У липні лідери країн-членів Організації Північноатлантичного договору зберуться у Вашингтоні на саміт, присвячений 75-річчю альянсу. Багато хто хоче використати саміт як можливість відзначити досягнення НАТО з 1949 року. За нормальних обставин такий підхід міг би бути доречним. Але зараз не звичайні часи, – пише Люк Коффі у The Hill.
Вторгнення росії в Україну в 2022 році призвело до найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. Північнокорейські ракети та іранські безпілотники регулярно завдають ударів по українських містах. Вважається, що в білорусі зараз знаходиться російська ядерна зброя. Тим часом росія і Китай стають ближчими, ніж будь-коли раніше. Результат війни в Україні визначить контури європейської безпеки до кінця ХХІ століття.
Незважаючи на фанфари з нагоди діамантової річниці НАТО, вся увага в липні буде прикута до того, що альянс зробить або не зробить щодо України. Замість того, щоб святкувати свою історію, НАТО має творити історію на саміті, надавши Україні запрошення до членства. Запрошення не означає негайного членства, але воно демонструє прихильність.
Запрошення Україні вступити до НАТО не позбавлене суперечностей. Але за певного творчого мислення і політичної волі цей саміт може увійти в історію як один з найбільш результативних за 75 років існування Альянсу.
Зрозуміло, що деякі країни-члени не хочуть, щоб Україна вступала до Північноатлантичного альянсу, поки вона перебуває у стані війни з росією. Існує занепокоєння, що сьогоднішнє її членство призведе до застосування статті 5 про взаємну оборону. Українці також розуміють ці побоювання. Минулого року президент Володимир Зеленський визнав, що Україна "не буде членом НАТО, поки триває війна".
Але війна не дає НАТО права сидіти склавши руки і нічого не робити для просування України на шляху до членства на саміті. Існує величезний політичний простір між повторенням застарілих формулювань з попередніх комюніке самітів щодо прагнень України до НАТО і негайним прийняттям Києва до Альянсу. Існує золота середина, якої слід дотримуватися.
Україна не прагне членства в НАТО на майбутньому саміті. Натомість найкращим результатом було б, якби НАТО направило Україні запрошення приєднатися до Альянсу. Остаточна дата членства буде визначена тоді, коли всі члени Альянсу погодяться, що безпекове середовище всередині країни є задовільним. Такий розумний підхід є вигідним для НАТО, відповідає очікуванням України і визнає реалії на місцях. Паралельно із запрошенням члени НАТО повинні подвоїти свої зусилля, щоб озброїти Україну для перемоги над росією, а не лише для того, щоб вижити у війні.
Існують вагомі аргументи на користь того, щоб надати Україні запрошення до вступу в НАТО. Почнемо з того, що запрошення Україні приєднатися до Альянсу є логічним завершенням того, що НАТО вже пообіцяло. У кожному комюніке саміту, починаючи з 2008 року, лідери пообіцяли, що Україна стане членом НАТО. Торік на Вільнюському саміті Альянс зробив ще один крок і заявив: "Майбутнє України – в НАТО". Запрошення для України приєднатися до Альянсу є лише наступним кроком у процесі, розпочатому у 2008 році.
Перспективи України в ЄС також є прикладом того, як країна, що перебуває у стані війни, може розпочати формальний процес вступу до організації, яка має угоду про взаємну безпеку. ЄС має власне положення про взаємну оборону (стаття 42.7 Договору про Європейський Союз), засноване на ідеях статті 5 НАТО. Однак це положення про взаємну оборону не завадило Україні стати країною-кандидатом на вступ до Євросоюзу у червні 2022 року, а Києву – розпочати процес вступу з Брюсселем у грудні торік. Стаття 5 НАТО також не повинна стати на заваді тому, щоб на саміті Альянсу запросити Україну до вступу в НАТО.
Крім того, щонайменше 12 членів НАТО вже підписали двосторонні угоди про безпеку з Україною, включаючи Велику Британію, Німеччину, Францію, Італію та всі п'ять північних країн. За лаштунками ведуться переговори з Києвом про укладення ще більшої кількості двосторонніх угод. Минулого літа країни G7 також пообіцяли довгострокову підтримку Україні. Ці угоди формують фундамент, на якому буде побудовано майбутнє членство України в НАТО.
За самітом пильно стежитимуть як друзі, так і вороги Америки. Замість того, щоб просто керувати подіями, НАТО має почати формувати їх. Настав час для політиків мислити в довгостроковій перспективі. На початку 1990-х років ідея вступу країн Балтії або Польщі до НАТО була немислимою. Сьогодні вони є одними з найкращих членів Альянсу. Те ж саме можна сказати і про Україну.
Україна має значні природні ресурси, є домом для молодого і технічно підкованого професійного класу, володіє величезним економічним потенціалом, служить житницею Європи і довела на виборах і на полі бою, що її доля – в Європі. Приз – колись мати сильну, процвітаючу і безпечну Україну в НАТО – дуже великий. Цілком ймовірно, що майбутнє НАТО з Україною в якості члена стане наріжним каменем європейської архітектури безпеки до кінця ХХІ століття.
Зараз настав час бути сміливими. Лідери НАТО повинні визнати історичний час, в якому ми живемо, і бути на висоті. Україна має бути запрошена до вступу в НАТО в липні.
Джерело: The Hill
