17 серпня з'явилися світлини нової української крилатої ракети, відомої як FP-5 "Фламінго". Відтоді київський виробник оборонної продукції Fire Point розгорнув маркетингову кампанію, щоб продемонструвати ракету на міжнародному рівні, і пообіцяв суттєве нарощування її виробництва до кінця року.
Технічні характеристики FP-5 "Фламінго"
FP-5 "Фламінго" – це велика ракета. За даними виробника, її розмах крил становить близько шести метрів, стартова вага – приблизно 6000 кілограмів, а корисне навантаження – 1150 кілограмів.
Це робить "Фламінго" першою в Україні власною розробкою у класі "важких" ракетних систем. Попередні українські рішення, включно з мінікрилатими ракетами та далекобійними безпілотниками, були значно легшими як за масою, так і за вантажопідйомністю.
Головною візуальною особливістю FP-5, окрім її загальних розмірів, є верхнє розташування двигуна, що, як одразу помітили спостерігачі, надає їй схожості з Fieseler Fi 103, широко відомою як V-1 – першою у світі крилатою ракетою, яку використовувала нацистська Німеччина в останні роки Другої світової війни.
Втім, на цьому схожість закінчується. На відміну від V-1, в якій використовувався простий і неефективний за сучасними стандартами імпульсний реактивний двигун, "Фламінго", ймовірно, оснащена, як визначив експерт з ракетної техніки Фабіан Хінц на X, значно ефективнішим турбореактивним двигуном – AI-25TЛ виробництва "Мотор Січ", який зазвичай використовується на навчально-бойових літаках Aero L-39.
Застосування цього двигуна є показовим із двох причин.
По-перше, поєднання ефективного турбореактивного двигуна та великого корпусу ракети, що дозволяє розмістити значні запаси палива, пояснює заявлену дальність у 3000 км.
По-друге, цей двигун спочатку створювався для пілотованих літаків і не має мініатюризації, притаманної західним чи російським крилатим ракетам. Отже, "Фламінго" радше є прикладом ракети, "побудованої навколо двигуна", аніж двигуна, спеціально спроєктованого під крилату ракету.
Компанія Fire Point заявляє, що швидкість ракети становить приблизно 950 км/год. Ймовірно, йдеться про термінальну швидкість на фінальному відрізку польоту, тоді як крейсерська швидкість є дещо нижчою. Навіть у такому разі "Фламінго" забезпечує суттєву перевагу за швидкістю порівняно з більшістю існуючих українських засобів далекобійного ураження.
У навігації ракета, ймовірно, покладається виключно на інерційну систему з корекцією GPS. Вона не має більш просунутих систем наведення середньої ділянки (як TERCOM) чи кінцевого наведення (наприклад, електрооптичного або тепловізійного головного самонаведення). Вочевидь це зроблено для здешевлення та спрощення виробництва.
Нарешті, як зазначив аналітик ракетної зброї Джон Ридж на X, корпус боєголовки, як видно на зображеннях ракети, схожий на FAB M62. Оскільки FAB-1000 не існує, корисний вантаж може складатися з двох укладених одна на одну некерованих бомб FAB-500, хоча схожість може бути і випадковою.
Поза тим корисне навантаження понад 1000 кілограмів має відповідати приблизно 450-550 кілограмам вибухової речовини у тротиловому еквіваленті, що суттєво перевищує можливості БПЛА дальнього радіусу дії та мінікрилатих ракет, які Україна використовує зараз.
Виробництво FP-5 "Фламінго"
Fire Point заявляє, що наразі виробляє одну ракету на день, тобто близько 30 на місяць. До кінця року компанія прогнозує семикратне збільшення виробництва, шо мало б забезпечити понад 2500 ракет на рік.
Ключовим вузьким місцем у масштабуванні виробництва FP-5 "Фламінго", майже напевно, є турбореактивний двигун. Усі інші компоненти порівняно простіші у виготовленні та масштабуванні. Це покладає основний тягар на "Мотор Січ", яка має збільшити обсяги виробництва та задовольнити попит, або ж на Fire Point, яка повинна знайти додаткових постачальників турбореактивних технологій.
Прогноз виробництва понад 200 одиниць на місяць до кінця року, безсумнівно, є оптимістичним, хоча українські виробники протягом останнього року продемонстрували здатність швидко масштабувати випуск звичайних ракет дальнього радіусу дії за умови належного фінансування.
При цьому навіть стабільний місячний випуск на рівні 30-50 ракет забезпечить Україну суттєвим запасом важких крилатих ракет, здатних відчутно впливати на перебіг війни.
