підписанні угоди про асоціацію. Деякі країни-члени, європейські інституції (комісар Фюле, частина Європейського Парламенту) вважають, що угода була більш ефективним інструментом інтеграції та модернізації України. Але більшість країн-членів та членів Європейської Комісії узалежнюють підписання угоди від досягнення Україною конкретного поступу.
Оскільки підписання угоди стоїть під великим знаком запитання, обидві сторони – Україна та ЄС – ведуть зараз до певної міри гру за те, на кого скинути провину за фіаско інтеграції. Визначення комісаром Фюле дедлайну для підписання угоди має на меті зміцнити відповідальність України за майбутнє угоди. Своєю чергою, Україна стверджує, що готова підписати угоду, але їй відмовляє у цьому ЄС.
Підготував Сергій Брикса
