Війна з Іраном створила численні геополітичні виклики й невизначеності, але водночас відкрила і певні можливості. Однією з них стала роль, яку Україна останніми тижнями відіграє як промоутер глобальної безпеки. Президент Володимир Зеленський побачив вікно можливостей для посилення безпеки в країнах Затоки, водночас поглиблюючи відносини з арабськими державами, і скористався ним. Відносини, що постануть унаслідок цього, будуть взаємовигідними і для України, і для держав Затоки.
Після вторгнення росії в Україну у 2022 році Київ став імпортером зовнішньої допомоги та військових систем. Але за більш ніж чотири роки все змінилося. Як показали останні події на Близькому Сході, Україна не лише вистояла після вторгнення і зупинила просування росії, а й розбудувала сучасну, технологічну оборонну промисловість, здатну надавати вкрай потрібну безпекову допомогу іншим регіонам світу, зокрема державам Затоки.
Те, що Зеленський зміг підписати безпекові угоди із Саудівською Аравією, ОАЕ та Катаром, не повинно нікого дивувати. Загроза, з якою ці країни стикаються з боку іранських дронів і ракет, є значною. З огляду на інтенсивність війни в Україні й на те, що більшість авіаударів по Україні здійснювалися дронами – багато з яких були безпосередньо виготовлені, спроєктовані або створені за зразком іранських систем, – немає у світі країни з більш свіжим досвідом протидії іранським повітряним загрозам, ніж Україна.
Однак ця нещодавня дипломатична активність виникла не за одну ніч. Це результат послідовної державної роботи Зеленського та його команди. Від початку війни України з росією Київ взаємодіяв з арабськими державами з питань відновлення експорту зерна через Чорне море, пошуку регіонального сприяння в обмінах полоненими та мирних зусиллях щодо росії. Українські посадовці часто відвідували регіон, вибудовуючи зв'язки, які тепер створюють основу для глибшої безпекової співпраці.
Наразі результати говорять самі за себе. Повідомляється, що понад 200 українських фахівців, зокрема військових спеціалістів, були скеровані до регіону, щоб допомогти державам Затоки захищати своє небо від загрози дронів. Україна також розробила вітчизняні системи боротьби з дронами, якими вже поділилася з партнерами в Затоці. Це взаємовигідна домовленість. Держави Затоки отримують доступ до випробуваних у бою українських технологій і до досвіду, здобутого великою ціною, тоді як Україна отримує вкрай потрібну фінансову підтримку та співпрацю в енергетичній сфері.
Навіть якщо нинішнє припинення вогню тимчасово зменшує безпосередню загрозу з боку іранських дронів і ракет, немає жодних гарантій, що це триватиме. Україна та держави Затоки мають скористатися цим моментом, щоб піднести партнерство на вищий рівень.
По-перше, Україна має завершити укладення угод із рештою держав Ради співробітництва арабських держав Затоки. Повідомляється, що переговори з Кувейтом, Бахрейном та Оманом тривають. В інтересах цих країн – швидко завершити переговори, щоб вони могли почати інтегрувати українську експертизу та обладнання у свої оборонні структури. Київ продемонстрував і готовність, і спроможність. Решті держав Затоки варто скористатися цією можливістю.
По-друге, Україна та її партнери в Затоці мають розвивати спільні механізми закупівель і фінансування, зокрема спільне виробництво засобів протиповітряної оборони на території України. Українська оборонно-промислова база має величезний потенціал. До вторгнення росії у 2014 році Україна стабільно входила до десятки найбільших експортерів озброєнь у світі. Сьогодні, після років війни високої інтенсивності, український оборонний сектор став ще інноваційнішим і ще краще перевіреним у бою.
Втім, хоча Україна має інженерний талант і промислові потужності, їй бракує достатнього інвестиційного капіталу. Зеленський чітко дав зрозуміти, що додаткова фінансова підтримка дала б Україні змогу суттєво наростити виробництво. Інвестиції держав Затоки могли б допомогти масштабувати цей потенціал, водночас забезпечуючи партнерам у регіоні швидший доступ до критично важливих систем.
По-третє, співпрацю слід розширити за межі протиповітряної оборони й включити до неї морську безпеку. Україна могла б відіграти вагому роль у зусиллях із забезпечення безпеки Ормузької протоки та безперервності світової торгівлі. Спираючись на досвід, набутий у Чорному морі, Україна розвинула передові можливості у сфері протимінних заходів та безпілотних морських систем.
Фактично Україна нині належить до найдосвідченіших гравців у застосуванні морських дронів у бойових операціях. Зеленський уже заявляв про готовність України долучатися до зусиль із забезпечення відкритості стратегічних водних шляхів, а за наявності достатнього фінансування Київ міг би наростити виробництво своїх безпілотних морських платформ для підтримки таких місій.
Нарешті, це партнерство між Україною та державами Затоки, яке набирає сили, відкриває можливість зблизити НАТО і Раду співробітництва арабських держав Затоки у відповідь на спільні безпекові виклики. Протиповітряна оборона є природною відправною точкою. І Європа, і Затока стикаються з подібними загрозами з боку ракет і дронів, а їхні суспільства чітко очікують від урядів дій для захисту критичної інфраструктури та цивільного населення. Україна, з огляду на свій унікальний досвід, може слугувати містком між НАТО та партнерами в Затоці, допомагаючи формувати більш інтегровану картину протиповітряної оборони – від Фінської затоки до Оманської затоки.
Йдеться не лише про військову співпрацю. Йдеться про захист цивільного населення, убезпечення життєво важливої інфраструктури, як-от опріснювальні установки, а також про забезпечення відкритості повітряного простору і морських маршрутів для безпечного переміщення людей та товарів.
Нещодавні угоди між Україною та кількома державами Затоки є важливим першим кроком. Але їх слід розглядати як початок ширшого стратегічного партнерства. Тепер існують умови для поглиблення співпраці у спосіб, що принесе користь і Україні, і державам Затоки. Наступний етап має зосередитися на розширенні участі, збільшенні інвестицій і розширенні сфер взаємодії.
Україна більше не є лише отримувачем безпекової допомоги. Вона сама здатна її надавати. Держави Затоки вже визнали цю реальність. Тепер час спиратися на неї.
