Мирний план Трампа реалізується шаленими темпами, але проблема полягає в тому, що на кону стоїть доля України.
Існує мало доказів того, що Трамп бере до уваги інтереси Києва.
На його порядку денному, схоже, виконання всіх вимог путіна, оскільки Трамп відчайдушно прагне нормалізувати американо-російські відносини за будь-яку ціну. Україна для Трампа виглядає тут як витратний матеріал: він розглядає її як свій важіль впливу (подарунок) для путіна.
Схоже, що Трамп намагатиметься забезпечити виконання всіх вимог путіна:
- росія, де-факто, зберігає всю територію, яку вона зараз окупує в Україні. На мою думку, цілком імовірно, що Трамп спробує передати росії Крим і Донбас де-юре (принаймні за визнанням США);
- запевнення у відсутності майбутнього членства України в НАТО;
- відсутність будь-яких суттєвих гарантій безпеки з боку США, і, як наслідок, Заходу для України;
- обмеження чисельності української армії до такого рівня, що Україна не зможе захистити себе від майбутнього нападу росії;
- зняття санкцій з росії, з тиском на Європу (всупереч її основним інтересам), аби вона наслідувала цей приклад. Заморожені російські активи, найімовірніше, будуть повернуті росії і не зможуть бути використані Україною для відновлення;
- тиск на Україну з метою проведення президентських виборів незабаром після будь-якої угоди про припинення вогню і, ймовірно, до укладення постійної мирної угоди. Відповідно до Конституції України, вона повинна буде скасувати воєнний стан і мобілізацію, що загрожує масштабною міграцією та виснаженням української лінії фронту. Саме тому путін вимагає такого кроку. Вірогідно, точитимуться дебати щодо включення населення окупованих територій до участі у таких виборах, щоб схилити голоси виборців на користь проросійських кандидатів;
- слабкі гарантії вступу до ЄС, який протягом останніх тридцяти років був якорем для економічних реформ і розвитку в країнах Європи, що розвиваються. путін використовуватиме своїх союзників в Євросоюзі – Орбана, Фіцо та інших, щоб заблокувати це для України. Пам'ятайте, що путін втрутився в Україну, анексувавши Крим і Донбас у 2014 році, не через її перспективу членства в НАТО (яка тоді була малоймовірною), а через те, що Україна отримала перспективу вступу до Європейського Союзу після підписання Угоди про асоціацію та партнерство з ЄС 2013-го. Це відкривало перспективу надання Україні якоря і дорожньої карти для перетворення на добре функціонуючу економіку і демократію з верховенством права. І саме цього боявся путін, оскільки вважав, що це пропонує його власному російському населенню бачення альтернативного майбутнього без путіна. Це була головна загроза, а не членство в НАТО. Верховенство права – Трамп цього не розуміє.
Після пантоміми Трампа в ролі лиходія у Білому домі із Зеленським можна припустити, що він чинитиме величезний тиск на українського президента, щоб змусити його прийняти вищезгадану угоду, зокрема, можливо, знову припинить військову та розвідувальну підтримку України.
Вищезгадана угода стане отруйною чашею для Зеленського та України:
- по-перше, прийняття будь-якої угоди, що передбачає втрату території без будь-яких гарантій безпеки, буде політичним самогубством для будь-якого українського лідера. Тоді постане питання, в чому був сенс трьох років війни?
- Якщо вибори відбудуться, то, найімовірніше, результатом буде перехід до більш жорсткого, націоналістичного/мілітаристського кандидата – Залужного та інші. Розбіжності в українському суспільстві будуть глибокими, з'являться сильні тріщини, а політичне середовище, вірогідно, стане токсичним на довгі роки вперед. путін намагатиметься скористатися цим, намагаючись підтримати крайніх кандидатів, щоб розділити Україну з її союзниками на Заході. Метою путіна буде спроба захопити Україну через політичний процес або використати політичну слабкість/нестабільність як можливість для подальшої військової інтервенції в Україну;
- по-друге, економіці буде важко працювати без належних гарантій безпеки. Західні інвестиції не надходитимуть, доки над країною висить ризик війни та подальшої російської інтервенції. Угода Трампа щодо корисних копалин – це міраж. Еміграція прискориться після закінчення воєнного стану та мобілізації, тоді як мало хто з мільйонів українців, які зараз перебувають за кордоном, повернеться. Дефіцит робочої сили збережеться, що спричинить інфляцію та зупинку зростання. Обіцяна західна донорська підтримка буде обмеженою – європейські країни зосередяться на власних оборонних потребах та бюджетних обмеженнях, а коли бойові дії в Україні припиняться або вщухнуть, нагальна потреба у підтримці відновлення та реконструкції країни стане менш пріоритетною. Внаслідок цього економіка працюватиме не на повну потужність, що призведе до ще більшої еміграції та політичної нестабільності;
- по-третє, мільйони солдатів повернуться з фронту, очікуючи на зміни та підтримку у вигляді робочих місць і пенсій. Економіці, що перебуває у скрутному становищі, буде важко виправдати ці очікування. Існує ризик популістської політики, коли уряди матимуть значний бюджетний дефіцит, щоб виплачувати щедрі пенсії героям війни. Стан державних фінансів погіршиться. Все це ще більше підірве внутрішньополітичну стабільність, стимулюватиме еміграцію і загальмує відновлення та реконструкцію;
- по-четверте, путін і надалі експлуатуватиме всі ці розриви, повертаючись до свого колишнього способу маніпулювання Україною через укорінені олігархічні інтереси. Корупція процвітатиме і використовуватиметься російськими інтересами для подальшого розколу між Україною та західними донорами.
Вищезазначене свідчить про те, що Україна повернеться до моделі розвитку, яка була притаманна державі й від якої вона страждала протягом періоду від здобуття незалежності до 2014 року та Євромайдану. Фрагментована політика, низькі темпи зростання, нерівність, корупція, еміграція та тенденція до періодичних революцій стануть ймовірним результатом.
По-суті, путін прагне сценарію failed state для України, який Трамп, схоже, і намагається реалізувати для нього.
Вибір і варіанти, які стоять перед Зеленським, будуть вкрай неприємними – продовжувати боротьбу з росією без підтримки США або ризикувати поганим миром, який може призвести до того, що Україна стане failed state, згодом піддавшись подальшому вторгненню росії, або ж отримає статус failed state, а тоді буде політично захоплена росією. Можливо, він просто вирішить ризикнути, відштовхнувши Трампа і продовживши боротьбу. Питання для Зеленського полягатиме в тому, що Україна отримає від поганої мирної угоди, яка за будь-якого сценарію закінчиться втратою суверенітету на користь росії?
Що буде в цьому мирі для України?
А Європа має запитати себе, чи буде справедливо, якщо Україна стане невдалою державою в результаті поганого миру, нав'язаного їй Трампом. Подумайте про десятки мільйонів українських мігрантів, які рухаються на Захід, а також про нестабільну мілітаризовану Україну на порозі ЄС, яка може підштовхнути до створення власних ядерних сил стримування, а потім і до подальшого російського військового втручання. росія все одно може в кінцевому підсумку вторгнутися в Україну і захопити її величезний військово-промисловий комплекс. Отже, загроза безпеці з боку росії тільки збільшиться, якщо зараз не допомогти Україні втримати оборону.
