Цієї суботи прокинувся рано-вранці, і не лише через чергову грозу... і, як завжди, почав перевіряти, що відбувається навколо.
І от, попиваючи капучино, не міг не дійти висновку, що одна з найсмішніших... або, ну, не зовсім "смішних", скоріше "іронічних" речей, за якими варто стежити – це коли ЗМІ (неважливо, "мейнстрімні" чи "соціальні") починають посилатися одне на одного. Так, наприклад: коли росіяни скидають дві свої "3000-кілограмові УМПК" на українські позиції в Липцях, на півночі Харківщини, "новина" не про те, як це сталося, який із російських підрозділів зробив це або як, а "новина" про те, хто сказав...
Гаразд, давайте подискутуємо на цю тему в "моєму стилі".
1. Так, у березні цього року Шойгу оголосив про "виробництво нових бомб" під час відвідування заводу в Нижньому Новгороді...
Шойгу під час відвідування бомбового заводу в Нижньому Новгороді, з бомбою ФАБ-3000М-54 (калібр 3000 кг) на задньому плані.
2. Але ні, бомби, про які йдеться, не є чимось новим. Як вже було сказано, вже одне їхнє позначення говорить про все: воно закінчується на "М-54", що означає рік, коли було прийнято їхній проєкт і розпочато виробництво. Тобто 1954 рік.
3. Трохи поясню: з 1945 року Радянський Союз розпочав виробництво трьох "сімейств" бомб вільного падіння, призначених для скидання з літаків (а згодом і з гелікоптерів):
а) серія M-46 (з 1946 року),
б) серія M-54 (з 1954 року), та
в) M-62 (з 1962 року).
У сімействах М-46 і М-54 були бомби калібром 50-, 100-, 250-, 500-, 1500- і 3000 кілограмів. Що зумовило і їхні повні позначення. Див: ФАБ-50М-46, ФАБ-100М-46 тощо... або ФАБ-250М-54... або ФАБ-500М-62 тощо.
Серія М-46 була фактично заснована на конструкціях німецьких бомб вільного падіння часів Другої світової війни. Вона була розроблена для застосування з поршневих, а отже, дозвукових літаків. Неспеціалісту це може здатися неважливим, але справа в тому, що вони мали відносно тонкі корпуси. Такі гільзи не витримували надлишкового тиску, що виникав, якщо їх виносило назовні літаком, який рухався зі швидкістю понад 1000 км/год (не кажучи вже про надзвукові швидкості, тобто 1200 км/год і більше).
ФАБ-3000M-46.
М-54 була першою радянською серією бомб вільного падіння, призначених для розміщення у внутрішніх відсіках таких реактивних бомбардувальників, як Іл-28 і Ту-16. Жоден із них не міг розвивати надзвукову швидкість, але вони літали швидше за літаки з поршневими двигунами. Тому це сімейство отримало посилені корпуси, щоб їх можна було розгортати з більших швидкостей. Крім того, вони вироблялися не лише у звичайних калібрах, перерахованих вище, але й у набагато більших, як-от 6000 і 9000 кг (призначених для випускання з дозвукових бомбардувальників, таких як Ту-16 і Ту-95, або навіть надзвукових бомбардувальників, таких як Ту-22).
ФАБ-3000M-54.
Серія М-62 була виготовлена для розгортання з надзвукових реактивних літаків. Вони були розроблені для транспортування на зовнішніх твердих точках, тому отримали корпус із низьким аеродинамічним опором, а літаки, що їх перевозили, могли розганятися до 1900 км/год. Однак він ніколи не випускався в інших калібрах, окрім 250 і 500 кг.
ФАБ-500М-62.
Зараз на Заході, окрім "вільного падіння", таку зброю описують як "фугасні" та/або "бомби загального призначення". Позначення "ФАБ" є абревіатурою від "фугасної авіабомби", що в перекладі з російської означає "авіаційна бомба руйнування". Це "важливо", тому що паралельно зі серіями М-54 і М-62, Радянський Союз розробив також сімейства інших, "спеціалізованих" бомб, таких як (кілька прикладів):
- ОДАБ (паливно-повітряно-вибухова або термобарична);
- ОФАБ (осколково-фугасна);
- ОФЗАБ (осколково-фугасна запалювальна);
- РБК (касетні);
- ZAB (напалм).
Їхні конструкції були "загалом схожими", але, за винятком вузла ребер, "не такими ж", як у бомб серій М-54 і М-62.
Це все про "основи" радянських/російських бомб вільного падіння. Тепер давайте подивимося, які саме бомби росіяни насправді застосували проти українських позицій в Липцях.
Загальний висновок, здається, в стилі: "напевно, це були УМПК на базі ФАБ-3000М-54". Зазвичай тому, що хтось інший стверджував це десь в інтернеті. Можливо, починаючи з росіян...