Летальність та руйнівний потенціал ракети "Фламінго"
У плані бойової ефективності FP-5 "Фламінго" має дві ключові переваги над існуючими українськими засобами далекобійного ураження.
По-перше, відносно висока термінальна швидкість у поєднанні з великою масою забезпечує глибше проникнення бойової частини в ціль перед детонацією, що може мати набагато більш руйнівний ефект.
По-друге, велика вантажопідйомність FP-5 створює значно більший радіус ураження, ніж у наявних українських ракет і дронів. Для цілей із міцністю 20 psi, наприклад більшості залізобетонних наземних споруд, радіус ураження бойової частини масою понад 1000 кг становить близько 21 метра. Для більш "м'яких" цілей, як-от дистиляційні колони російських НПЗ, радіус ураження значно більший – понад 38 метрів.
Це означає, що навіть зі зниженою точністю "Фламінго" (через відсутність сучасних систем наведення та заявлений КВО у 14 метрів) ракета майже гарантовано знищить ціль одним ударом, якщо її не буде перехоплено.
Висновок очевидний: якщо "Фламінго" досягає своєї цілі, особливо якщо та не має важкого бронювання, результатом буде не просто пошкодження, а повне знищення.
Живучість проти російських засобів ППО
Ключове питання полягає у тому, наскільки вразливим буде "Фламінго" для російських систем ППО та ПРО.
Загалом ракета, ймовірно, буде більш живучою, ніж українські далекобійні дрони, які вразливіші через низьку швидкість і відносно велику ефективну площу відбиття. Водночас FP-5 може виявитися дещо більш уразливою, ніж крилаті ракети типу Storm Shadow/SCALP-EG, через відсутність стелс-технологій та великий верхньо розташований двигун, який добре помітний для ворожих радарів.
Тим не менш, головним викликом для росії буде охоплення всіх можливих векторів атаки. Оскільки FP-5 може досягти більшості важливих цілей на захід від Уралу, російська оборона повинна бути ще більш розсіяною. Після 3,5 років війни та значного виснаження засобів систем ППО, включаючи зенітні комплекси С-300 і С-400, а також літаків AWACS, це стає все більш складним завданням для росії.
Багато чого також залежатиме від української розвідки та спостереження, зокрема від здатності України виявляти та відстежувати російські комплекси ПРО та спрямовувати ракети "Фламінго" в обхід них. Альтернативним підходом можуть стати насичені атаки, що поєднують важкі FP-5 із легшими далекобійними засобами ураження у великих кількостях.
У будь-якому разі, питання полягає не в тому, чи прорветься "Фламінго", а в тому, скільки їх прорветься. Це залежатиме від виробничих потужностей Fire Point і здатності росії протидіяти цій загрозі – обидва чинники наразі залишаються невизначеними.
Наслідки для майбутнього української системи стримування
Попри зосередженість на безпосередньому впливі ракети на війну, повну цінність "Фламінго" можна зрозуміти лише з огляду на її роль як засобу стримування України після війни.
Масово вироблений засіб далекобійного ураження на кшталт "Фламінго" є, без перебільшення, найсильнішою гарантією безпеки України у післявоєнному європейському порядку, незалежно від результату війни та незалежно від союзників у Європі чи США.
Якби Україна мала великий арсенал важких ракет, можливо, від 2000 до 4000 крилатих і балістичних, які можна було б запустити протягом 24-48 годин після вторгнення росії, щоб із самого початку повністю зруйнувати економічний потенціал рф, вона могла б самостійно переконати москву, що будь-яка майбутня агресія не варта таких витрат.
Звісно, створити надійний конвенційний потенціал стримування – завдання не з простих. Формування та підтримка такого арсеналу коштує значних грошей. Україна також має подбати про безпечне зберігання ракет у мирний час і про процедури, які дозволили б швидко їх задіяти у разі потреби. Це і з операційної, і з логістичної точки зору є серйозним викликом. Втім, Україна вже, схоже, зробила перший крок у цьому напрямку.
росія, безперечно, усвідомлює ці ризики й розуміє, що потужні українські засоби далекобійного ураження можуть створити серйозні проблеми як для поточних, так і для майбутніх планів. Тож можна очікувати, що російські посадовці наполягатимуть, аби будь-яка мирна угода включала роззброєння України та обмеження дальності у ракетній сфері.
Проте Україні не варто погоджуватися на такі умови. Навпаки, вона має продовжувати курс на перетворення у найпотужнішу ракетну силу Європи.
