Європейські уряди активно намагаються відійти від американських технологій на тлі зростання побоювань, що президент США Дональд Трамп може перетворити роки цієї глибокої залежності на зброю, пише європейське видання Politico.
Від Німеччини та Франції до Фінляндії й Нідерландів, зауважує видання, дедалі більше політиків ставлять під сумнів доцільність передання критично важливих операцій і масивів чутливих даних кільком гігантам, пов’язаним із Вашингтоном. Для них питання вже не в тому, чи використають США одну з найбільших залежностей Європи – її цифрові сервіси, а в тому, коли саме вони це зроблять.
"Президент Трамп щотижня, щодня, щохвилини давав нам дедалі нові аргументи, щоб замисллитися над цим сценарєм, – вважає Александер Схолтес, нідерландський посадовець, який очолив курс на розрив з американськими технологіями. – Американська компанія мало що може зробити, якщо її слабке місце в тому, що вона працює за законами США і мусить слухати президента США".
Брюссель зі свого боку працює над посиленням цифрового суверенітету в межах ЄС: на 27 травня запланований новий законодавчий пакет. Але, зауважує Politico, амбітніші кроки роблять на національному, регіональному й муніципальному рівнях.
Франція, наприклад, уже перейшла до обмеження використання американських відеосервісів на кшталт Zoom і Microsoft Teams, а також разом із Німеччиною, Нідерландами та Італією долучилася до розробки так званих цифрових спільних благ, які мають допомогти у створенні суверенної та масштабованої цифрової інфраструктури. Лише цього місяця всі французькі міністерства також зобов’язали до осені підготувати план цифрового суверенітету.
Нідерланди, які раніше були серед найгучніших прихильників, щоб широко відчинити двері Європи для американських технологій, різко змінили курс у своїй столиці: Схолтес, який обіймав посаду заступника мера у 2023–2026 роках, започаткував багаторічну програму відмови від американського програмного забезпечення.
Нідерландська ініціатива наслідує новаторський план найпівнічнішої землі Німеччини – Шлезвіг-Гольштейну, який першим у Європі вирішив повністю звільнити державне управління від американської технологічної залежності.
Але, як там з’ясували, процес не буде ані простим, ані дешевим, наголошує Politico.
Як Big Tech посадив Європу на гачок
Роками Європа покладалася на американські технології, щоб забезпечувати значну частину своєї цифрової інфраструктури, настільки, що сьогодні важко уявити, як обходитися без них.
Згідно з нещодавнім дослідженням Європарламенту, Amazon, Microsoft і Google контролюють близько 70% хмарного ринку ЄС, забезпечуючи роботу інтернету в тому вигляді, в якому ми його знаємо сьогодні. А 80% витрат європейського корпоративного сектору на корпоративне програмне забезпечення припадає на американських постачальників.
Американське домінування охоплює все – від повсякденних інструментів до критичної інфраструктури: iPhone від Apple і систему Android від Google, Microsoft Office і Windows, які використовують у держустановах і бізнесі, соціальні мережі та месенджери на кшталт WhatsApp, аж до цифрового каркаса, який забезпечує електронну пошту, стримінг і платежі.
Але як це сталося?
Залежність Європи від американських технологій пояснюється поєднанням часу, масштабу і вагомої переваги першого гравця.
Сьогоднішні технологічні гіганти стрімко зростали саме тоді, зазначає Politico, коли інтернет лише набирав обертів, спираючись на великий єдиний ринок і глибокі фінансові ресурси. Вони швидко випередили європейських конкурентів, нарощуючи масштаб рекордними темпами, ламаючи технологічні межі й поглинаючи дрібніших суперників.
Ця початкова перевага ще більше посилилася завдяки "ефекту замикання". Щойно організація вибудовує свої системи навколо одного постачальника, зберігає в нього дані, навчає персонал і покладається на інтегровані інструменти, перехід до іншого стає дедалі дорожчим і складнішим. Така зміна часто означає, що потрібно перебудовувати значну частину всієї ІТ-архітектури, а це ризиковано й руйнівно. Як зауважує видання, у поєднанні з браком європейських альтернатив подібного масштабу це робить відмову вкрай складною.
Тоді, наголошує Politico, уряди Європи майже не бачили причин шукати альтернативу. Американські технології перевершували інших, трансатлантичні відносини були міцними, а всі ці компанії мали глибокі бізнес-зв’язки в Європі – економічно жодній зі сторін не було сенсу ламати цю модель.
"Ми вибудовували цю залежність роками, а то й десятиліттями", – зауважив Схолтес, згадуючи, що ще кілька років тому політика зводилася до того, щоб переносити все до "одного великого постачальника", бо це було "зручно".
Але, наголошує Politico, повернення Трампа до Білого дому й подальша турбулентність змусили європейців зіткнутися з жорсткою правдою: їхня надмірна залежність від американських компаній тепер є стратегічною вразливістю.
Привид технологічної "кнопки відключення" – ситуації, коли Вашингтон може наказати американським компаніям припинити надання послуг у Європі, уперше чітко окреслився, коли головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, як повідомлялося, втратив доступ до свого облікового запису Microsoft після того, як торік Вашингтон запровадив проти нього санкції. Через кілька місяців із суддею МКС Ніколя Гійю сталося те саме.
Ці санкції забороняють користування такими платіжними системами, як Visa і Mastercard, а також сервісами на кшталт Amazon, Airbnb і Booking.com. Це рівнозначно "своєрідній цивільній смерті", заявив Гійю в інтерв’ю Politico.
"Окрім страшилок про великого злого вовка, тут є правовий вимір, який показує, що "кнопку відключення" досі застосовували дуже точково", – стверджує Теодорос Христакіс, професор міжнародного права Університету Гренобль-Альпи. За його словами, це не якийсь "науково-фантастичний сценарій, у якому Трамп підписує указ і відключає Європу", а сувора правова реальність санкцій і питання того, чи входить до цього рівняння припинення цифрових сервісів.
Незалежно від юридичних тонкощів санкцій, цей колись суто гіпотетичний сценарій тепер став поширеним страхом: нещодавнє опитування SWG і Polling Europe показало, що 86% європейців вважають раптовий крок США з обмеження доступу ЄС до цифрових сервісів "правдоподібним" і таким, що "не можна виключати", тоді як 59% назвали це "вже реальним і конкретним ризиком".
Відчувши зміну настроїв, компанії Big Tech не гаяли часу й почали розгортати пропозиції, покликані одночасно заспокоїти Європу і монетизувати її тривогу. Упродовж останнього року американські компанії кинулися створювати продукти з керівними структурами в ЄС та місцевими операторами, паралельно посилюючи технічні й юридичні запобіжники. "Наша галузь, відверто кажучи, робить багато, щоб, наскільки це можливо, зняти ці побоювання", – пояснив генеральний директор європейського підрозділу технологічного лобі ITI Ґвідо Лобрано.
Втім, критики називають ці спроби не інакше як "відмиванням суверенітету". "Маркетологи зрозуміли, що це продається. Трамп став чудовим продавцем цієї ідеї", – зазначив Філіп Латомб, центристський депутат французького парламенту.
І поки американські фірми применшують страхи, що їх можуть змусити відключити європейські сервіси або те, наскільки далеко сягає влада Вашингтона над ними, – європейські альтернативи стрімко набирають популярності.
Після інавгурації Трампа німецьку платформу Nextcloud дедалі частіше обирали різні адміністрації та бізнес як альтернативу Microsoft Office. "Минулий рік був винятковим, але ми очікуємо подальшого зростання попиту у 2026 році", – йдеться в заяві генерального директора Франка Карлічека, який повідомив про потроєння кількості лідів і 2 мільйони нових професійних користувачів.
Новаторський план Німеччини
Навіть Німеччина – країна, яка довго виступала за політику відкритих дверей у рамках блоку, тепер визнає "ціну" цифрової залежності: "її використовують як інструмент політики сили", як попередив канцлер Фрідріх Мерц на берлінському саміті наприкінці минулого року. Міністр цифрових технологій Карстен Вільдбергер також налаштований на те, щоб Європа створила альтернативу американському аналітичному гіганту Palantir. Але справжню новаторську роль узяла на себе саме найпівнічніша земля країни – і при цьому зіткнулася з безліччю супутніх труднощів.
Як зазначає Politico, у 2024 році Шлезвіг-Гольштейн почав поступово відмовлятися від ключових іноземних технологій у державному управлінні, переходячи на програмне забезпечення з відкритим кодом.
Під керівництвом міністра цифровізації землі Дірка Шредтера першим кроком стало впровадження LibreOffice як стандартного програмного забезпечення для місцевої влади замість Microsoft Office. Невдовзі настала черга міграції поштової системи: "Із квітня по жовтень 2025 року ми перенесли 40 000 електронних скриньок зі 110 мільйонами календарних записів і листів з Outlook до OpenXchange", – розповів Шредтер в інтерв’ю Politico.
Але й це ще не все: до літа 2026 року земля переведе на рішення з відкритим кодом і власну телефонну інфраструктуру. А пізніше цього року Шлезвіг-Гольштейн почне переводити всі системи Windows на Linux – процес, який планує завершити до 2028 року.
У загальних рисах цей перехід почали готувати більш як за п’ять років до того, але тодішня мотивація була переважно фінансовою: "Ми побачили, що наша технологічна залежність веде до економічної залежності, і ми беззахисні перед зростанням вартості ліцензій та монопольним ціноутворенням", – розповів Шредтер.