Проте, поки що росіяни не показали жодного комплекту УМПК для ФАБ-3000M-54. Вони показали цей комплект лише для ФАБ-1500M-54: 
...або такі фотографії, як ця, на якій зображено УМПК на базі ФАБ-1500М-54, встановлений під осьовою лінією бомбардувальника Су-34 (між двома мотогондолами двигунів):
...і, як відомо, ця зброя – УМПК на базі ФАБ-1500М-54 – неодноразово застосовувалася ВКС рф для авіаударів по Україні, починаючи з березня цього року. Наприклад, по Харкову, де одна з таких бомб зруйнувала більшу частину вулиці і вбила жінку. Інша була скинута на Куп'янськ, а ще одна – на село за межами Харкова...
...водночас немає жодних доказів того, що ВКС має на озброєнні комплекти УМПК для ФАБ-3000М-54. Це важливо, тому що хоча ФАБ-3000М-54 не набагато довша за ФАБ-1500М-54, вона має набагато більший діаметр і вдвічі важча. Розміри ФАБ-1500М-54 (на передньому плані) і ФАБ-3000М-54 (на задньому плані) досить добре видно на цій фотографії зі заводу з виробництва бомб у Нижньому Новгороді:
Тут слід мати на увазі, що вже сам комплект УМПК для ФАБ-1500M-54 є дуже великим і дуже важким. ФАБ-3000M-54 настільки важка, що комплект УМПК для нього потребуватиме набагато більшого крила, ніж для ФАБ-1500M-54. Ймовірно, це буде щось із телескопічними крилами або щось подібне.
Нарешті, корпус зброї, який видно на другому відео, опублікованому росіянами, де показана їхня "3000-кілограмова бомба" під час удару по Липцях (зверніть увагу на розмір крила і тонкий корпус бомби), просто "не підходить" для 3000-кілограмової бомби. Він підходить для 1500-кілограмової бомби:
Тому не можна не погодитися з висновком, що це були УМПК на базі ФАБ-3000М-54, а не ФАБ-1500М-54.
Або ж це була бомба ОДАБ-1500:
Зрештою, росіяни вже показали УМПК-комплект для цієї бомби:
...і про їхнє бойове застосування москва повідомляла ще в березні.
Інакше кажучи, незалежно від того, чи були ці дві УМПК, розгорнуті проти українців у Липцях, на базі ФАБ-1500M-54 або ОДАБ-1500 – вони не були "нічим новим".
Те ж саме можна сказати і про літаки, які їх розгортали: майже напевно, це були "звичайні підозрювані" – Су-34.
Їх здатність нести до трьох бомб калібру 1500 кг добре відома вже не одне десятиліття. Це добре ілюструють такі діаграми, як ця:
На цій схемі помітно, що на кріпленнях 12, 1 і 11 можна завантажити три КАБ-1500 (10-та лінія) або 3 "ПТБ" (падаючі цистерни; остання лінія).
...і два УМПК, про які йдеться, не були особливо точними: навіть деякі росіяни визнають, що обидва снаряди не влучили в ціль на десятки метрів. Звісно, через величезний надлишковий тиск, який вони створюють під час детонації, вони все одно завдають великої шкоди. Вони можуть бути смертельними для повністю відкритих людей на відстані до 1000 метрів від місця вибуху. Принаймні я не хотів би перебувати у будівлі лікарні, коли бомба калібром 1500 кг вибухає "ззовні".
P.S. Перш ніж хтось запитає щось на кшталт: "А як Ту-22М-3 може розгортати зброю, не призначену для розгортання з надзвукового бомбардувальника, як той древній ФАБ-3000М-46?", скажу таке.
Той факт, що Ту-22М-3 може літати на надзвукових швидкостях, не означає, що він весь час літає на надзвукових швидкостях. Насправді, 99,99% часу він летить на дозвуковій швидкості. Як авіалайнер. Так, так само і в бою. Особливо, коли для бомбардувальника немає ніякої загрози – чи то тому, що у ворога немає ППО, яка могла б йому загрожувати, чи тому, що бомбардувальник летить так високо, що ворожа зброя не може його досягти. Маріуполь у березні-квітні 2022 року: український гарнізон не міг захиститися від авіаударів Ту-22М-3, що летять на висоті 2 000 метрів і вище. Загрози не було. Тому зброю завантажували до бомбового відсіку, де вона "відносно безпечна" від надлишкового тиску, спричиненого швидкістю літака, а потім випускали її зі швидкості 600-700 км/год, що також підвищувало точність метання.
Якщо є якісь сумніви: цей Ту-22 був знятий на відео під час повільного польоту над Маріуполем у березні-квітні 2022 року – і, судячи з тіней, що відкидаються його крилом, воно було повністю розгорнуте, що означає, що він летів повільно (принаймні, як для "надзвукового бомбардувальника")...
...майже так само, як на наступному фото, зробленому 2018 року над Сирією:
