Прем'єр-міністр переміг на виборах попри нищівну військову поразку від Азербайджану, а також політичний та економічний тиск з боку Москви, пише британська The Guardian.
Для більшості кандидатів, зазначає видання, вести передвиборчу кампанію під знаком втраченої споконвічної батьківщини й закликати до примирення з давнім ворогом – це політичне самогубство. Але не у Вірменії.
У неділю прем'єр-міністр Нікол Пашинян переміг на виборах у цій кавказькій країні з населенням три мільйони – попри те, що три роки тому Вірменія під його керівництвом зазнала нищівної військової поразки від Азербайджану.
Пашинян здобув перемогу у протистоянні з табором кандидатів, серед яких домінували проросійські опоненти. Найпомітнішим серед них став Самвел Карапетян – мільярдер, який нажив більшу частину статку в росії і вважався головним претендентом на посаду прем'єра.
Як зазначає The Guardian, осердям передвиборчої програми Пашиняна була майбутня мирна угода з Азербайджаном, проти якого Вірменія вела кровопролитні війни ще з останніх років Радянського Союзу, а також нормалізація стосунків із Туреччиною, чий кордон із Вірменією залишається закритим уже понад три десятиліття.
Відкриття цих маршрутів, переконував він, створить нові торговельні можливості й наблизить Вірменію до Європи та США, і тим самим послабить давній вплив москви на економіку країни.
Проте задля цього Пашиняну довелося переконати вірмен підвести риску під втратою Нагірного Карабаху – спірної території, яку вірменські збройні сили контролювали майже три десятиліття, доки Азербайджан силою не повернув її собі 2023 року, спровокувавши втечу понад 100 000 етнічних вірмен.
За кілька днів до виборів Пашинян назвав своє рішення не продовжувати боротьбу за повернення Нагірного Карабаху одним зі своїх найвагоміших досягнень. "Найважливіше, що сталося, – Республіка Вірменія вирвалася з конфліктної пастки", – сказав він прихильникам.
Обравши таку позицію, Пашинян поставив на те, що значна частина вірмен більше думає про майбутнє, ніж про минуле, – вважає Річард Гіраґосян, директор Центру регіональних досліджень, аналітичного центру у вірменській столиці Єревані.
"Вірменія хоче змиритися з втратами і рухатися далі, – каже Гіраґосян. – Табу довкола нормалізації відносин із Туреччиною зникло ще кілька років тому. Що ж до Азербайджану – чимало вірмен уже змирилися з тим, що програли війну і мають мало альтернатив".
Як наголошує The Guardian, погоджувалися з цим не всі.
Втрата Карабаху залишається незагоєною раною, і пристрасті знову й знову виплескувалися під час кампанії. Пашиняна не раз знімали на відео в гарячих сутичках із біженцями з регіону, які дорікали йому за відмову від історичних домагань заради миру.
Кампанія Карапетяна активно поширювала згенеровані штучним інтелектом відео, де зображалися автобуси, що везуть величезні натовпи азербайджанців оселятися у Вірменії після потенційної мирної угоди.
Ці меседжі, зауважує видання, посилювала москва. Напередодні виборів росія розгорнула те, що дослідники назвали незвично масованим шквалом відкритих і прихованих операцій впливу.
Паралельно росія посилила економічний тиск на Вірменію: запровадила обмеження на ключові імпортні товари й попередила, що під загрозою можуть опинитися майбутні субсидовані постачання газу.
Пашинян народився в невеликому північному містечку Іджеван, розпочав кар'єру журналістом, а відтак став однією з провідних опозиційних постатей Вірменії у 2000-х роках. До влади він прийшов 2018-го на хвилі масових вуличних протестів, що повалили укорінену в країні політичну еліту, – під прапором боротьби з корупцією та олігархією.
Запальний трибун, Пашинян поєднує виразно прозахідні погляди з популістським, подекуди поляризуючим стилем, що знаходить відгук у багатьох вірмен, – рідкісна риса для регіону, де панують автократи та олігархи.
Він публікував у TikTok та Instagram відео, де стоїчно похитувався в такт музиці – від Адель до Кендрика Ламара – у різних капелюхах, дивлячись просто в камеру, а потім усміхався й складав руками серце – жест, що став символом його руху.
У штабі в неділю ввечері, зазначає The Guardian, Пашинян відкрив свою переможну промову уривком із Біблії – це була данина глибокій релігійності багатьох вірмен у країні, що пишається статусом першої у світі християнської держави.
Ті, хто знає Пашиняна особисто, кажуть: його привабливість – у здатності говорити зі звичайними вірменами на рівних. "Він – людина з вулиці, яка знає, що люди з вулиці хочуть почути, – розповідає вірменський політичний коментатор Татул Акопян, який навчався разом із Пашиняном і знайомий із ним понад три десятиліття. – Ось чому його риторика зачіпає серце багатьох вірмен".
Втім, як пише британське видання, занепокоєння станом демократії за Пашиняна серед спостерігачів зростає. Напередодні виборів влада заарештувала кількох опозиційних діячів – їм висунули звинувачення за статтями від підкупу виборців і фінансових злочинів до змови з метою повалення уряду.
"Його стиль управління глибоко персоналізований, а не інституційний, – вважає старший науковий співробітник Carnegie Europe Томас де Ваал. – Пашинян демонструє тривожну незацікавленість у розбудові міцних інституцій".
Це занепокоєння, як припускає The Guardian, ймовірно, лише посилиться після виборів. У своєму першому виступі після перемоги Пашинян дав зрозуміти, що провідних опозиційних діячів слід заарештувати, назвавши своїх головних суперників – Карапетяна, Роберта Кочаряна та Гагіка Царукяна – "триголовою партією війни".
Значна частина успіху Пашиняна, зауважує The Guardian, пояснюється не тільки його власною привабливістю, а й слабкістю альтернатив. "Найбільша проблема Вірменії – відсутність демократичної опозиції, – каже президент Єреванського дослідницького центру з питань безпекової політики Ареґ Кочинян. – Опозиційні партії, здатні потрапити до парламенту, широко сприймають як корумповані й тісно пов'язані з росією. Це залишає виборцям мало реальних альтернатив".
Попри перемогу, Пашинян стоїть перед серйозними викликами. росія погрожує економічними санкціями, якщо Вірменія продовжить рухатися на Захід, і прем'єру доведеться обережно вибудовувати відносини з москвою, від якої Вірменія досі суттєво залежить у сфері енергетики й торгівлі.
Важливо, на думку видання, й те, що Пашиняну не вдалося здобути конституційну більшість, необхідну для внесення змін до Основного Закону. Це може ускладнити досягнення остаточної мирної угоди з Азербайджаном, який вимагає вилучити з конституції формулювання, що, на думку Баку, містять територіальні претензії на Нагірний Карабах.
Та в понеділок Пашинян усе одно демонстрував переможний настрій. У своєму фірмовому відео в соцмережах він дивився просто в камеру, поки на тлі гриміла пісня "We Are the Champions" гурту Queen.
Джерело: The Guardian