За словами влади землі, після інвестицій обсягом 9 мільйонів євро на перехід їй уже вдалося заощадити 15 мільйонів євро на ліцензійних витратах. "Геополітичні кризи наступних років лише підтвердили, що це рішення було правильним", – зазначив він.
Втім, як і з більшістю проривних ініціатив, упровадження виявилося набагато хаотичнішим, ніж очікували.
"У перші тижні після переходу ми мали лише обмежений доступ до нашої електронної пошти", – розповів директор окружного суду Аренсбурга Міхаель Бурмайстер. "Це стало великою проблемою, особливо у справах, де час критично важливий, як-от ордери на обшук, госпіталізація пацієнтів із психічними розладами та запити щодо даних телефонних з’єднань" – зазначив він.
Навіть через кілька місяців, за його словами, "серйозні проблеми все ще залишалися". "Обхід цих проблем забирає на 10-20% більше робочого часу. Наприклад, у новій поштовій програмі не працює функція перевірки правопису", – додав він.
Профспілки та опозиційні політики висловлюють подібні оцінки: профспілка ver.di попереджала про "високе навантаження" та "недостатнє навчання", а регіональний речник Соціал-демократичної партії з цифрових питань Кіануш Штендер заявив, що впровадження провели поспіхом, без належної підготовки через "тиск строків", технічні недоліки та брак консультацій.
"Працівники, представники судової системи й поліції повідомляли про обмежену працездатність, відсутні функції, несумісні спеціалізовані застосунки та значний додатковий тягар у повсякденній роботі", – пояснив Штендер.
На думку Шредтера, урок тут такий: "Складність переходу полягає не в тому, що потрібних рішень не існує, а насамперед у питанні політичної волі взяти на себе відповідальність". Він закликав Берлін наслідувати цей приклад.
Обережний вихід Амстердама
Приблизно за 400 кілометрів на захід, у країні, яка колись стелила американським техногігантам червону доріжку, Амстердам планує схожий, але обережніший маршрут відмови. Усвідомлюючи ризики, які проявилися у Шлезвіг-Гольштейні, місто підготувало план, розроблений колишнім заступником мера Схолтесом. Реалізовувати його має нова міська рада, обрана наприкінці березня.
"Вони зробили це практично за одну ніч, – сказав Схолтес про своїх німецьких колег. – Ми теж припускатимемося помилок, у нас теж будуть труднощі, але водночас, коли ми починаємо щось робити, ми робимо це відповідально". Він дав зрозуміти, що столиця Нідерландів не збирається поспішно виривати з коренем американські системи.
Замість різкого розриву Амстердам обрав довгий перехід, поступово розплутуючи десятиліття залежності за триетапним планом: уже зараз запускати пілотні програми й закладати основу, у найближчі роки масштабувати їх, а до 2035 року забезпечити, щоб усі чутливі дані та критичні системи розміщувалися на європейській або нідерландській інфраструктурі.
Проміжна ціль полягає в тому, щоб до 2030 року місто довело частку європейських хмарних сервісів до 30%.
І, як і в Німеччині, що чіткішими стають перепони, тим очевиднішими є причини рухатися далі. "Ризик для безперервності роботи став гострішим", – зазначив Схолтес. – Ми опинилися б у величезній проблемі, якби Microsoft припинила надавати свої послуги".
"Це означало б, що, оскільки ми перенесли так багато наших даних і систем до одного провайдера, ми більше не можемо користуватися електронною поштою, у нас ламаються системи соціального забезпечення та охорони здоров’я, ми не можемо видати жодного дозволу й не можемо спілкуватися з нашими громадянами", – попередив він, посилаючись на прецедент з Міжнародним кримінальним судом.
Утім, зазначає Politico, перехід не буде дешевим: лише перша фаза, яка передбачає картографування залежностей і тестування європейських альтернатив, за прогнозами, коштуватиме кілька мільйонів євро.
Масштаб завдання теж лякає, адже Амстердам, як і решта Нідерландів, колись виступав за вільну торгівлю й відкритість до американських технологій. Ба більше, уряд Нідерландів був серед найгучніших критиків планів ЄС усунути американських технологічних гігантів із чутливих сегментів хмарного ринку, попереджаючи про економічні втрати від такого кроку.
Але тепер ці побоювання перекрили серйозніші ризики. США "і далі залишаються цінним союзником, але ми хочемо мати змогу робити вибір", – пояснила в інтерв’ю нова міністерка цифрових технологій Нідерландів Віллемейн Аердтс. "Але нинішня пропозиція не дає змоги зробити справді вільний вибір", – зазначила вона.
Схолтес висловив схожу думку: "Відверто кажучи, уявлення про те, що вільний ринок автоматично сприяє інноваціям, – хибне. Це не справжній вільний ринок, тому що на ньому домінує лише кілька компаній, а європейський ринок насправді не мав шансу", завершує Politico.
Джерело: Politico
