М'якіші, ніж очікувалося, санкції проти найбільших виробників нафти розчарували деяких співробітників Міністерства фінансів, – пише американська Wall Street Journal.
Адміністрація Байдена хоче утримати ціни на бензин стабільними напередодні виборів, заохочуючи надходження нафти на світові ринки. Ці зусилля зіткнулися з іншим пріоритетом: жорсткістю щодо супротивників – росії, Ірану та Венесуели.
За словами дипломатів, колишніх урядовців та гравців енергетичної галузі, які були поінформовані нинішніми урядовцями, ця політика призвела до м'якших, ніж очікувалося, санкцій проти найбільших виробників нафти.
Прикладом цього став, як зазначає WSJ, вівторок, коли США запровадили нові санкції проти Ірану. На думку аналітиків, ці заходи зачіпають лише частину нафтового експорту країни і навряд чи зможуть оздоровити світові ринки.
"Президент хотів зробити все можливе, щоб переконатися, що американські споживачі мають найнижчу ціну на бензоколонці, оскільки це впливає на повсякденне життя сімей", – цитує WSJ високопоставленого чиновника адміністрації Байдена.
Хоча напруженість у відносинах між Іраном і США зросла після нападів на Ізраїль 7 жовтня, здійснених підтримуваним Тегераном угрупованням Хамас, експорт з Ірану перевищив 1,5 мільйона барелів на день цьогоріч, починаючи з лютого, що значно більше, ніж на початку президентства Байдена. Більшу частину цієї нафти, як зауважує видання, купують невеликі китайські нафтопереробні заводи за зниженими цінами.
США та їхні союзники були "дуже, дуже обережними, щоб не зайти занадто далеко і не зашкодити здатності західних економік функціонувати", коли йшлося про санкції, – зазначив партнер Morrison Foerster і колишній керівник Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США Джон Сміт.
WSJ наголошує, що американські дипломати та чиновники від енергетики десятиліттями працювали по всьому світу, щоб забезпечити необхідний потік нафти, часто вступаючи у незручні альянси та домовленості.
Як підкреслює WSJ, коли 12 червня Міністерство фінансів США обрушило на москву хвилю санкцій через війну в Україні, вони були спрямовані проти банків, але залишили нафтову галузь країни майже недоторканою.
Деякі співробітники Міністерства фінансів США розчаровані відсутністю дій проти нафтоторговельних мереж, які переправляють російську та іранську нафту, зокрема і проти тих, які наразі розслідують урядовці.
За даними The Wall Street Journal, мережа управляється маловідомим трейдером з Азербайджану, який став головним посередником для російської компанії "Роснєфть".
Натомість, за словами видання, прихильники цієї політики в адміністрації кажуть, що ці кроки добре збалансовані, щоб утримати ціни на низькому рівні, але кидають пісок у шестерні експортних машин росії та Ірану, тобто вони заробляють менше з кожного бареля нафти, який продають.
"Наші дві цілі – зниження витрат для американського народу і зниження прибутків для кремля – дуже добре узгоджуються одна з одною", – повідомив високопоставлений чиновник Міністерства фінансів США.
Коли Міністерство фінансів наклало санкції на російського державного власника танкерів "Совкомфлот", воно також видало ліцензії, що звільняють від санкцій весь флот компанії, окрім 14 суден. Флот компанії, за оцінками Kpler, налічує 91 судно. Гравці галузі заявили, що ліцензії на звільнення від санкцій дають нафтотрейдерам зелене світло для ведення бізнесу з цими суднами, мінімізуючи ризик того, що вони стануть мішенню для майбутніх санкцій.
Національна економічна рада на чолі з Лаєл Брейнард та інші представники адміністрації занепокоєні тим, що ширші заходи призведуть до логістичних проблем на нафтовому ринку і стимулюватимуть інфляцію. Зростання видобутку нафти з країн, що потрапили під санкції, є однією з причин падіння цін на нафту з їхніх максимумів на початку цього року, кажуть аналітики.
Ще одним прикладом зіткнення зовнішньої та енергетичної політики є те, що на початку цього року Вашингтон звернувся до України з проханням припинити атакувати деякі російські нафтопереробні заводи за допомогою безпілотників після того, як збитки, завдані ними, сколихнули світові ринки дизельного палива та бензину.
Середня ціна галону бензину на початку цього тижня становила $3,44, приблизно на тому ж рівні, що і рік тому, але значно вища, ніж чотири роки тому, згідно з даними Адміністрації енергетики США.
Іранські санкції, оголошені у вівторок, спрямовані на компанії в Об'єднаних Арабських Еміратах і Гонконгу, які сприяють платежам за іранську нафту. За словами Хомаюна Фалакшахі, нафтового аналітика Kpler, не очікується, що вони матимуть відчутний вплив на нафтові ринки. "Це буде обмежено і тимчасово. Йдеться про створення нових підставних компаній і реорганізацію ланцюжка поставок", – зазначив він.
У випадку з Венесуелою, США скасували санкції минулого року за умови проведення чесних демократичних виборів. Несподівано для західних нафтовиків знову з'явилася можливість використовувати запаси країни. Згідно з даними Kpler, експорт нафти з країни цьогоріч зріс на 5%. Пізніше США не продовжили генеральну ліцензію для компаній на роботу у Венесуелі після того, як у січні вищий суд країни підтримав заборону на висунення кандидатури одного з лідерів опозиції.
Проте в останні тижні чиновники звернулися до великих сировинних трейдерів з проханням подати заявки на отримання спеціальних ліцензій на постачання венесуельської нафти і схвалили окремі заявки.
"Ніщо так не лякає американського президента, як стрибок цін на бензин", – вважає президент консалтингової компанії Rapidan Energy Group і колишній посадовець Білого дому за часів Джорджа Буша-молодшого Боб Макнеллі. "Вони підуть на все, щоб отримати доступ до нафти. Вони зроблять все можливе, щоб запобігти цьому, особливо в рік виборів", – зазначив він.
В інших країнах американська нафтова дипломатія докладає особливо багато зусиль в Іраку. Минулого місяця делегація Державного департаменту відвідала Ербіль, місто на півночі Курдистану, щоб спробувати відновити роботу трубопроводу, який з'єднує багатий на нафту регіон з турецьким портом. Політична суперечка між Туреччиною, Іраком і напівавтономним регіоном Курдистану заблокувала трубу на початку 2023 року.
Трубопровід "є енергетичним активом, який Сполучені Штати дуже хотіли б повернути в експлуатацію", – повідомив помічник держсекретаря з питань енергетичних ресурсів та експосол США в Україні Джеффрі Пайєтт на брифінгу в березні. "Глобальні, і особливо європейські, ринки зголодніли за неросійськими джерелами постачання", – заявив він тоді.
Нафта в трубопроводі не російська. Але сам трубопровід на 60% належить контрольованій державою компанії "Роснєфть", і вона заробляє на тому, що нафта протікає через нього. Наприкінці минулого року "Роснєфть" відправила групу трейдерів до Курдистану з подібним завданням. За словами людини, знайомої з проєктом, його річне закриття означає, що московська компанія недоотримала понад 720 мільйонів доларів доходу.
Азербайджанський трейдер Етібар Ейюб, який керує російською нафтоторговельною мережею, минулої осені літав до столиці Курдистану Ербіля на приватному літаку разом зі своїм діловим партнером Тахіром Гараєвим. За словами людей, знайомих з цією справою, вони були там, щоб обговорити роботу трубопроводу з високопоставленими курдськими чиновниками. За словами деяких із них, Ейюб повернувся цієї весни для продовження переговорів.
Представник "Роснєфті" не прокоментував ситуацію з трубопроводом, але сказав, що для WSJ стало звичайною практикою надсилати "упереджені запити".
Після публікації цієї статті WSJ, Ейюб заявив, що він не представляє "Роснєфть" і не був присутній на зустрічах з курдськими урядовцями. Гараєв у своїй заяві після публікації цієї статті сказав, що він не був присутній на зустрічах і "більше не бере участі в жодному бізнесі у нафтогазовій та інших галузях".
"Зрозуміло, якою є позиція США", – заявив в інтерв'ю міністр закордонних справ Курдистану Сафін Дізаї. Трубопровід був побудований до того, як виник конфлікт, і "не йдеться про підтримку тієї чи іншої сторони", – зазначив він, маючи на увазі війну росії проти України.
Джерело: Wall Street Journal
